21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
24 листопада 2009 р. Справа № 7/232-09
за заявою: Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій області.
до: Відкритого акціонерного товариства "Автобусний парк", м. Вінниця.
про визнання права власності на нерухоме майно
Головуючий суддя: .
Представники сторін не викликались.
Надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій області до Відкритого акціонерного товариства "Автобусний парк", м. Вінниця про вилучення із статутного фонду відповідача будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Стеценка, 58, як неправомірно включену, визнати за державою Україна в особі регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області право власності на будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Стеценка, 58, та зобов'язати відповідача, як балансоутримувача, передати будівлю гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м.Вінниці.
Одночасно прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Стеценка, 58; заборони Вінницькому МБТІ здійснювати реєстрацію виникнення, набуття, переходу та припинення права власності на вказані приміщення; заборони ВАТ "Автобусний парк", ДВС здійснювати будь-які дії спрямовані на виселення та переселення мешканців гуртожитку по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці та заборони ВАТ "Автобусний парк" здійснювати відчуження приміщень по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці.
Ухвалою від 11.11.2009 року за вказаною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 7/232-09.
За результатами розгляду заяви прокурора про забезпечення позову останню судом ухвалою від 11.11.2009 року відхилено з підстав недоведеності обставин якими обґрунтовувалась необхідність вжиття заходів до забезпечення позову (примушування мешканців гуртожитку викуповувати житло за недоступними цінами, виселення і переселення мешканців гуртожитку тощо).
19.11.2009 року до суду надійшла заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення, що знаходиться за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Стеценка, 58, які належать на праві власності ВАТ "Автобусний парк" або його правонаступнику та доручити першій державній нотаріальній конторі м.Вінниці внести зазначене обтяження до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень; заборони Вінницькому МБТІ здійснювати реєстрацію виникнення, набуття, переходу та припинення права власності на вказані приміщення; заборони ВАТ "Автобусний парк", ДВС та будь-якій іншій особі здійснювати будь-які дії спрямовані на виселення та переселення мешканців гуртожитку по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці та заборони ВАТ "Автобусний парк" здійснювати відчуження приміщень по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці, їх перебудову та реконструкцію.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд враховує наступні приписи господарського процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову визначається як гарантія реального виконання рішення суду та засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи (п.п.1, 2 роз'яснення).
В пункті 3 даного роз'яснення зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
З урахуванням того, що у вжитті заходів до забезпечення позову 11.11.2009 року було відмовлено суд звертає увагу на п.4 роз'яснення в якому вказується, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять:
а) факти про наявність у боржника - відповідача майна (зокрема, грошових сум, цінних паперів тощо), або наявність такого майна, що належить боржнику, в інших осіб;
б) ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Крім того, в інформаційному листі від 12.12.2006 року № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" Вищий господарський суд України звертає увагу господарських судів на таке.
У випадку звернення до господарського суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із вказаною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи судом встановлено наступне.
В якості підстав вжиття заходів до забезпечення позову заявник вказує на те, що приватизація приміщення оспорюваного гуртожитку здійснювалась всупереч приписам законодавчих актів, які діяли на момент приватизації ВАТ "Автобусний парк". Крім того РВ ФДМУ по Вінницькій області посилається на те, що відповідачем порушуються права мешканців гуртожитку, які полягають у вчиненні останнім дій по їх виселенню та переселенню, примушуванні викупити житлові кімнати за недоступними цінами. Як зазначено в заяві, вжиття заходів до забезпечення позову зумовлено необхідністю захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущенням їх виселення та переселення із займаних жилих приміщень, а також відчуження гуртожитку, його жилих та нежилих приміщень.
Із долучених до заяви про забезпечення позову документів вбачається, що наведені в заяві обставини стосовно виселення та переселення мешканців гуртожитку підтверджуються рядом доказів, зокрема рішеннями Замостянського районного суду м.Вінниці від 15.09.2009 року у справі № 2-247 та від 20.10.2009 року у справі № 2-3644, ухвалою Замостянського районного суду м.Вінниці від 12.08.2009 року, повідомленнями ВАТ "Автобусний парк" від 14.10.2009 року № 212, від 14.10.2009 року № 216, від 14.10.2009 року № 215 мешканцям гуртожитку про їх переселення в інші кімнати, постановами Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 27.10.2008 року про відкриття виконавчого провадження та від 31.03.2009 року про поновлення виконавчого провадження (щодо переселення мешканців гуртожитку), попередженням Замостянського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 01.10.2009 року № 18770/10-22 тощо.
Беручи до уваги обставини на які посилається заявник обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову та докази надані в підтвердження цих обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як зазначено в п.1.1 інформаційному листі від 12.12.2006 року № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В п.2 зазначеного листа вказується, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Провівши оцінку встановлених обставин, наданих заявником доказів в обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, змісту та суті позовних вимог, наведених вище приписів в сукупності суд дійшов висновку про наявність в даному випадку підстав для вжиття заходів до забезпечення позову із застосуванням кількох засобів забезпечення позову з метою запобігання утрудненню чи неможливості виконання судового рішення.
Дійшовши висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову суд виходив з того, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту, забороною вчиняти певні дії відносно предмету спору відповідачу, КП "ВМБТІ", виходячи із змісту спірних правовідносин (оспорювання права власності на об'єкт нерухомого майна) та врахуванням того, що спірний об'єкт нерухомості перебуває на праві власності у відповідача, в подальшому може призвести до неможливості виконання судового рішення або ж суттєво утруднити його виконання, оскільки відповідач під час розгляду справи може відчужити оспорюване приміщення (його частину або в цілому). Слід зазначити, що із наданого заявником рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 15.09.2009 року вбачається, що ВАТ "Автобусний парк" здійснено відчуження 7/500 частки будівлі гуртожитку по вул.Стеценка, 58 в м.Вінниці до складу якої входить секція кімнат 43-44, що дає суду підстави обґрунтовано припускати про можливість вчинення відповідачем дій по відчуженню оспорюваного приміщення під час розгляду даної справи.
При цьому суд також прийшов до висновку про те, що задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі є неможливим виходячи з наступного.
Так в заяві про забезпечення позову заявник в п.1 прохальної частини просить, окрім накладення арешту, доручити першій державній нотаріальній конторі м.Вінниці внести зазначене обтяження до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Разом з тим, відповідно до ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав, з поміж іншого, на підставі ухвали суду про забезпечення позову в день отримання відповідних документів місцевим органом державної реєстрації прав.
Згідно ч.2 ст.67 ГПК України про забезпечення позову виноситься ухвала.
У п. 5 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу. Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається.
З огляду на наведені приписи, суд вважає заяву в про вжиття заходів до забезпечення позову в частині доручення першій державній нотаріальній конторі м.Вінниці внести зазначене обтяження до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню оскільки вказані дії здійснюються органом державної реєстрації прав на підставі норм Закону і не має потреби зобов'язувати останнього вчинити відповідні дії.
Також заявник просив суд заборонити ВАТ "Автобусний парк", ДВС та будь-якій іншій особі здійснювати будь-які дії спрямовані на виселення та переселення мешканців гуртожитку по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці.
Пунктом 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Таке правило повинно застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі ст. 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.
Виходячи з наведеного суд вважає можливим задовольнити заяву в цій частині із чіткою вказівкою які саме дії забороняється здійснювати відповідачеві стосовно предмету спору, а саме заборонити ВАТ "Автобусний парк" здійснювати дії по виселенню та переселенню мешканців гуртожитку по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці.
Задовольняючи заяву в цій частині суд враховував приписи глави 4 Житлового кодексу УРСР (ст.ст.131-132), ст.ст.40-44 Примірного положення про гуртожитки затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208, ст.19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків". Крім того слід зазначити, що в позовній заяві оспорюється правомірність набуття відповідачем у власність приміщення гуртожитку розташованого по вул.Стеценка, 58, м.Вінниця, а тому суд вважає адекватним і обґрунтованим вжити заходи до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу здійснювати дії по виселенню чи переселенню мешканців гуртожитку по вул.Стеценка, 58 м.Вінниця до вирішення спору по суті.
Заявляючи вимогу про застосування такого засобу забезпечення позову, як заборона іншим особам вчиняти будь-які дії, що стосуються предмета спору заявником не конкретизовано та не уособлено таких осіб (найменування, місцезнаходження, П.І.Б. тощо), так і точно не визначено які саме дії забороняється вчиняти останнім.
З огляду на вказане заява про забезпечення позову в частині вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії спрямовані на виселення та переселення мешканців гуртожитку по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці відхиляється судом.
Стосовно вимоги заявника викладеної в п.3 заяви про забезпечення позову стосовно вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони органу ДВС здійснювати будь-які дії спрямовані на виселення та переселення мешканців гуртожитку по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом із наданих заявником документів, дії органу ДВС стосовно переселення мешканців гуртожитку вчиняються останнім в межах виконавчого провадження на підставі виконавчих документів виданих Замостянським районним судом м.Вінниці.
Виходячи з наведеного вище заява про вжиття такого засобу забезпечення позову як заборона органу ДВС вчиняти будь-які дії спрямовані на виселення та переселення мешканців гуртожитку по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці розцінюється судом як фактично заборона виконання рішення суду, що буде суперечити приписам ч.2 ст.19, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, нормам Закону України "Про виконавче провадження" виходячи з чого заява про забезпечення позову в цій частині відхиляється судом.
Вимога заявника викладена в п.4 заяви про забезпечення позову стосовно застосування такого засобу забезпечення позову, як заборона ВАТ "Автобусний парк" здійснювати відчуження приміщень по вул. Стеценка, 58 у м.Вінниці відхиляється судом виходячи з того, що суд задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на жилі та нежилі приміщення оспорюваного гуртожитку. Таким чином вжиття такого заходу забезпечення як заборона здійснювати відчуження приміщень є недоцільним, оскільки вчинення дій по відчуженню майна унеможливлено в зв'язку з накладенням арешту.
Відхиляючи заяву в частині вжиття такого засобу забезпечення позову, як заборона ВАТ "Автобусний парк" здійснювати відчуження приміщень по вул. Стеценка, 58 у м.Вінниці суд також врахував приписи ст.3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" відповідно до якої на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб установлено мораторій протягом трьох років дня опублікування цього Закону.
В іншій частині вимога заявника викладена в п.4 заяви про забезпечення позову (стосовно заборони ВАТ "Автобусний парк" здійснювати перебудову та реконструкцію приміщень по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці) підлягає задоволенню як правомірна та обґрунтована.
Крім того, беручи до уваги зміст ст.66, ч.1 ст.67 ГПК України, приймаючи до уваги зміст позовних вимог та те, що здійснення органом ДВС дій по виконанню виконавчих документів виданих Замостянським районним судом м.Вінниці може призвести до реального порушення житлових прав мешканців гуртожитку, суд дійшов висновку про необхідність вжиття з власної ініціативи такого засобу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчих документів стосовно виселення та переселення мешканців гуртожитку по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці.
Застосовуючи такий захід забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа судом було проаналізовано ст.3, п.4 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження". За результатами цього суд дійшов висновку про можливість вжиття такого заходу до забезпечення позову виходячи із того, що дії по переселенню та виселенню вчиняються на підставі виконавчих документів перелік яких наведено в ст.3 Закону України "Про виконавче провадження".
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд -
1. Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про забезпечення позову від 18.11.2009 року № 10-07/2515 задовольнити частково.
2. Накласти арешт на жилі та нежилі приміщення гуртожитку, що знаходиться за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Стеценка, 58, які належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Автобусний парк" (ідентифікаційний код - 05521844) або його правонаступнику.
3. Заборонити Комунальному підприємству "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" здійснювати реєстрацію виникнення, набуття, переходу та припинення права власності на жилі та нежилі приміщення гуртожитку, що знаходиться за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Стеценка, 58, які належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Автобусний парк" (ідентифікаційний код - 05521844) або його правонаступнику.
4. Заборонити Відкритому акціонерному товариству "Автобусний парк" здійснювати дії по виселенню та переселенню мешканців гуртожитку по вул. Стеценка, 58 у м. Вінниці та перебудову і реконструкцію жилих та нежилих приміщень гуртожитку, що знаходиться за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Стеценка, 58.
5. В іншій частині заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про забезпечення позову від 18.11.2009 року № 10-07/2515 відхилити.
6. Зупинити стягнення на підставі виконавчих документів стосовно виселення та переселення мешканців гуртожитку, що знаходиться за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Стеценка, 58.
7. Дана ухвала набирає законної сили в день її прийняття.
8. Оригінал ухвали засвідчений гербовою печаткою суду надіслати позивачу, Першій Вінницькій державній нотаріальній конторі, Комунальному підприємству "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" та Замостянському відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, копію ухвали надіслати прокурору, відповідачу, Вінницькій міській раді.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 8 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу - вул. Гоголя, 10, м.Вінниця, 21100.
3 - відповідачу - вул. Стеценка, 75а, м. Вінниця.
4 - Прокуратура Вінницької області - вул. Володарського, 33, м. Вінниця, 21050.
5 - Вінницька міська рада, вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21100.
6 - Перша Вінницька державна нотаріальна контора, вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21036.
7 - КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", вул.Соборна, 64, м.Вінниця, 21050.
8 - Замостянський відділ Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, вул.Грушевського, 17, м.Вінниця, 21050.