Суддя-доповідач - Білак С. В.
Головуючий у 1 інстанції - Басова Н.В.
09 серпня 2017 рокусправа № 205/619/17 (2-а/205/72/17)
Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , ., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - Просяник Н.П., представника відповідача - Грінченко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у справі №205/619/17 (2а/205/72/17) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій на 10 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років, з 28.10.2016 року на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що робота в зоні відчуження з 11.05.1986 року по 11.07.1986 року дає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, і вказане право закріплено ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 травня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Визнано неправомірними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій на 10 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років з 28.10.2016 року на підставі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з документів, наданих позивачем для призначення пенсії, неможливо визначити кількість днів, відпрацьованих в зоні відчуження. Таким чином, на думку відповідача, право на пенсію за віком згідно ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у позивача відсутнє.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Відповідно до запису у військовому квитку серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 29.10.1984 по 20.10.1986 у складі військової частини НОМЕР_3 , яка дислокувалася у м.Самбір Львівської області (а.с.7-9).
Згідно довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 22.05.2000 року №51/1/7042, ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 11.05.1986 року по 11.07.1986 року, у зв'язку з чим отримав дозу опромінення 7,82 рентген (а.с.20)
Як зазначено у листі Департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України від 20.04.2006 року за №223/1/950, громадянин ОСОБА_1 у зазначений період перебував на посаді водія автомобіля ГАЗ-66. До його обов'язків входило: доставка особового складу до місць проведення дезактивації (м.Прип'ять, с.Рудьки, с.Річниця) та евакуація людей із зони відчуження. Департамент у вказаному листі визнав доведеним факт виконання робіт ОСОБА_1 у зоні відчуження не менше ніж впродовж одного календарного дня у першій половині 1986 року. (а.с.17-18).
Згідно Витягу із Протоколу №447 від 15.05.2006 року засідання Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ОСОБА_1 затверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2А категорії, як такому, що приймав участь у роботах в зоні відчуження більше 1 к/дня у першій половині 1986 року (а.с.19)
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.
28.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
16.01.2017 року Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України надало відповідь за №160/04/18, в якій повідомило позивача про неможливість призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку з тих підстав, що з наданих позивачем документів неможливо встановити кількість днів, відпрацьованих саме в зоні відчуження (а.с.21).
Правомірність дій Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії і, як наслідок, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"на 10 років.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Отже, відповідно до положень вказаного Порядку, підставою для призначення пенсії, крім довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122, можуть бути інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Як на підставу для відмови у призначенні пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку на 10 років управління Пенсійного фонду зазначає те, що з поданих документів неможливо встановити кількість днів, відпрацьованих в зоні відчуження.
Натомість, ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко визначено, що робота у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року дає право на призначення пенсії зі зменшенням віку на 10 років незалежно від кількості робочих днів.
Надані позивачем документи свідчать, що під час участі у ліквідації наслідків на ЧАЕС у період з 11.05.1986 року по 11.07.1986 року, ОСОБА_1 відпрацював у зоні відчуження щонайменше 1 календарний день у першій половині 1986 року, що дає йому право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, незалежно від кількості робочих днів у зоні відчуження.
Крім цього, за змістом п.2 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, віднесеними до 2 категорії, є особи, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Отже, особа має право отримати статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії лише у випадках, які передбачені п.2 ст. 14 названого Закону.
Позивачем і при зверненні до УПФУ із заявою про призначення пенсії, і при зверненні до суду з позовом, надано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, згідно якого позивача віднесено до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Будь-яких зауважень до посвідчення, яке було пред'явлено позивачем для призначення пенсії, у відповідача не виникло. Доказів оскарження правомірності видачі вказаного посвідчення матеріали справи не містять.
Таким чином, вказане посвідчення підтверджує факт визнання державою України ОСОБА_1 учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, категорії 2, як такого, що працював в зоні відчуження у 1986 році.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача на належний соціальний захист, безпідставно та необґрунтовано відмовлено в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності своїх дій.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального прав.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у справі №205/619/17 (2а/205/72/17) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 09 серпня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 14 серпня 2017 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді Н.А.Олефіренко
В.А.Шальєва