Справа № 234/2201/17
Провадження № 2/234/1799/17
09 серпня 2017 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Лутай А.М.
при секретарі - Пагуліч Д.Г.
за участю: позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -
20 лютого 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, в якому просить визнати автомобіль CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію, що становить ? частину вартості автомобіля, а також припинити її право власності на ? частку вказаного автомобіля. Свій позов ОСОБА_1 мотивує тим, що 10.08.2013 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3, який був розірваний рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 04.07.2016 року. В період шлюбу, за спільні кошти, вона та відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу набули спірне майно, а саме : автомобіль CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був оформлений на відповідача ОСОБА_3 Вважає, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки він набутий в період шлюбу за спільні сумісні кошти. Після розлучення вона з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, тому просить розділити його в судовому порядку, задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги щодо вартості спірного автомобіля, вказавши, що просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію, що становить ? частку вартості автомобіля CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме 66425грн. Інші позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Також позивач додатково зазначила, що спірний автомобіль вони придбали 14.08.2013 року у чоловіка, який проживає в м.Дружківка, за 8000 доларів США. Вказані гроші були подаровані їм на весіллі. Так, її бабуся подарувала 5000 доларів США, а мама - 5000грн. Всього на весіллі їм було подаровано близько 100000грн. Під час оформлення купівлі-продажу автомобіля, вона присутня не була.
Представник позивачки - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 через його необґрунтованість, та пояснив, що вже давно його мати обіцяла купити йому автомобіль. Приблизно з квітня 2013 року вони почали вибирати автомобіль та, лише за кілька тижнів до весілля знайшли автомобіль, який їм сподобався, а саме CHEVROLET AVEO, 2007 року випуску. Автомобіль мати купила вже після весілля та оформила автомобіль на нього - ОСОБА_3 Автомобіль був придбаний приблизно за 56000грн. Гроші продавцю передавалися особисто матір'ю біля МРЕВ м.Краматорська, про що продавець написав розписку. На той час у матері в банку був вклад на суму 10000 доларів США, які і були витрачені на придбання автомобіля. Також зазначив, що він не пам'ятає скільки грошей їм з позивачкою подарували на весілля, але пам'ятає, що цих коштів не вистачило щоб покрити понесені витрати. Бабуся позивачки не дарувала їм 5000 доларів США. Вважає, що оскільки автомобіль придбаний за особисті кошти його матері, він не може бути визнаний спільної сумісною власністю подружжя та розділений між ним та позивачкою.
Представник відповідача - ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя через його необґрунтованість.
Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як зазначено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Верховний Суд України в своїх рішеннях №6-1568цс16 від 07 грудня 2016 року, №6-399цс17від 05 квітня 2017 року, які у відповідності до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України, неодноразово висловлював правову позицію про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст.71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
На підставі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст..212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 10 серпня 2013 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції, актовий запис №511.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 04 липня 2016 року, яке набрало законної сили 15.07.2016 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Також встановлено, що позивач ОСОБА_3 14 серпня 2013 року, тобто в період шлюбу з ОСОБА_1, придбав у ОСОБА_6 автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2007 року випуску, за 58000 гривень, що підтверджується довідкою-рахунком №486882 від 14.08.2013 року, виданою ТОВ АЛМАЛІ», та розпискою ОСОБА_6 від 14.08.2013 року, згідно якої він отримав від ОСОБА_7 гроші в сумі 58000грн. за проданий ним автомобіль.
Згідно звіту про оцінку транспортного засобу від 05.04.2017 року, середня ринкова вартість автомобіля марки CHEVROLET AVEO, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 132850грн.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 - мати позивача ОСОБА_1, пояснила, що зі слів дочки та зятя їй відомо, що спірний автомобіль був придбаний за кошти, які були подаровані сторонам на весілля. Загальну суму подарованих коштів на весіллі вона не знає. Особисто вона подарувала сторонам 5000 гривень. На другий день весілля бабуся позивачки подарувала молодим долари США. Скільки було доларів, їй не відомо.
Свідок ОСОБА_9 - бабуся позивача ОСОБА_1, в судовому засіданні пояснила, що весілля сторін тривало два дні. Перший день святкували в кафе, де вона віддала особисто ОСОБА_3 10000грн. за організацію весілля. Другий день святкували у неї вдома в с.Шабельківка м.Краматорська. В цей день вона, в присутності ОСОБА_3, подарувала своїй унучці на весілля 5000 доларів США, які вони заробили разом із чоловіком. Її донька - ОСОБА_8, при передачі грошей не була присутня, але вона знала про те, що було подаровано 5000 доларів США. На другий день весілля батьків ОСОБА_3 не було. 13.08.2013 року сторони придбали автомобіль, на якому того ж дня приїхали до неї до дому. Вартість автомобіля їй не відома.
Свідок ОСОБА_7 - мати відповідача ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснила, що на початку 2013 року вона з чоловіком вирішили купити автомобіль, на який тривалий час збирали гроші. Навесні 2013 року син - ОСОБА_3 почав шукати варіанти автомобілів, які вони всі разом обговорювали. Незадовго до весілля сина вони знайшли автомобіль, який їм сподобався, та попросили продавця почекати доки син одружиться, на що той погодився. 31 липня 2017 року вона поклала на депозитний рахунок «Сбербанку Росії» 10000 доларів США, які призначалися для покупки автомобіля, з метою їх збереження. 12 серпня 2013 року, після весілля сина, вона зняла вказані гроші. 14 серпня 2013 року вона разом із сином поїхала до МРЕВ м.Краматорська, де передала продавцю ОСОБА_6 за спірний автомобіль 58000 гривень, про що останній написав їй розписку. Після цього вона поїхала додому, а син разом із ОСОБА_6 поїхали оформлювати автомобіль. Також пояснила, що весілля сторін оплачували вона з чоловіком та бабуся позивачки. Всього на весілля було витрачено приблизно 30000 гривень. Це і був їх подарунок сторонам на весілля. Після весілля сторони, на її прохання, повідомили, що їм подарували всього 10000 гривень. Про подарунок бабусі позивачки, вона нічого не чула.
Пояснення свідка ОСОБА_7 щодо наявності у неї 10000 доларів США на момент придбання автомобіля підтверджуються дослідженими в судовому засіданні Договором №2620/50/470287 від 31.07.2013 року про відкриття ОСОБА_7 Вкладного Рахунку (вклад «Ощадний») в ПАТ «ОСОБА_10 Сбербанк Росії» на суму 10000 доларів США, а також випискою по рахунку ОСОБА_7, з якого вбачається, що вона 31.07.2017 року поклала на вкладний рахунок в банку 10000 доларів США, які зняла 12.08.2013 року.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив червні 2013 року він вирішив продати свій автомобіль CHEVROLET AVEO та виклав оголошенні в інтернеті. Наприкінці червня з приводу автомобіля йому подзвонив ОСОБА_3 та вони домовилися зустрітися. На початку липня 2013 року ОСОБА_3 приїхав до нього, подивився автомобіль, сказав, що він йому сподобався і, що оскільки у нього йде підготовка до весілля, то він буде ще думати. На початку серпня 2013 року ОСОБА_3 знову подзвонив йому та сказав, що збирається придбати автомобіль після весілля, після чого вони домовилися про зустріч. З ОСОБА_3 та його батьком вони зустрілися на СТО по бульвару Краматорському в м.Краматорську, де вони подивилися автомобіль та сказали, що будуть його покупати. Через день, приблизно о 9-00 годині, біля МРЕВ м.Краматорська він зустрівся з ОСОБА_3 та його матір'ю, яка в автомобілі передала йому 58000грн., про що він написав їй розписку. Після цього мати ОСОБА_3 поїхала, а він з ОСОБА_3 поїхали оформлювати автомобіль.
Проаналізувавши усі вищезазначені докази у їх сукупності, суд вважає встановленим, що спірний автомобіль придбаний не за спільні сумісні кошти сторін, а за кошти батьків відповідача ОСОБА_3, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: Договором №2620/50/470287 від 31.07.2013 року про відкриття ОСОБА_7 Вкладного Рахунку (вклад «Ощадний») в ПАТ «ОСОБА_10 Сбербанк Росії», випискою по рахунку ОСОБА_7 та розпискою ОСОБА_6 про отримання ним від ОСОБА_7 грошей за спірний автомобіль, які суд приймає за основу при ухваленні рішення по справі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не надала об'єктивних доказів на підтвердження тих обставин на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме те, що сторонам на весіллі було подаровано понад 100000 гривень, що її бабуся на другий день весілля подарувала 5000 доларів США і, що саме за ці кошти був придбаний спірний автомобіль. Показання допитаних з боку позивачки свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд оцінює критично та не може прийняти їх до уваги при ухваленні рішення по справі, оскільки ці свідки є близькими родичами позивачки та особами зацікавленими в результатах розгляду справи. До того ж, ці показання свідків в судовому засіданні не знайшли свого об'єктивного підтвердження. Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 не змогла підтвердити розмір подарованих сторонам на весілля грошових коштів, в тому числі бабусею позивачки. Показання свідка ОСОБА_9 про те, що вона подарувала своїй онучці 5000 доларів США жодним об'єктивним доказом в судовому засіданні не підтверджено, як і не підтверджено наявність у свідка цих грошових коштів.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що спірний автомобіль не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому у позові ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі. Як зазначалося вище, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, суд на підставі ст.88 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачену суму судового збору, з урахуванням її уточнень вартості автомобіля, у розмірі 24,25грн.
Керуючись ст.ст.60,61,63,68,69,70,71 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10,11,60,79,80,88,212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народилася в м.Краматорськ Донецької області, ІНН НОМЕР_2, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України(01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5; отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Киїів/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22020106) судовий збір у сумі 24,25грн. (двадцять чотири гривні 25коп.)
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Вступна і резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 09.08.2017 року. Повний текст рішення виготовлений 14.08.2017 року.
Головуючий суддя: А.М.Лутай