Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
24.11.2009Справа №2-24/4481-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Тургенєва-Шмідта, 19/1, кв.2, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 8, ідентифікаційний код 32177846)
до відповідача - Приватного підприємства "Гладіатор" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Данилова, 43, оф. 6; 97507 Сімферопольський район, с. Білоглинка, вул. Салгірна, 23, кв. 15; ідентифікаційний код 31872939)
про стягнення 20 988,57 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - Сиротинін О.Г., довіреність № 233 від 24.07.2009 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Гладіатор" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" 20 988,57 грн., як суму набуту без достатніх правових підстав.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як зазначає позивач, на підставі Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" авансовим платежем були перераховані відповідачеві грошові кошти загальною сумою 200000 грн. для виконання завершуючого етапу робіт.
Проте, відповідачем були виконані роботи на суму 180046,80 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року та актами виконаних підрядних робіт №1-3 за листопад 2007 року.
Таким чином, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з Приватного підприємства "Гладіатор" зайве сплачені 19953,20 грн., що знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав.
Крім того, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" неодноразово зверталось до відповідача про повернення вказаної суми, проте до сьогоднішнього часу грошові кошти не повернуті.
Також, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції та 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Позивачем було надано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" просить стягнути з Приватного підприємства "Гладіатор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" 23564,45 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.
Підставою для збільшення позовних вимог позивачем, стало уточнення розрахунку заборгованості з урахуванням індексу інфляції та збільшення періоду розрахунку.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.10.2009р. заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
У судовому засіданні 24.11.2009 р. представником позивача було надане клопотання, з якого вбачається, що позивачем у заяві про збільшених позовних вимог було допущено арифметичні помилки при розрахунку індексу інфляції та загальної суми позову. На підставі чого позивач просить суд вважати індекс інфляції, який він просить стягнути з відповідача, 2695,68 грн., а загальну суму боргу - 23645,98 грн.
Зазначене клопотання прийнято судом до розгляду.
Відповідач проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" у судовому засіданні заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, що надійшов до Господарського суду АР Крим 30 вересня 2009р. Так, відповідно до відзиву відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити та покласти судові витрати на позивача. Свої заперечення відповідач зокрема мотивує недоведеностю позивачем неповноти виконаних робіт з возведення залізобетонного каркасу грузового ліфту на об'єкті - оздоровчий комплекс, розміщений за адресою : м. Алушта, вул. Набережна, 24, оскільки, як стверджує відповідача, роботи були виконані на суму 200005,20 грн.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні було оголошено перерву в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення перерви судове засідання було продовжено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
25.09.2007 р. між ТОВ "Кримська юридична група" (Замовник) та Приватним підприємством "Гладіатор"(Підрядник) був укладений договір підряду № 152П (а.с. 8-10).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Підрядник зобов'язується по завданню замовника, власними силами, засобами та матеріалами виконати наступні роботи на об'єкті - оздоровчий комплекс, розташований за адресою: м. Алушта, вул. Набережна, 24, а саме: улаштувати залізобетонний каркас вантажного ліфту від відмітки «- 800» до відмітки «+ 35 750» по осям 06-30 блоків А.
Відповідно до п. 2.1 вартість робіт з дійсного Договору складає 500000,00 грн., із урахуванням ПДВ.
Сплата робіт здійснюється поетапно із урахуванням авансових платежів ( 30 % від вартості робіт кожного етапу), відповідно до графіку фінансування (п. 2.4 Договору).
Протягом 5 днів з моменту отримання авансу Підрядник приступає до виконання робіт, вказаних в п. 1.1 Договору (п. 2.5 Договору).
Підрядник повинен власними силами, інструментами, механізмами здійснити якісне виконання робіт, вказаних в п. 1.1 Договору у строк, який складає 140 календарних днів з дня перерахування Замовником авансу, у відповідності із Графіком виконаних робіт, які є невід'ємною частиною дійсного Договору (п. 3.1 Договору).
Замовник зобов'язаний сплатити підрядну роботу, передбачену п. 1.1 Договору, у розмірі та у строки, передбачені п. 2.2 Договору, на підставі наданого акту виконаних робіт (КБ -2в та КБ -3) (п. 4.2.3 Договору).
Дійсний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по Договору (п. 6.1 Договору).
Так, на виконання умов договору 02.10.2007 р. позивачем було перераховано відповідачу аванс у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с.11).
Також, з виписки з банківського рахунку позивача вбачається, що у подальшому 16.10.2007 р. позивачем на рахунок відповідача було перераховано 150000,00 грн. відповідно до договору № 152П від 25.09.2007 р. (а.с.12).
Як вбачається з актів приймання виконаних підрядних робіт № № 1, 2, 3 за листопад 2007 р., відповідач виконав, а позивач прийняв підрядні роботи: улаштування залізобетонного каркасу вантажного ліфту від відмітки «- 800» до відмітки «+ 35 750» по осям 06-30 блоків А. Акти виконаних робіт підписані представниками обох сторін без заперечень (а.с.14-26).
Згідно зазначених актів та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2007 р. за формою № КБ-3, загальна вартість виконаних робіт складає 180046,80 грн. (а.с.13).
Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що відповідач у повному обсязі виконав роботи, передбачені договором підряду № 152П від 25.09.2007 р., а позивач зазначені роботи прийняв та сплатив їх вартість у повному обсязі. Отже враховуючи умови договору підряду, зокрема п.6.1 Договору, суд приходить до висновку, що на час звернення із позовом до суду про стягнення грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав, договір підряду № 152П від 25.09.2007 р. припинив свою дію у зв'язку з повним виконанням сторонами своїх обов'язків за договором.
Судом встановлено, що позивачем на підставі договору підряду у якості сплати за виконані підрядні роботи були перераховані кошти у розмірі 200000,00 грн. Оскільки вартість виконаних робіт складає згідно підписаним актам виконаних робіт 180046,80 грн., позивач звернувся до відповідача із письмовими вимогами № 520 від 02.10.2008 р., № 636 від 18.12.2008 р., № 05.05.2009 р. № 139 про повернення зайве сплачених грошових коштів у розмірі 19953,20 грн. (а.с.28-30).
У судовому засіданні представник відповідача підтвердив отримання зазначених листів, також позивачем був наданий доказ відправлення на адресу відповідача та отримання останнім листа за № 520 від 02.10.2009 р.
Кошти у розмірі 19953,20 грн. відповідачем повернені не були, що і стало приводом для звернення ТОВ "Кримська юридична група" з позовом до суду про стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів у примусовому порядку із посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: є набуття або збереження майна, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
У відзиві на позов та у судових засіданнях відповідач посилався на те, що фактично він виконав роботи на загальну суму 200005,20 грн.
Крім того, відповідач пояснив, що неодноразово звертався до позивача із вимогою підписати акт виконаних робіт за договором від 25.09.2007 р. на суму 200005,20 грн., проте позивач ухилявся від підписання зазначеного акту. Щодо складених та підписаних актів на суму 180046,80грн. відповідач зазначає, що останні були складені за умовою у подальшому підписання позивачем акту на суму 200005,20 грн.
Суд вказані доводи відповідача до уваги не приймає у зв'язку з наступним.
Згідно умов договору до обов'язків підрядника входить складання відповідних актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та КБ -3, на підставі яких приймаються виконані підрядні роботи та визначається їх вартість.
Слід зазначити, що спільним наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року N 237/5 затверджені типові форми первинних документів з обліку в будівництві, згідно з яким форма КБ -2в є актом приймання замовником виконаних підрядних робіт підрядником, а форма КБ -3 складається для визначення вартості об'ємів будівельних робіт, а також для проведення розрахунків за виконані роботи.
Відповідних доказів, що підтверджують виконання підрядних робіт на суму більше, ніж зазначено у актах №№ 1,2,3 за листопад 2007 р. та довідки про вартість виконаних робіт на суму 180046,80 грн., відповідачем не надано.
Крім того, згідно з умовами договору, замовник повинен здійснити остаточний розрахунок на підставі наданого акту виконаних робіт (КБ-2в та довідки КБ-3) (п. 4.2.3 договору).
Тобто обов'язковою умовою сплати замовником на підставі договору вартості виконаних робіт є наявність підписаного акту.
Вартість виконаних робіт, яка вказана у підписаному сторонами акті, позивачем сплачена. Тобто порушень умов договору з боку позивача не має.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на час звернення позивача з позовом до суду відповідач утримував у себе грошові кошти у розмірі 19953,20 грн. без достатніх на то правових підстав.
Проте суд вважає за необхідним зазначити, що у разі наявності спору між сторонами щодо об'єму виконаних робіт, заінтересована сторона не позбавлена права звернутися із відповідним позовом до суду.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що після спливу 7 днів з дня отримання листа за віх. № 520 від 02.10.2008 р. про повернення надмірно сплаченої суми, тобто з 17.10.2008 р. у відповідача виник обов'язок повернути суму у розмірі 19953,20 грн. позивачу.
Відповідач не представив доказів повернення 19953,20 грн. позивачу, у той час як статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність збереження грошових коштів позивача відповідачем без достатніх на то правових підстав, а тому вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства "Гладіатор" безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 19953,20 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України із урахуванням збільшених позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 2695,68 грн. індексу інфляції та 997,10 грн. 3 % річних.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом, після спливу 7 - ми денного строку після отримання вимоги про повернення грошів, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних суд визнає обґрунтованими.
Проте, сума інфляційних витрат та 3 % річних повинна бути перерахована з огляду на наступне.
Так, період для нарахування індексу інфляції на 3 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання повинен бути зменшений.
Судом встановлено, що вимога про повернення надмірно сплаченої суми була направлена позивачем на адресу відповідача 02.10.2008 р. за вих. № 520, та була отримана останнім 09.10.2008 р. Отже, на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, остаточний термін виконання зобов'язання відповідачем слід вважати 16.10.2008 р.
Таким чином період для нарахування індексу інфляції має становити з 17.10.2008 р. по серпень 2009 р.
Крім того, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (Лист Верховного суду України від 03.04.97 г. N 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).
Отже період нарахування індексу інфляції становить з листопада 2008 р по серпень 2009 р., та обчислюється наступним чином:
19953,20 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 112, 2 % (середня величини індексу інфляції за період з листопада 2008 р. по серпень 2009 р.) - 19953,20 грн. = 2434,29 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума індексу інфляції у розмірі 2434,29 грн.
В частині стягнення 261,39 грн. індексу інфляції у позові відмовлено.
Період для нарахування 3 % річних також має становити з 17.10.2008 р. по 01.09.2009 р. та обчислюється наступним чином:
19953,20 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 3% * 319 дн. (кількість днів прострочення виконання зобов'язання)/365= 523,16 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума 3 % річних у розмірі 523,16 грн.
Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 473,94 грн., суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Також суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).
Як вбачається зі збільшених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 19953,20 грн. основного боргу, 2695,68 грн. індексу інфляції, 997,10 грн. 3 % річних, що разом складає 23645,98 грн.
Так 1 відсоток від вказаної суми становить 236,46 грн., тоді як з платіжного доручення № 82 від 14.08.2009 р., доданого до позовної заяви, вбачається, що держмито сплачено у розмірі 209,88 грн., тобто при збільшені суми позову позивачем державне мито у зв'язку з таким збільшенням доплачено не було.
Отже, сума державного мита у розмірі 26,58 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" в доход Державного бюджету України.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 27.11.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Гладіатор" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Данилова, 43, оф. 6, ідентифікаційний код 31872939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Тургенєва-Шмідта, 19/1, кв.2, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 8, ідентифікаційний код 32177846) 19953,20 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 523,16 грн. - 3 % річних, 2434,29 грн. індексу інфляції, 229,11 грн. державного мита та 228,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 261,39 грн. індексу інфляції та 473,94 грн. 3 % річних.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Тургенєва-Шмідта, 19/1, кв.2, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 8, ідентифікаційний код 32177846) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 26,58 грн.
Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.