Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
10.11.2009Справа №2-2/4896-2009
за позовом ВАТ "Кримгаз" (м. Сімферополь, вул.. Училищна, 42А)
до Прокуратури АР Крим (м. Сімферополь, вул..Севастопольська, 21)
про стягнення 49 527,16 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача: Коцеруба - провідний ю/к, довіреність у справі.
Від відповідача: Сокол - прокурор відділу прокуратури АР Крим, довіреність у справі.
Суть спору:
Позивач звернувся у Господарський суд АРК із позовною заявою до відповідача про стягнення 49 527грн.16коп, у тому числі 45 309грн.89коп основного боргу, 3 740грн.23коп пені, 3 % річних у сумі 477грн.04коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №16 від 29.12.2008р., відповідно до якого позивач здійснював постачання природного газу. Відповідач, порушуючи умови договору, не оплатив за отриманий газ, у результаті чого за відповідачем склалась заборгованість у сумі 45 309грн.89коп., що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
13 жовтня 2009 року у судовому засіданні інтереси позивача представляла Коцеруба - провідний ю/к, довіреність у справі, а інтереси відповідача Сокол - прокурор відділу прокуратури АР Крим, довіреність у справі.
Відповідач 13.10.2009р у судовому засіданні надав суду довідку, у якій зазначено, що Прокуратура АР Крим фінансується з державного бюджету України, у зв'язку із недостатнім фінансуванням склалась кредиторська заборгованість за споживаний природний газ у сумі 25 569грн18коп.
13 жовтня 2009 року у судовому засіданні оголошувалась перерва на 10.11.2009р, після перерви судове засідання було продовжене.
10 листопада 2009 року представник відповідача у судовому засіданні надав суду письмове пояснення №05/1-1714вих/09 від 10.11.2009р, відповідно до якого з позовними вимогами не згодна, оскільки у вересні 2009 року відповідачем було частково погашено заборгованість за природний газ у розмірі 19 578грн11коп. Станом на 01.10.2009р заборгованість відповідача склала 25 569грн18коп, яка була погашена відповідачем 30.10.2009р. Відповідачем не сплачено лише 162грн60коп - сума, яка являється різницею між заявленою до стягнення сумою основного боргу та сплаченою відповідачем, оскільки вказана сума розрахована як доплата за природний газ за січень 2009року, тоді як по акту звірки взаємних розрахунків відповідач не мав вказаної заборгованості. З вимогами про сплату пені, річних Прокуратура АРК не згодна, оскільки її вини нема у виникненні заборгованості, а заборгованість виникла в результаті недостатнього бюджетного фінансування.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Між ВАТ з газопостачання та газифікації "Кримгаз", як поставщиком, та Прокуратурою АРК, як споживачем, було укладено договір №16 від 29.12.2008р поставки природного газу, відповідно до п.1.1 якого поставщик зобов'язується у 2009 році поставити, а споживач зобов'язується прийняти у строки та у порядку, визначеному договором, природний газ у об'ємі, відповідаючому сумі коштів, передбачених бюджетом.
Пунктом 5.5 договору визначено, що споживач у строк до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, здійснює попередню оплату об'ємів газу у розмірі 100% вартості об'ємів газу, вказаного у п.1.1 договору. Кількість фактично спожитого газу, який був оплачений 100% передоплатою, визначається актом приймання - передачі, який підписується до 1 числа наступного місяця. У випадку невідповідності суми передоплати та фактично спожитого газу за місяць, коректування здійснюється при передоплаті за наступний місяць. У випадку проведення коректування об'єму газу у бік збільшення, споживач здійснює доплату за відкоректований об'єм газу не пізніше дати надання заявки на коректування.
Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав повністю та передав відповідачу відповідно до актів приймання - передачі природного газу протягом січня - травня 2009 року природний газ у об'ємі 24,063тис.м3 на загальну суму 62 973грн51коп.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач у свою чергу зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав лише частково, Прокуратурою АРК була проведена часткова оплата за отриманий відповідно до актів приймання - передачі природний газ, але кінцевого розрахунку за поставлений газ у повному об'ємі відповідачем не проведено.
Відповідно до п.5.4 договору у випадку зміни цін (тарифів) на газ, порядку або форми розрахунків, нові ціни (тарифи), порядок форми розрахунків являються обов'язковими для сторін з моменту їх введення у дію. Про зміну цін (тарифів) на газ, порядку або форми розрахунків поставщик повідомляє споживача листом (з повідомленням), яке має юридичну силу та являється невід'ємною частиною договору.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 р. № 1158 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2008 р. № 925», що набула чинності 1 січня 2009 р. з 1 по 12 січня 2009 р. ціна 1000,0 куб.м. газу, що поставляється з урахуванням витрат на реалізацію газу HAK «Нафтогаз України», цільової надбавки у розмірі 12% складала 2416,68грн, а з урахуванням ПДВ - 2900,02грн за 1000,0 куб. м. газу.
Борг Прокуратури АРК перед ВАТ «Кримгаз» за спожитий природний газ був перерахований і склав станом на 18.8.2009р 45 309грн89коп., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним та скріпленим печатками сторін.
Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 45 147грн29коп була погашена відповідачем у період з 22.9.2009р по 30.10.2009р., тобто після звернення позивача з позовом у суд, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.10.2009 №435 на суму 1 541грн40коп, №38 на суму 10 000,00грн та №436 на суму 8 036грн71коп та від 30.10.2009р №511 на суму 25 569грн18коп, які знаходяться у матеріалах справи та визнається позивачем, у зв'язку із чим суд вважає, що у частині стягнення основного боргу у розмірі 45 147грн29коп провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати отриманого природного газу на суму 162грн.60коп, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Таким чином, позов у частині стягнення 162грн.60коп боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 740грн.23коп пені за період з 11.3.2009р по 18.8.2009р та 477грн.04коп річних за період з березня по серпень 2009р, які не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Угодапо забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
У обґрунтування даних вимог позивач посилається на п.6.2 договору, відповідно до якого сторони передбачили, що в випадку порушення умов п.5.5 договору споживач погашає поставщику заборгованість відповідно до ст..625 ЦК України, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Це не звільняє споживача від виконання договірних зобов'язань.
Тоді як, як вже зазначалося, п.5.5 договору визначено, що споживач у строк до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, здійснює попередню оплату об'ємів газу у розмірі 100% вартості об'ємів газу, вказаного у п.1.1 договору. Кількість фактично спожитого газу, який був оплачений 100% передоплатою, визначається актом приймання - передачі, який підписується до 1 числа наступного місяця. У випадку невідповідності суми передоплати та фактично спожитого газу за місяць, коректування здійснюється при передоплаті за наступний місяць. У випадку проведення коректування об'єму газу у бік збільшення, споживач здійснює доплату за відкоректований об'єм газу не пізніше дати надання заявки на коректування.
Отже, сторонами за договором передбачена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені та річних у випадку порушення умов договору щодо попередньої оплати товару.
Судом встановлено, що поставка товару та його оплата здійснювалися сторонами на підставі актів приймання - передачі природного газу.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та річні за порушення зобов'язань по оплаті отриманого природного газу, тоді як сторони у договорі не передбачили строків оплати вже отриманого природного газу, а також відповідальність відповідача у вигляді сплати пені у випадку порушення строків вже отриманого природного газу.
Більш того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як, з урахуванням того, що договором не передбачені строки оплати вже отриманого газу, а також з урахуванням ст..530 ЦК України, позивач не довів суду пред'явлення відповідачу до звернення позивача з позовом до суду вимоги про сплату річних, тоді як момент настання виконання зобов'язання по сплаті 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора, тобто направлення (вручення) боржникові вимоги кредитора.
Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті 3% річних від простроченої суми та пені не має.
Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідно до ст..49 ГПК України на відповідача з суми 45309грн89коп, оскільки сума боргу у розмірі 45 147грн29коп була погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, оскільки відповідно до штемпелю на позовній заяві, позивач звернувся з позовом до суду 09.9.2009р.
В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 13.11.2009р.
Керуючись ст.ст. 49,77,п.1-1 ст.80,ст. ст.82,83,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Прокуратури АР Крим (м. Сімферополь, вул..Севастопольська, 21, р/р3521500900553 ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, ЗКПО 02911088) на користь Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Кримгаз" (95001, м.Сімферополь, вул. Училищна, 42а, р/р 260313011626 в КРУ «Ощадбанк» м.Сімферополь, МФО 324805, ЗКПО 03348117) 162грн.60коп боргу, 453грн09коп державного мита, 215грн90коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. У частині стягнення 45 147грн29коп боргу припинити провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. У частині стягнення пені у сумі 3 740грн.23коп.та річних у сумі 477грн.04коп відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.