Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
12.11.2009Справа №2-27/3221.1-2009
За позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим", с.Віліне, Бахчисарайського району
До відповідача ВАТ "Крименерго", м. Сімферополь
Про визнання додаткової угоди недійсною
Суддя Н.В.Воронцова
При секретарі Мірошниченко Н.О.
представники:
Від позивача - Дем'янович, дор. у справі.
Від відповідача - Карасев, дор. у справі.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом відповідно до якого просив визнати додаткову угоду № 1 від 11 жовтня 2005 р. до Договору № 1 від 29 серпня 2002р., укладену між відкритим акціонерним товариством “Крименерго”та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством агрофірмою “Крим”, недійсною.
Рішенням ГС АР Крим від 09.12.2008 р. по справі №2-9/8988-2008 позов було задоволено у повному обсязі та визнано Додаткову угоду № 1 від 11 жовтня 2005 р. до Договору № 1 від 29 серпня 2002 р., укладену між відкритим акціонерним товариством “Крименерго”та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством агрофірмою “Крим”, недійсною.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 р. апеляційна скарга ВАТ «Крименерго» була залишена без задоволення, а рішення ГС АР Крим від 09.12.2008 р. по справі №2-9/8988-2008 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2009 р. касаційну скаргу ВАТ «Крименерго» було задоволено частково, рішення ГС АРК від 09.12.2008 р. і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 р. по справі №2-9/8988-2008 було скасовано, справа передана на новий розгляд до господарського суду АР Крим, яка доручена судді ГС АР Крим Воронцової Н. В. з привласнення їй №2-27/3221.1 -2009.
Ухвалою від 24.06.2009 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В.
Відповідач у поясненнях по справі повідомив про те, що за своїм змістом спірна угода є узгодженою між кредитором та боржником можливістю виконання грошових забовязань частинами. На підставі викладеного, відповідач вважає за неможливе кваліфікувати як вкрай невигідними умовами для боржника, за винятком випадку якщо позивачу вигідніше сплатити всі гроші одразу. Однак це спростовується обставинами справи, саме на підставі звернення позивача був укладений графік реструктуризації заборгованості.
На підставі викладеного просить у позові відмовити.
Позивач позов підтримав у повному обсязі та надав клопотання про забезпечення позову та просить суд призупинити дію Додаткової угоди № 1 від 11.10.05р. до договору на постачання електричної енергії № 1 від 29.08.2002р. до розгляду справи по суті та заборонити ВАТ «Крименерго» нараховувати та стягувати пеню та інші штрафні санкції на суму заборгованості, зазначеної у оскаржуваній додатковій угоді № 1 від 11.10.05р. а також вчиняти будь - які дії щодо припинення постачання електроенергією СЗАТ агрофірми «Крим» з підстав невиконання СЗАТ агрофірмою «Крим» умов Додаткової угоди № 1 від 11.10.2005р.
Ухвалою ГС АР Крим від 13.07.2009 р. клопотання позивача про забезпечення позову було залишено без задоволення, оскільки воно не відповідає нормам ГПК України, також позивачем не надано достатньо обґрунтованого припущення щодо того, що невжиття вказаних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення з дійсного спору по суті.
29.07.2009 р. від позивача надійшло клопотання №121/юр/к від 28.07.2009 р. про забезпечення позову шляхом заборони ВАТ «Крименерго» вчиняти будь - які дії щодо припинення постачання електроенергії СЗАТ «Агрофірма «Крим» до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 29.07.2009 р. вказане клопотання було задоволене та забезпечено позов шляхом заборони ВАТ «Крименерго» вчиняти будь - які дії щодо припинення постачання електроенергії СЗАТ «Агрофірма «Крим» до розгляду справи по суті.
Позивач у поясненнях по справі від 29.07.2009 р. повідомив про те, що грошові забовязання позивача перед відповідачем виникли за договором від 25.09.2001 р. тобто існували до укладення договору від 29.08.2002 р. та були безпідставно включені у додаткову угоду до нього №1 від 11.10.2005 р., як заборгованість саме за цим договором, тоді як фактична частка заборгованості виникла до його укладення. За думкою позивача, укладення сторонами одного договору не може тягти за собою обов'язковість чи можливість включення до нього забовязань з іншого договору, вимоги щодо виконання яких вже вирішені в судовому порядку. Таким чином, у позивача безпідставно виникло подвійне забовязання зі сплати однієї грошової суми: перше відповідно до п. 5 ч. 3 с. 11 ЦК України за рішенням суду, а друге - відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України за оскаржуваною додатковою угодою від 11.10.2005 р.
Саме в цьому полягають вкрай невигідні для позивача умови додаткової угоди. Таким чином, СЗАТ «Агрофірма «Крим» виключно для запобігання можливого та цілком імовірного в умовах монопольного становища ВАТ «Крименерго» припинення електропостачання, що мало потягти за собою чималих збитків та інших негативних наслідків, було вимушене укласти з відповідачем Додаткову угоду№1 від 11.10.2005 р. на таких вкрай невигідних для себе умовах, у зв'язку з чим вважає порушеним своє право на використання такого встановленого п. 6 ст. 3 ЦК України загального принципу цивільного законодавства, як справедливість, сумлінність та розумність.
На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Судом було направлено запит до ДВС в м. Бахчисарай з проханням повідомити на якої стадії на даний момент знаходиться виконавче провадження по виконанню рішення ГС АР Крим по справі №2-9/11070-2002.
Також було надіслано запит до ДПІ в Бахчисарайському районі з проханням представити належним чином засвідчені копії податкових накладних за період до 01.01.2004 р. на суму 151362,46 грн., які були виписані ВАТ "Крименерго" СЗАТ "Агрофірма "Крим".
Також було надіслано запит до ДПІ в м. Сімферополь з проханням представити належним чином засвідчені копії податкових накладних ВАТ «Крименерго» за період до 01.01.2004 р. на суму 151362,46 грн., які були виписані Сільськогосподарському закритому акціонерному товариству "Агрофірма "Крим".
Відповідач у поясненнях по справі повідомив про те, що договори №1 від 29.08.2002 р. та 25.09.2001 р. з усіма додатками були знищено після спливу строку зберігання. Щодо надання розгорнутого розрахунку з вказанням періодів та підстав виникнення станом на 27.08.2008 р. в сумі 408333,62 грн.; станом на 04.07.2005 р. в сумі 870319,44 грн.; станом на 11.10.2005 р. в сумі 1 048 809,74 грн.; станом на 17.05.2004 р. в сумі 888 227,06 грн. повідомив, про те що заборгованість позивача перед ВАТ «Крименерго» почала утворюватися з 2001 р., первинні документи ( акти про об'єми спожитої електричної енергії, рахунки , листування та інше ) необхідні для чіткого вказання періодів та підстав, також були вилучені до знищення по 2005 р. включно.
Також вказав, що податкові накладні, а саме: на суму 151 362,46 грн. ( станом на 01.01.2004 р. ); на суму 148 037,84 грн. ( станом на 01.01.2004 р. по 11.05.2004 р. ); на суму 5369,47 грн. за січень 2004 р.. на суму 5147,63 грн. за лютий 2004 р., на суму 9927,07 грн. за березень 2004 р., на суму 6006,37 грн. за квітень 2004 р. СЗАТ «Агрофірма «Крим» не надавались.
Ухвалою ГС АР Крим від 13.08.2009 р. строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін.
ДВС Бахчисарайського району повідомило про те, що на примусовому виконанні знаходився виконавчий документи - наказ ГС АР Крим про стягнення з СЗАТ «Агрофірма «Крим» на користь ВАТ «Крименерго» заборгованості у розмірі 492376,32 грн. 19.12.2006 р. надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання. Частково було стягнено 353 000 грн., відповідно до акту звірки від 31.12.2004 р. про погашення заборгованості, платіжних доручень №2175 від 10.11.2005 р., №34, 36 від 11.01.2006 р., №629 від 26.05.2006 р., №886 від 26.06.2006 р., №2929 від 29.08.2006 р., №1384 від 28.11.2006 р., №1384 від 29.09.2006 р. Сам виконавчий документ був повернений стягувачу.
ДПІ в м. Сімферополь повідомила суду про те, що чинним законодавством України в області регулювання податкових відносин не передбачено надання в податкові органи податкових накладних, в зв'язку з чим витребувані судом документи не можуть бути надані.
ДПІ в м. Сімферополь повідомила суду про те, що чинним законодавством України в області регулювання податкових відносин не передбачено надання в податкові органи податкових накладних, в зв'язку з чим витребувані судом документи не можуть бути надані.
29.09.2009 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 12.11.2009 р. Після перерви судове засідання продовжено, представники сторін ті самі.
Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва відповідно до ст.. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
29 серпня 2002 року між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №1.
У відповідності до даного договору позивач поставляє електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу її вартість, відповідно до умов дійсного договору.
11 жовтня 2005 р. між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору на постачання електричної енергії № 1 від 29 серпня 2002 року.
Вказана Додаткова угода була укладена з метою реструктуризації і заборгованості позивача, що виникла перед відповідачем за договором від 29.08.2002 р. №1.
Відповідно до вказаної Додатквовї угоди позивач взяв на себе забовязання сплатити відповідачу заборгованість за використану електроенергію в сумі 875315,33 грн. відповідно до наступного графіку: у 2005 р. - 40 000 грн.; у 2006 р. - 120 000 грн.; у 2007 р. - 120 000 грн.; у 2008 р. - 595315,33 грн.
При цьому у вказаній додатковій угоді було зазначено, що до вищевказаного графіку було включено всю суму заборгованості, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.
Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною договору №1 від 29.08.2002 р.
У разі не своєчасної сплати обумовлених даною Додатковою угодою платежів, відповідач у встановленому порядку проводить відключення позивача від джерел електропостачання, а також проводить позивачу нарахування за весь час прострочки від суму прострочених платежів пені, 3% річних та індексу інфляції.
Вищий господарський суд України у постанові від 27.05.2009 р. вказав на те, що судами попередніх судових інстанцій не з'ясовано питання в якій саме сумі існує заборгованість за договором від 29.08.2002 р., яку позивач забовязався погасити за спірною додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору №1 від 29 серпня 2002 року.
Відповідно до ст. 111 -12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Як вже вказувалося вище, спірною додатковою угодою сторони дійшли згоди про розстрочення заборгованості у розмірі в сумі 875315,33 грн.
Судом встановлено, до договору №1 від 29 серпня 2002 року відносини між сторонами по справі щодо користування електричною енергією були врегульовані договором №1 від 25.09.2001 р.
Відповідно до п. 3.2.1 вказаного договору було передбачено, що відповідач повинен був проводити оплату за споживану електроенергію до 27 числа кожного місяця.
В зв'язку з невиконанням СЗАТ «Агрофірма «Крим» своїх забовязань щодо сплати спожитої електроенергії, прокурор Київського району м. Сімферополь в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики в особі ВАТ «Крименерго» звернувся до суду з позовом до СЗАТ «Агрофірма «Крим» про стягнення заборгованості у розмірі 513977,26 грн., в тому числі 22100,94 грн. пені.
По результатам розгляду даного позову, рішенням ГС АР Крим від 25.10.2002 р. по справі №2-9/11070 - 2002 позов було задоволено частково та з СЗАТ «Агрофірма «Крим» стягнено 491876,32 грн. - основного боргу і 500 грн. пені. У стягненні другої частині пені було відмовлено.
Вказане рішення ніким оскаржене не було та вступило в законну силу в зв'язку з чим було видано відповідні накази.
При цьому судом у вказаному рішенні було встановлено, що 01.10.2001 р. сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 25.09.2001 р., яким сторони затвердили графік погашення, що склався на 01.10.2001 р. заборгованість в сумі 860529 грн. Відповідно до даного графіку, відповідач повинен був за період з жовтня 2001 р. по 01.09.2002 р.. погасити борг в сумі 203200 грн. Дане забовязання СЗАТ «Агрофірма «Крим» не було виконано.
Крім того, за період з 01.10.2001 р. по 01.08.2002 р. у відповідача виникла заборгованість по сплаті за споживану електроенергію в сумі 288676,32 грн., що підтверджується матеріалами справи, в тому числі двостороннім актом звірки розрахунків.
Також судом встановлено, що ухвалою ГС АР Крим від 23.12.2002 р. по справі №2-9/11070 - 2002 СЗАТ «Агрофірма «Крим» було надано відстрочку виконання рішення ГС АР Крим від 25.10.2002 р. по справі №2-9/11070 - 2002 до 01.04.2003 р.
Також ухвалою ГС АР Крим від 05.04. - 15.04.2005 р. по справі №2-9/11070 - 2002 СЗАТ «Агрофірма «Крим» було надано розстрочку виконання рішення ГС АР Крим від 25.10.2002 р. по справі №2-9/11070 - 2002 в частині непогашеного боргу у розмірі 259376,32 строком на 6 місяців: з квітня 2005 р. по вересень 2005 р.
З листа ДВС Бахчисарайського району вбачається те, що на примусовому виконанні у нього знаходився виконавчий документи - наказ ГС АР Крим про стягнення з СЗАТ «Агрофірма «Крим» на користь ВАТ «Крименерго» заборгованості у розмірі 492376,32 грн.
19.12.2006 р. надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання. Частково було стягнено 353 000 грн., відповідно до акту звірки від 31.12.2004 р. про погашення заборгованості, платіжних доручень №2175 від 10.11.2005 р., №34, 36 від 11.01.2006 р., №629 від 26.05.2006 р., №886 від 26.06.2006 р., №2929 від 29.08.2006 р., №1384 від 28.11.2006 р., №1384 від 29.09.2006 р. Сам виконавчий документ був повернений стягувану, тобто ВАТ «Крименерго».
Таким чином, залишилося не стягненим за вищевказаним наказом 139376,32 грн.
На вимогу суду відповідач не зміг представити договори №1 від 29.08.2002 р. та 25.09.2001 р. з усіма додатками, оскільки вони були знищені після спливу строку зберігання. Щодо надання розгорнутого розрахунку з вказанням періодів та підстав виникнення станом на 27.08.2008 р. в сумі 408333,62 грн.; станом на 04.07.2005 р. в сумі 870319,44 грн.; станом на 11.10.2005 р. в сумі 1 048 809,74 грн.; станом на 17.05.2004 р. в сумі 888 227,06 грн. повідомив, про те що заборгованість позивача перед ВАТ «Крименерго» почала утворюватися з 2001 р., первинні документи ( акти про об'єми спожитої електричної енергії, рахунки , листування та інше ) необхідні для чіткого вказання періодів та підстав, також були вилучені до знищення по 2005 р. включено.
Також вказав, що податкові накладні, а саме: на суму 151 362,46 грн. ( станом на 01.01.2004 р. ); на суму 148 037,84 грн. ( станом на 01.01.2004 р. по 11.05.2004 р. ); на суму 5369,47 грн. за січень 2004 р.. на суму 5147,63 грн. за лютий 2004 р., на суму 9927,07 грн. за березень 2004 р., на суму 6006,37 грн. за квітень 2004 р. СЗАТ «Агрофірма «Крим» не надавались.
Не дало позитивного результату і звернення суду до ДПІ в Бахчисарайському районі і ДПІ в м. Сімферополь.
Таким чином, не представляється можливим встановити питання в якій саме сумі існує заборгованість за договором від 29.08.2002 р., яку позивач забовязався погасити за спірною додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору №1 від 29 серпня 2002 року.
Однак відповідачем по справі не заперечується той факт, що в суму заборгованості за спірною додатковою угодою включено суми заборгованості, що існували не за договором №1 від 29 серпня 2002 року, а за договором №1 від 25.09.2001 р. та які були стягнені за рішенням від 25.10.2002 р. по справі №2-9/11070 - 2002 та були передані на примусове виконання.
Крім того, до складу зазначеної у спірної Додаткової угоді суми заборгованості за договором №1 від 29 серпня 2002 року включені суми нарахованих відповідачем позивачу штрафних санкцій за порушення Правил користування електричною енергією, а не за спожиту за договором від 29.08.2002 р. електроенергію, строки стягнення яких на дату укладання Додаткової угоди вже сплили (безнадійна заборгованість), що підтверджується листом ВАТ “Крименерго”від 16.12.2005 р. № 2085.
Судом встановлено, що на адресу позивача від ВАТ “Крименерго” неодноразово поступали попередження про припинення подачі електроенергії, такі попередження направлялись відповідачем 11.04.2005р., 20.04.2005р., 30.05.2005р. та 07.06.2005р.
На адресу позивача відповідачем було надіслане Попередження про припинення подачі електроенергії від 04.07.2005 р., у якому відповідач, зазначаючи, що СЗАТ агрофірма “Крим” не має поточної заборгованості за спожиту за договором № 1 від 29.08.2002 р. електроенергію, повідомив, що споживач має загальну заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 870 319, 44 грн., у зв'язку з чим електропостачання буде припинено.
Таким чином, "СЗАТ агрофірма “Крим” виключно для запобігання можливого та цілком імовірного в умовах монопольного становища ВАТ “Крименерго” припинення електропостачання, що мало потягни за собою чималих збитків та інших негативних наслідків, було вимушено укласти з відповідачем Додаткову угоду № 1 від 11.10.2005 р. на таких вкрай невигідних для себе умовах, у зв'язку з чим вважає порушеним своє право на використання такого встановленого п 6 ст. З ЦК України загального принципу цивільного законодавства, як справедливість, сумлінність та розумність.
Більш того, використання відповідачем монопольного становища при фактичному примушенні позивача до укладення невигідної для нього Додаткової угоди № 1 від 11.10. 2005 р. суперечить ч. 5 ст. 13 ЦК України, згідно якої не припускається використання цивільних прав для зловживання монопольним становищем на ринку. Отже позивач позбавлений можливості укласти договір на постачання електричної енергії з будь-якою іншою особою, ніж відповідач, так саме, як і відмовитись від укладання запропонованої додаткової угоди, в зв'язку з чим вимушений погоджуватися на умови, що пропонуються відповідачем, навіть якщо вони погіршують становище позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або зацікавлена особа оскаржує його дійсність з підстав, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 233 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, скоєний особою під впливом важкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати Додаткову угоду № 1 від 11 жовтня 2005 р. до Договору № 1 від 29 серпня 2002 р., укладену між відкритим акціонерним товариством “Крименерго” та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством агрофірмою “Крим”, недійсною.
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Крименерго”, , м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6, ( р/р 26007301320163 в КРУ ПІБ, м. Сімферополя, МФО 324430, ЗКПО 00131400) на користь сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим", с.Віліне, Бахчисарайського району, вул. Леніна, 128, ( ЗКПО 03759754, р/р 26006095398003 в АБ “Укрбізнесбанк”, м. Донецьк, МФО 334969) 85,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.