"18" листопада 2009 р. № 9/159-48.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Келлер Україна”, м. Київ
До відповідача Приватного підприємства “Карпати”, м. Луцьк
Про стягнення 1 558 900, 95 грн . заборгованості
СУДДЯ Соломка Л.І.
Від позивача: Романова М.Б. -представник, довіреність від 10.11.2009 р.;
Від відповідача: н/з.
Права та обов'язки представнику позивача роз'яснено відповідно до ст.22 ГПК України.
Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.
У судовому засіданні 12.11.2009 р. оголошувалась перерва до 18.11.2009 р. для подачі сторонами додаткових доказів по справі, а саме: з'ясування питання підпису договору підряду та актів виконаних робіт з врахуванням заперечень відповідача по справі.
13.11.2009 р. позивач надіслав на адресу суду клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, однак у судовому засіданні 18.11.2009 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, представник позивача просив не здійснювати технічну фіксацію судового процесу.
У судовому засіданні 18.11.2009 р. відповідно до ст.85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПОРУ: Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю “Келлер Україна” звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного підприємства “Карпати” 1 558 900,95 грн. заборгованості по договору підряду №24-9-08/01 від 25.09.2008 р., в тому числі: 773 973,85 грн. суму основного боргу, 33 037,02 грн. пені, 748 800 грн. суму простою, 1 150 грн. витрат за юридичні послуги, 25,94 грн. витрат на отримання довідки з ЄДР на ПП “Карпати” та 1 914,14 грн. витрат на отримання бізнес-довідки на ПП “Карпати”. Крім того, просить стягнути з відповідача 15 589 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач у відзиві на позов від 30.10.2009 р. та в судовому засіданні 12.11.2009 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи, що вони грунтуються на договорі підряду №24-9-08/01 від 25.09.2008 р., який підписаний з боку ПП «Карпати»невстановленою особою, тому є нечинним. Дійсний підпис директора ПП «Карпати»міститься на документах, поданих до суду, та нотаріально посвідченому статуті ПП «Карпати», який відрізняється від підпису директора на договорі підряду та актах виконаних робіт. Також відповідач категорично заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення вартості простою в розмірі 748 800 грн., вважає, що Загальний журнал робіт не може вважатись належним доказом по справі, який би засвідчив існування обставин простою, про наявність такого журналу ПП «Карпати»не знало, будь-якого представника не уповноважувало на ознайомлення чи підписання даного журналу.
Враховуючи заперечення відповідача, у судовому засіданні 12.11.2009 р. оголошувалась перерва до 18.11.2009 р. для з'ясування позивачем особи, що підписувала договір підряду №24-9-08/01 від 25.09.08 р. та акти виконаних робіт від ПП «Карпати»та для подачі сторонами додаткових доказів в обґрунтування свої доводів та заперечень по суті позовних вимог.
Про оголошення перерви на 18.11.2009 р. на 14 год. 00 хв. учасників процесу - представника позивача -Романову М.Б. та представника відповідача -Пащука В.С. повідомлено під розпис.
У судовому засіданні 18.11.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задоволити позов повністю, подав пояснення на відзив відповідача, згідно якого мотивував, що договір підряду був підписаний та схвалений відповідачем, оскільки згідно ст.241 Цивільного кодексу України відповідач вчинив дії, що свідчать про прийняття його до виконання, зокрема: на виконання умов договору відповідач сплатив позивачу 300 000 грн. згідно платіжних доручень, в яких ПП «Карпати»зазначено призначення платежу: «оплата за послуги згідно договору №24-9-08/01 від 25.09.2008 р.»; у своєму листі за вих.. №559 від 20.01.2009 р. «Референція для компанія ТОВ «Келлер Україна» за підписом директора ПП «Карпати»Кримчука І.А., скріпленого печаткою відповідача, останній підтверджує виконання робіт позивачем за договором №24-9-08/01.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач визнав чинність укладеного між сторонами договору від 25.09.2008 р. №24-9-08/01.
У судове засідання 18.11.2009 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, будь-яких додаткових доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову не подав.
Ухвалами суду від 30.09.2009 р. та 29.10.2009 р. сторони були попереджені, що їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а розгляд справи уже відкладався за клопотанням відповідача від 28.10.2009 р., тому суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представника позивача, господарський суд
25.09.2008 року між ПП «Карпати»(Генпідрядник) в особі директора Кримчука І.А., що діє на основі Статуту та ТзОВ „Келлер Україна” в особі директора Лановця С.А. (Субпідрядник), що діє на основі Статуту був укладений договір підряду №24-9-08/01 на виконання робіт (а.с. 20-28).
Згідно п.1.1. договору зазначається, що Субпідрядник зобов'язується за рахунок власних та /або залучених сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування, у відповідності до умов даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил, виконати роботи по улаштуванню залізобетонних паль згідно наданого проекту на автомобільній дорозі Р-62 Криворівня-Вижниця-Сторожнець-Чернівці ПК 29+800-ПК 30+070 в частині виконання буронабивних паль o 1000 мм та здати Генпідряднику в установлений строк закінчені роботи, а Генпідрядник зобов'язується передати Субпідряднику будівельний майданчик, придатний для виконання вищевказаних робіт, проектно-кошторисну документацію, необхідну для виконання робіт, а також прийняти від Субпідрядника закінчені роботи та оплатити їх.
Відповідно до п.п.2.1,2.7,2.9,2.10 договору загальна сума договору складається з витрат Субпідрядника та вартості робіт, що виконуються Субпідрядником за цим договором на підставі попереднього розрахунку та прямої домовленості сторін, та складає 3 437 643,45 грн. з ПДВ.; оплата мала бути здійснена спочатку у вигляді авансу в межах 50% вартості робіт та 50% від суми транспортування обладнання та людей, яку відповідач мав сплатити не пізніше ніж через 3 банківських дні після підписання цього договору сторонами; розрахунки за виконані роботи та закриття авансу проводяться на підставі підписаного акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт протягом 3 робочих днів після їх підписання; кінцевий розрахунок проводиться на підставі заключного підписаного акту виконаних робіт, погодженого з технаглядом Генпідрядника, та довідки про вартість виконаних робіт, протягом 5-ти робочих днів після підписання, з урахуванням авансу та попередніх витрат.
Пунктами 5.1,5.2,5.8 договору передбачено, що прийняття Генпідрядником виконаних робіт здійснюється щомісячно та оформляється актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт; до 25 числа звітного місяця Субпідрядник надає Генпідряднику в двох примірниках оформлений та підписаний акт виконаних робіт та довідку про вартість робіт за відповідний місяць, протягом 5 робочих днів з моменту надання Субпідрядником відповідного акту Генпідрядник має підписати його або направити Субпідряднику мотивовану відмову від його підписання; підписання Генпідрядником заключного акта виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
На виконання умов договору позивач виконував підрядні роботи в період з 25.09.2008 р. по 23.12.2008 р., за результатами виконаних робіт сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств три акти виконаних робіт (форма КБ-2В): №01/10/12 від 10.12.2008 р. за листопад 2008 р., №02/20/12 від 20.12.2008 р. та №03/23/12 від 23.12.2008 р. за грудень 2008 р. (а.с.30-32).
В порушення умов договору відповідачем сплачено лише суму авансу у розмірі 300 000 грн. з врахуванням ПДВ, направлені позивачем лист №74 від 10.04.2009 р. та претензія №81 від 28.04.2009 р. з проханням сплатити решту суми боргу відповідачем залишені без відповіді та належного реагування (а.с. 61,62).
Згідно з п. 95 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” право власності на роботи переходить до замовника з моменту підписання акта приймання-передачі.
Відповідно до п. 96 зазначеної Постанови підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові..
Згідно з ч.3 ст.843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
У відповідності до умов даного договору сторонами було визначено права та обов'язки сторін за угодою, а також порядок здійснення розрахунків та відповідальність за порушення зобов'язань сторонами.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу не спростована документальними доказами відповідачем, у відповідності до договору підряду та актів виконаних робіт становить 773 973,85 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.
Заперечення відповідача щодо недійсності договору у зв'язку з його підписанням зі сторони ПП «Карпати»невстановленою особою спростовується наступним:
Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідачем вчинено дії щодо схвалення правочину, зокрема: на виконання умов договору відповідач сплатив позивачу 300 000 грн. згідно платіжних доручень, в яких ПП «Карпати»зазначено призначення платежу: «оплата за послуги згідно договору №24-9-08/01 від 25.09.2008 р.»(а.с.125-126); у своєму листі за вих. №559 від 20.01.2009 р. «Референція для компанія ТОВ «Келлер Україна» за підписом директора ПП «Карпати»Кримчука І.А., скріпленого печаткою відповідача, останній підтверджує виконання робіт позивачем за договором №24-9-08/01 (а.с.124). В актах виконаних робіт форми КБ-2В за листопад та грудень 2008 р. зазначена підстава: договір підряду №24-9-08/01 від 25.09.08 р. (а.с.30-32).
Договір не був предметом судового розгляду, в судовому порядку недійсним не визнавався, тому є чинним.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.7.5 договору підряду №24-9-08/01 від 25.09.2008 р. у випадку порушення Генпідрядником строків оплати робіт, він зобов'язаний сплатити на користь Субпідрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми неоплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми договору.
Згідно розрахунку (а.с.7) позивачем правомірно відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нараховано 33 037,02 грн. пені за період з 30.06.2009 р. по 14.09.2009 р., яка підлягає до стягнення з відповідача.
П.6.2.5 договору визначено, що Субпідрядник має право на компенсацію за простій бригади з вини Генпідрядника, у разі невиконання п.4.9, п.6.3.3 договору у розмірі 5 000 грн. за 1 годину простою, згідно додатку №1 до договору вартість простою бригади не по вині Підрядника визначена в розмірі 3 000 грн. за 1 год. простою (а.с.29).
Існування обставин простою з вини Генпідрядника підтверджується відмітками в Загальному журналі робіт №6707/І (а.с.71-86), ведення якого обумовлено п.4.14 договору. П.4.15 договору визначено осіб, уповноважених на ознайомлення з порядком ведення журналів, засвідчення записів у ньому, викладення претензій щодо об'єктивності та повноти інформації, ходу виконання робіт, зокрема, від Генпідрядника призначено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, від Субпідрядника -ОСОБА_5., ОСОБА_9 та ОСОБА_4.
За період з 19.11.2008 р. по 20.12.2008 р. кількість годин простою згідно Загального журналу робіт №6707/І склала 208 годин, що засвідчено без заперечень підписами майстра ПП «Карпати»Юречко А.В., що із розрахунку 3 000 грн. за 1 годину простою складає 624 000 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.
Водночас, згідно розрахунку (а.с.8) позивачем нараховано суму простою з врахуванням 20% ПДВ в розмірі 124 800 грн.
Ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»чітко визначає операції платників податку, які є об'єктом оподаткування та такі, що не є об'єктом оподаткування.
Аналізуючи дану норму закону, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем сума простою не є об'єктом оподаткування ПДВ, тому в частині стягнення нарахованого на суму простою ПДВ в розмірі 124 800 грн. слід відмовити.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по справі щодо отримання довідки з ЄДРПОУ на ПП «Карпати»у розмірі 25,94 грн. та бізнес -довідки на ПП «Карпати»у розмірі 1 914,14 грн.
Оригінали даних довідок долучені позивачем до матеріалів справи (а.с.90-93, 94-99), вартість їх отримання підтверджується наступними доказами:
- рахунком №СФ-00000016 від 26.06.2009 р. на оплату інформаційно-консультаційних послуг щодо отримання бізнес-довідки в сумі 1 914,14 грн. (а.с.17), платіжним дорученням №483 від 01.07.2009 р. про перерахування позивачем 1 914,14 грн. (а.с.16), актом здачі-прийняття робіт (надання інформаційно-консультаційних послуг) №ОУ-0000015 від 31.07.2009 р. (а.с.18), квитанцією №492336 від 02.09.2009 р. на суму 25,94 грн., сплачених на розрахунковий рахунок отримувача- Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві з зазначенням призначення платежу «надання відомостей з ЄДРПОУ»(а.с.19).
Витрати позивача по отриманню довідок пов'язані з розглядом справи та є збитками позивача, тому на підставі ст.224 ГК України підлягають до стягнення з відповідача.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат за юридичні послуги у розмірі 1 150 грн. суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині.
При цьому суд виходив з наступного.
В обґрунтування даної вимоги позивач долучив укладений між ТзОВ «Келлер Україна»та ТзОВ «ЮК «Консул»договір доручення №01 від 05.08.2009 р. (а.с.13-15), згідно умов якого юридична компанія взяла себе зобов'язання надати позивачу комплекс юридичних послуг, а саме: юридичну консультацію, складення позовної заяви по господарській справі, підготовка матеріалів позову, подача документів до суду з подальшим представництвом інтересів позивача в суді.
Вартість послуг визначена в розмірі 1 150 грн. та сплачена відповідачем згідно платіжних доручень №612 від 06.08.2009 р. на суму 900 грн. та №685 від 14.09.2009 р. на суму 250 грн. (а.с.11-12).
Водночас, у судових засіданнях 29.10.2009 р., 12.11.2009 р. та 18.11.2009 р. брали участь представники позивача Дегтярьова О.П. та Романова М.Б. на підставі звичайних доручень на представництво в суді, виданих ТзОВ «Келлер Україна», з доручень не вбачається, що вищезазначені особи є юристами ТзОВ «ЮК «Консул»та не містять посилання на договір доручення №01 від 05.08.2009 р.
В засіданні суду представники зазначили, що вони не є адвокатами, а відповідно витрати по наданню послуг юридичною компанією та представниками по справі не є судовими витратами відповідно до ст.ст.44-49 ГПК України, оскільки згідно даних вимог закону відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають лише оплата послуг адвоката.
Таким чином, вимоги позивача підлягають до задоволення частково в розмірі 1 432 950,95 грн., в тому числі: 773 973,85 грн. основного боргу, 33 037,02 грн. пені, 624 000 грн. суми простою, 25,94 грн. сума витрат на отримання довідки ЄДРПОУ, 1 914,14 грн. сума витрат на отримання бізнес-довідки, в решті позову суд дійшов висновку про відмову у позові.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита в розмірі 14 329,51 грн. та 216,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст.33,36, ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Карпати” (43021 м. Луцьк, вул. Чернишевського, 5, р/р 260070130273 в Банк «БМ Банк»в м. Луцьк, МФО 280913, код ЄДРПОУ 32747985, ІПН 327479803183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Келлер Україна” (юридична адреса: 03040 м. Київ, вул. Васильківська, буд.1, поштова адреса: 03022 м. Київ, вул. Васильківська, буд.30, офіс 2.301, р/с 26006001309795 в ЗАТ «ОТП Банк» в м. Києві, МФО 300528, ІПН 341810626508, код ЄДРПОУ 34181063) 1 432 950,95 грн., в тому числі: 773 973,85 грн. основного боргу, 33 037,02 грн. пені, 624 000 грн. суми простою, 25,94 грн. сума витрат на отримання довідки ЄДРПОУ, 1 914,14 грн. сума витрат на отримання бізнес-довідки та 14 329,51 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита і 216,94 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Суддя Л.І. Соломка
Дата виготовлення повного
тексту рішення -20.11.2009 р.