Справа № 438/1075/16-ц
Номер провадження 2/438/94/2017
Іменем України
11 серпня 2017 року Бориславський міський суд Львівської області
в складі головуючого судді Слиша А.Т.
при секретарі Наминанік О.С.
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини , -
24 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 150 доларів США до повноліття сина посилаючись на те, що із відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого у свідоцтві про народження вказано відповідача.
Із відповідачем позивач проживає окремо. Добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач не надає. Інших дітей, непрацездатної дитини, батьків відповідач не має. Просить позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному об'ємі. Додатково пояснила, що відповідач працює неофіційно. Грошові перекази відповідача у квітні 2017 року на загальну суму 90 доларів США були відіслані останнім як подарунок до дня народження сина, а не як аліменти на утримання дитини.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи із дотриманням вимог Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах. Відповідно телеграми, надісланої відповідачем на адресу суду (вх.3249 від 25.07.2017 року) вбачається, що відповідач не заперечує проти розгляду справи у його відсутності, зобов'язується пересилати на утримання сина гроші у розмірі 50 доларів США.
Далі, відповідно судового доручення про надання правової допомоги до компетентних судів Республіки ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду заперечення на позовну заяву, відповідно якого відповідач позов не визнав, оскільки з 1998 року перебуває на диспансерному обліку із різними важкими захворюваннями. На теперішній час в медичних закладах готуються документи щодо встановлення інвалідності відповідача. При встановленні пенсії по інвалідності грошові кошти добровільно будуть скеровуватись на утримання сина. Разом з тим, відповідач проживає разом із престарілими батьками, які утримують пенсію у розмірі 394 азербайджанських маната, що становить 231,76 долара США при курсі 1 долар США - 1 манат 70 копійок. Зазначена пенсія є джерелом існування відповідача та його престарілих батьків. При цьому, батьки відповідача підтримують відповідача та його сім'ю. Зокрема, за період з 13 лютого 2014 року по 13 квітня 2017 року було скеровано позивачу грошових переказів на загальну суму 2665 доларів США.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.
Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, яка передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Крім цього, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини (ч.3 ст.61 ЦПК України)
Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи, характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, який зареєстровано 08 грудня 2013 року, про що в книзі реєстрації актів про шлюб 2013 року грудня місяця 08 числа зроблена запис за №1531, місце реєстрації: відділ реєстрації Центру ОСОБА_5 №1 Баку, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.3,4)
Крім цього, судом встановлено відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8).
Ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року) передбачено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Законодавство України встановлює, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї, с імейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 7,8,9 ст. 7 СК України).
Виходячи з положень ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Виходячи із вимог ст.ст. 141, 155, 180, 182, 184 СК України вбачається, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, розірвання шлюбу між батьками, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов'язків щодо дитини. Батьки повинні утримувати своїх дітей. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Суд, приймає до уваги письмові пояснення відповідача, викладені у запереченні на позовні вимоги, зокрема в частині, що останній не працює, важко хворіє, проживає разом із престарілими батьками та проживає за рахунок пенсії останніх.
Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що останній утримує сина ОСОБА_6, оскільки представлені світлокопії грошових переказів на ім'я ОСОБА_1 за період з 13 лютого 2014 року по 16 квітня 2016 року не стосуються періоду звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення аліментів, а саме 24 жовтня 2016 року. Далі, грошові перекази відповідача датовані 3 та 13 квітня 2017 року на загальну суму 90 доларів США, враховуючи пояснення позивача про те, що зазначені кошти були надіслані відповідачем на день народження сина, а також відсутністю інформації про призначення платежу на грошових переказах, не визнаються судом належними доказами. Крім цього, враховуючи що світлокопії грошових переказів відповідача, належним чином не завірені, суд вважає зазначені докази недопустимими в розумінні вимог ст.59 ЦПК України.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи зобов'язання відповідача пересилати на утримання сина грошові кошти у розмірі 50 доларів США, а також те, що долар США не являється законним платіжним засобом на території України (ст.533 ЦК України), суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача про стягнення аліментів, стягнувши аліменти з відповідача на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1300 (одну тисячу триста) гривень, яка підлягає індексації цієї суми відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно п. 7 ст. 214, ч. 1 п. 1 ст. 367 ЦПК України, суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів дитини допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та з врахуванням ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень за розгляд позовної заяви позивача про стягнення аліментів, так як позивач при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору .
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця Вірменії, Ехенадзорський район, громадянина ОСОБА_4, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання неповнолітньої сина ОСОБА_3, 14 ьерезня ІНФОРМАЦІЯ_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 1300 (одну тисячу триста) гривень, яка підлягає індексації цієї суми відповідно до закону, щомісячно, починаючи із 24 жовтня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця Вірменії, Ехенадзорський район, громадянина ОСОБА_4, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3 в доход держави 640 гривень 00 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя А.Т. Слиш