Україна
20 жовтня 2009 р. справа № 2а-13566/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Буряк І. В.
при секретарі Могілевському А.А.
за участю представників сторін:
позивача: Пємова В.І. (дов. № 20696/10/10-013 від 12.10.2009 р.)
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Державної податкової інспекції м. Маріуполя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фльорта»
про стягнення коштів одержаних без встановлених законом підстав
Державна податкова інспекція м. Маріуполя (надалі - позивач, ДПІ м. Маріуполя) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фльорта» (надалі - відповідач, ТОВ «Фльорта») про стягнення коштів, одержаних без встановлених законом підстав у розмірі 90 230,00 гривень.
Позов мотивовано тим, що відповідач в особі директора Кобзарева О.Л., відносно якого вступив в законну силу вирок Ордженікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області про вчинення ним злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.366, отримав грошові кошти за нікчемним правочином.
У судовому засіданні від 17.09.2009р. оголошувалось про відкладення справи до 13.10.2009р., відповідно п. 3 ч. 1 ст. 128 КАС України.
У судовому засіданні від 13.10.2009р. оголошувалась перерва до 20.10.2009р., на підставі ч.2 ст. 150 КАС України.
В судовому засіданні від 20.10.2009р. представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання від 20.10.2009р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення у друкованому засобі масової інформації, не повідомив суд про причину неявки в судове засідання.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-
Обвинувальним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.02.2008р. у справі № 1-88/08 (надалі - вирок від 15.02.2008р. у справі № 1-88/08) встановлено, що в грудні 2004 року Кобзарев О.Л., діючи узгоджено з іншими членами злочинної групи, в порушення вимог ст. ст. 62, 79, 80 Господарського кодексу України, повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою прикриття своєї незаконної діяльності, спрямованої на здійснення фінансово-господарських операцій з метою переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, виведення їх до тіньового неконтрольованого державою обігу та незаконного отримання прибутку, створив у м.Маріуполі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фльорта» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, передбачену статутом цього підприємства.
Здійснюючи незаконну діяльність по переведення у готівку готівкових коштів, легалізації (відмиванню) грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, приховування незаконного походження таких грошових коштів, Кобзарев О.Л. у складі організованої злочинної групи, спільно з іншими фізичними особами в період з жовтня 2004 року по 21 травня 2007 року, умисно вніс завідомо неправдиві відомості в строку «мета видатків» про мету видатків, на які знімались в касі банку готівкові грошові кошти, в наступні грошові чеки ТОВ «Фльорта» на зняття готівкових грошових коштів по поточному рахунку ТОВ «Фльорта» № 26004314953980 в філії ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит»: № ЛБ 0266715 від 27.12.2006р. на суму 31 750,00 грн., № ЛБ 0266716 від 10.01.2007р. на суму 54 100,00 грн., № ЛБ 0266717 від 17.01.2007р. на суму 4 380,00 грн., всього на загальну суму 90 230,00 грн. Фактично, перелічені в зазначених чеках видатки, членами організованої злочинної групи не здійснювались.
Кобзарев О.Л., з відома інших членів організованої злочинної групи, виконував свої підписи в грошових чеках як директор ТОВ «Фльорта», завіряв їх печаткою підприємства, та видавав завідомо неправдиві документи - надавав до каси відділення № 1 в м. Маріуполі філії ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», та знімав з рахунку ТОВ «Фльорта» № 26004314953980 грошові кошти в готівковій формі за зазначеними грошовими чеками, які раніше були перераховані підприємствами-контрагентами в безготівковій формі.
Кобзарев О.Л. утримував суму в розмірі від 4,5 - 6 відсотків від знятих з рахунку Чумбашем А.Н. та Трифоновим В.П. грошових коштів як плату за послуги по переведенню у готівку грошових коштів, яку потім розподіляв між всіма членами організованої злочинної групи, а також передавав підприємствам-контрагентам, які перерахували безготівкові грошові кошти.
Копія зазначеного вироку від 15.02.2008р. у справі № 1-88/08 наявна у матеріалах справи.
Як вбачається із позовної заяви, дії директора ТОВ «Фльорта» Кобзарева О.Л. по віднесенню на витрати грошових коштів, які потім були отримані за зазначеними грошовими чеками, позивач вважає нікчемним правочином а тому просить стягнути з ТОВ «Фльорта» в доход держави грошові кошти, отримані за таким нікчемним правочином.
Правовою підставою для такого стягнення позивач називає ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» передбачено, що податкові органи подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно ч.2 до ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Кобзарева О.Л. визнано винним за скоєння злочинів передбачених ч.2 ст.205 та ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України.
Статею 205 Кримінального кодексу України передбачений злочин - фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Частиною 2 зазначеної статті передбачені ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.
Частиною 1 ст. 366 Кримінального кодексу України передбачений злочин - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.
Як зазначено у вироку від 15.02.2008р. по справі № 1-88/08, грошові кошти на рахунок №26004314953980 в філії ДРУ ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» перераховувались підприємствами-контрагентами (аркуш 29 вироку).
Таким чином, відповідач вступав у відносини з іншими підприємствами за наслідками яких отримував зазначені грошові кошти. Тобто, відповідач одержав зазначені грошові кошти за зобов'язаннями, з іншими субєктами господарювання, які перераховували кошти на рахунок ТОВ «Фльорта» № 26004314953980.
Також, слід зазначити, що займаючи посаду директора ТОВ «Фльорта», Кобзарев О.Л., здійснював протиправні дії (як встановлено у вироку від 15.02.2008р. по справі № 1-88/08) щодо розпорядження вже отриманими відповідачем грошовими коштами, які знаходились на поточному рахунку відповідача, шляхом переведення у готівку грошових коштів за грошовими чеками з неправдивими відомостями щодо мети видатків № ЛБ 0266715 від 27.12.2006р. на суму 31750,00 грн., № ЛБ 0266716 від 10.01.2007р. на суму 54100,00 грн., № ЛБ 0266717 від 17.01.2007р. на суму 4380,00 грн. з подальшим їх розподілом серед членів організованої злочинної групи та невстановленими підприємствами.
На підставі наведеного, Суд вважає, що дії Кобзарева О.Л., який займаючи посаду директора ТОВ «Фльорта», вносив неправдиві відомості в строку «мета видатків» грошових чеків, не можуть вважатись такими що призвели до отримання відповідачем грошових коштів, тобто, після переведення у готівку грошових коштів за зазначеними грошовими чеками з неправдивими відомостями щодо мети видатків, безпосередньо відповідач не отримав таких грошових коштів.
Як вбачається з наданих позивачем пояснень до позовної заяви, позивач просить застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачені ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Таким чином, Суд не має правових підстав для застосування зазначеної норми ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, оскільки через суб'єктний склад відносин в діях Кобзарева О.Л. (щодо переведення у готівку грошових коштів відповідача за грошовими чеками з неправдивими відомостями щодо мети видатків) не відповідають визначенню господарського зобов'язання, а тому не можуть бути кваліфіковані як господарське зобов'язання ТОВ «Фльорта».
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.
Відповідно ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій, у вигляді стягнення виконаного сторонами в доход держави, лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 зазначеного Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Зазначене підтверджується оглядовим листом Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 р. № 1776/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)» та постановою Верховного Суду України від 26.06.2007р. по справі № 07/79.
Як зазначено у вироку від 15.02.2008р. по справі № 1-88/08, незаконна діяльність по переведенню у готівку готівкових коштів грошових чеків проводилась з жовтня 2004 року по 21 травня 2007 року. Позовна заява була подана до Суду 19.08.2009р.
Таким чином вбачається, що позивачем недотримано умови застосування строків адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, яка має враховуватись при застосування ч. 1 ст. 208 ГК України, якою відповідно позивач обґрунтовує правомірність стягнення з ТОВ «Фльорта» грошових коштів у розмірі 90 230,00грн. в доход держави.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У позові Державної податкової інспекції м. Маріуполя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фльорта» відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 20 жовтня 2009 року, повний текст виготовлено 26 жовтня 2009 року.
4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Буряк І. В.