17.08.2017 Справа № 337/1741/17
Пров. №2/337/978/2017
17 серпня 2017 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі
головуючого судді Бондаренко І.В.
з участю секретаря Побережної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання права власності на спадкове майно, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, -
Позивач подала до суду позов до відповідачів, в якому просить визнати за нею право власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7, який помер 12.10.2015 року, а саме на ? частину вказаної квартири, яка належала ОСОБА_7 на праві власності, та на 1/8 частину вказаної квартири, яку він успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_8, яка померла 08.07.2014 року, як на обов»язкову частку у спадщині, оскільки після смерті матері ОСОБА_7 був непрацездатним, отримав другу групу інвалідності, був зареєстрований та постійно проживав у вказаній квартирі, а відтак, прийняв спадщину після смерті матері.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Відповідач ОСОБА_2 з позовом не погодилась та зазначила, що отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті своєї бабусі ОСОБА_8, яка заповіла належну їй ? частину спірної квартири їй. ОСОБА_7 у спірній квартирі останні роки не мешкав, а мешкав за місцем проживання позивачки, на час смерті ОСОБА_8 та на час відкриття спадщини після її смерті ОСОБА_7 не був непрацездатним, а отримав інвалідність вже після смерті матері, тому він не має права на обов»язкову долю у спадщині.
Відповідач ОСОБА_3 з позовом не погодилась та зазначила, що відмовилась від прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_8, яка залишила заповіт на користь онуки - ОСОБА_2.
Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з»явились, заперечень проти позову не надали.
Від третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 28.02.2015 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 /а.с.6/.
ОСОБА_9 свідоцтва №13060 від 29.01.2003 року про право власності на житло, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - по ? частині кожному /а.с.46,48/.
ОСОБА_7, а також відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_10 є дітьми ОСОБА_8, а ОСОБА_2 - донькою ОСОБА_3 та онукою ОСОБА_8.
ОСОБА_10 помер 03.08.2016 року, треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є його дітьми.
ОСОБА_7 був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_1 вказала у позові та пояснила суду, що з ОСОБА_7 вона проживала однією сім»єю з 2002 року, він проживав і у неї в смт.Комишуваха, і за місцем своєї реєстрації. В 2015 році він майже постійно проживав у неї в смт.Комишуваха, оскільки хворів і потребував догляду.
08 липня 2014 року ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть І-ЖС №299923 від 09.07.2014 року.
ОСОБА_9 зі Спадкового реєстру та копії спадкової справи, за видачею свідоцтва про право власності на спадщину після смерті ОСОБА_8 звернулась лише ОСОБА_2.
09 липня 2007 року ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений нотаріусом ОСОБА_6 за р.н.2590, яким заповіла всю належну їй частину квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2.
21 січня 2015 року приватний нотаріус ОСОБА_6 видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_2 здійснила державну реєстрацію свого права власності на вказане майно. /а.с.38-45/.
30 жовтня 2014 року ОСОБА_7, згідно довідки до акту огляду МСЕК АВ №0288232, отримав другу групу інвалідності, з дозволом легкої праці без шкідливих умов, за індивідуальним графіком роботи./а.с.60/.
ОСОБА_9 довідки до акту огляду МСЕК АВ №0299264 від 21.05.2015 року ОСОБА_7 отримав другу групу інвалідності з протипоказанням усіх видів праці на період активного лікування. /а.с.61/.
ОСОБА_9 наданих виписок з історії хвороби №4028/291 від 14.07.2014 року, копій листків непрацездатності від 07.07.2014 року та від 19.09.2014 року ОСОБА_7 перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у зв»язку з загальним захворюванням, а також захворюванням на рак. /а.с.62-64/.
З вказаних листків непрацездатності вбачається, що в липні 2014 року та вересні-жовтні 2014 року ОСОБА_7 працював в ТОВ ВО «Підйомспецтехніка» слюсарем.
З виписок з КУ «Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер» ЗОР від 10-12.02.2015 року, ОСОБА_7 отримав направлення до лікарні Комишувахського району у зв»язку з наявним у нього захворюванням на рак./а.с.65/.
12 жовтня 2015 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть І-ЖС №334365 від 15.10.2015 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оріхівського районного управління юстиції у Запорізькій області../а.с.6 оборот/.
04 квітня 2017 року державний нотаріус 8 Запорізької державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Свідок ОСОБА_11 - донька позивачки, суду пояснила, що ОСОБА_7 проживав з її матір»ю давно, зареєстрували шлюб вони лише в 2015 році. При цьому, ОСОБА_7 постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, вона сама там кілька разів бувала, речі ОСОБА_7 знаходились в маленькій кімнаті вказаної квартири. До її матері ОСОБА_7 приїжджав, іноді залишався ночувати, у смт.Комишуваха у нього були лише носильні речі. Вона один раз ночувала у вказаній квартирі, її поклали спати у маленькій кімнаті, при цьому бабуся ОСОБА_8 вже хворіла, а ОСОБА_3 жила із нею та доглядала за нею. У вказаній квартирі були меблі, ліжка, шафи, вона вважає, що це майно ОСОБА_7. У період з 2012 року по 2015 рік вона у матері не проживала, оскільки жила у цивільному шлюбі в іншому місці, лише іноді ночувала вдома. Зі слів матері їй відомо, що на час смерті ОСОБА_8 ОСОБА_7 не працював, бо вже хворів, за ним був потрібен догляд, при цьому, сама вона свідком цих обставин не була, оскільки тоді вдома не проживала. На поховання своєї матері ОСОБА_7 приїжджав з лікарні. Помер ОСОБА_7 у них в смт.Комишуваха.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1, проживає в смт.Комишуваха. ОСОБА_7 був чоловіком ОСОБА_1, проживав як разом з позивачкою, так і в Запоріжжі у квартирі, де він був прописаний, разом зі своєю матір»ю. Він працював допоки не отримав інвалідність у зв»язку з онкологічним захворюванням, при цьому коли він отримав інвалідність точно свідку не відомо. Останній рік він хворів, лежав у лікарнях. Речі ОСОБА_7 знаходились не у будинку ОСОБА_1, після смерті його матері його сестра привезла в Комишуваху його ліжко та речі. Також свідок пояснила, що ОСОБА_7 працював на заводі у Комишувасі, про що вона знає зі слів свого чоловіка, який також працював на сусідньому заводі, та ОСОБА_7 працював там поки не отримав інвалідність.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що є старшою по під»їзду б.5 по вул.Запорозького козацтва в м.Запоріжжі, знає родину ОСОБА_8. Спочатку ОСОБА_8 жила сама, сини з нею не жили. Свідку відомо, що у ОСОБА_8 двоє синів, але з її слів, вони не приходили до неї, хоча вона хотіла їх бачити. Коли ОСОБА_8 захворіла, то до неї переїхала її донька ОСОБА_3, яка постійно проживала з матір»ю та доглядала за нею. Свідок кілька разів на тиждень бувала в квартирі ОСОБА_8 в останні роки її життя, бачила, що ОСОБА_8 лежала у великій кімнаті, а її донька ОСОБА_3 займала маленьку кімнату. ОСОБА_7 у квартирі з матір»ю не проживав, свідок його там ніколи майже за 13 років не бачила, зі слів ОСОБА_8 він десь проживав з жінкою. Після смерті ОСОБА_8 вона в квартирі не буває, але бачить, що туди приходять лише ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_8, знає її доньку ОСОБА_3, яка останній рік проживала з матір»ю, яка вже хворіла, а також знає ОСОБА_7, сина ОСОБА_8, але він з матір»ю не проживав і її не доглядав. Зі слів ОСОБА_8 свідку відомо, що її син ОСОБА_7 проживав десь із жінкою, вживав спиртні напої, вона ображалась, що він не допомагає. Свідок не бачила ОСОБА_7 в квартирі матері десь з 2000 року, його речей в кватирі не бачила.
Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги мають бути частково задоволені з наступних підстав.
У відповідності до ст.ст.1261,1268 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки, спадкоємець має право прийняти спадщину у встановленому законом порядку, в тому числі якщо він постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1235 ЦК України заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб, заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов»язкову частку у спадщині.
У відповідності до ст.1241 ЦК України непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом /обов»язкова частка/.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, обов»язок надання яких покладається на сторони по справі.
В даному випадку встановлено, що позивач ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_7 перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини після його смерті, але у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом їй було відмовлено у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Тому відповідно до ст.1261 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги після смерті свого чоловіка, а відтак, за нею необхідно визнати право власності на ? частину №57 б.5 по вул.Запорозького козацтва в м.Запоріжжі, яка належала ОСОБА_7 згідно свідоцтва №13060 від 29.01.2003 року про право власності на житло, в порядку спадкування за законом.
При цьому, з аналізу норм ст.1220,1223, 1241 ЦК України вбачається, що право на спадщину у спадкоємця виникає з дня її відкриття, тобто з дня смерті спадкодавця.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», перелік осіб, які мають право на обов»язкову частку, що визначений ст.1241 ЦК України, є вичерпним та розширеного тлумачення не потребує. При цьому, той зі спадкоємців, який має право на обов»язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину.
З наданої суду копії спадкової справи після смерті ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_7 не подавав заяву про прийняття спадщини після смерті матері, проте він був зареєстрований у спірній квартирі, та в день смерті матері перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено листком непрацездатності та випискою з історії хвороби.
При цьому, з наданої суду довідки до акту огляду МСЕК АВ №0288232 від 30.10.2014 року вбачається, що другу групу інвалідності ОСОБА_7 отримав лише 30.10.2014 року, тобто через три з половиною місяці після смерті матері, при цьому з дозволом легкої праці без шкідливих умов, за індивідуальним графіком роботи та з встановленням строку до 21.11.2015 року.
Остаточно ОСОБА_7 отримав другу групу інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК АВ №0299264, тільки 21.05.2015 року, при цьому також був встановлений строк вказаної групи до 01.06.2016 року.
Також, з наданих суду листків непрацездатності ОСОБА_7 вбачається, що станом на липень 2014 року, та в вересні-жовтні 2014 року він працював в ТОВ ВО «Підйомспецтехніка» слюсарем.
Свідок ОСОБА_12 підтвердила, що ОСОБА_7 працював до встановлення йому інвалідності на підприємстві, яке було розташоване в Комишувасі.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що на день відкриття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_8 - на 08 липня 2014 року - ОСОБА_7 не був непрацездатним у розумінні вимог ст.1241 ЦК України, оскільки він працював, інвалідність була йому встановлена лише 30 жовтня 2014 року, і до 21.11.2015 року для праці йому були встановлені обмеження лише щодо важких умов праці, з дозволом легкої праці.
У зв»язку з наведеним суд не знаходиться підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, як на обов»язкову частку у спадщині, яку прийняв її померлий чоловік ОСОБА_7 після смерті своєї матері ОСОБА_8, та про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним.
Керуючись ст.10,11,60,208,212-218 ЦПК України, ст.1261,1268,1223,1241 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 /і.п.н. 2642409284/ право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7, який помер 12.10.2015 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції.
Суддя