Справа: № 712/5394/17 Головуючий у 1-й інстанції: Пироженко В.Д.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
10 серпня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) визнати протиправними дії УПФУ в м. Черкаси Черкаської області щодо відмови йому в перерахунку пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати, вказаної в довідці прокуратури Чернігівської області № 18-23 від 21.02.2017;
2) зобов'язати УПФУ в м. Черкаси Черкаської області перерахувати з 01.01.2016 пенсію, призначену йому у розмірі 90% від розміру заробітної плати, вказаної в довідці прокуратури Чернігівської області № 18-23 від 21.02.2017 без обмежень граничного розміру пенсії;
3) зобов'язати УПФУ в м. Черкаси Черкаської області виплатити йому різницю між фактично отриманою та належною до оплати суми пенсії за 12 місяців до моменту здійснення перерахунку без обмежень граничного розміру пенсії.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Черкаси Черкаської області про відмову у перерахунку ОСОБА_2 пенсії незаконним.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у м. Черкаси Черкаської області здійснити ОСОБА_2 з 01.04.2017 перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 % від суми місячного заробітку, відповідно до довідки прокуратури Чернігівської області від 21.02.2017 року № 18-23 та забезпечити її виплату в подальшому без обмежень суми пенсійної виплати.
В іншій частині позову - відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
09 серпня 2017 року позивач подав до Київського апеляційного адміністративного суду електронне повідомлення про відкладення розгляду справи у зв'язку з поганим самопочуттям, при цьому доказів, які б підтверджували поважність його неявки в судове засідання 09.08.2017 не надав.
Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до частини четвертої ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.
Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є пенсіонером за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та отримує пенсію в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. У зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», розмір пенсії працівникам прокуратури неодноразово підвищувався.
29 березня 2017 року позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області із заявою про перерахунок призначеної пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», при цьому надавши відповідачу довідку про заробітну плату прокуратури Чернігівської області від 21.02.2017 № 18-23 (а.с. 20-23).
Листом №222/П-10 від 31.03.2017 Управління пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області відмовлено в перерахунку пенсії та роз'яснено, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів Україні «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Крім того, зазначено, що з 01.05.2016 вступив в дію новий Закону України «Про державну службу», яким проведення перерахунків раніше призначених пенсій Законом не передбачено (а.с. 24-25).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з 01.04.2017.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Згідно із частиною тринадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року (надалі - Закон №1789-ХІІ), держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення Закону №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 29.03.2017) частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону №1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що законодавчо визначені підстави для такого перерахунку з цього часу є відсутніми.
Закон №1697-VII не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.12.2016 (справа №К/800/33159/16).
Згідно частини двадцятої ст. 86 Закону №1697-VII (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Проте, Кабінетом Міністрів України умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.
За таких обставин, враховуючи вищевказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що з 15.07.2015 законодавчо встановлені підстави та умови для перерахунку пенсій працівникам прокуратури відсутні, у зв'язку з чим підстав для перерахунку пенсій немає.
Норми законодавства, якими не встановлено право на перерахунок призначених прокурорам пенсій на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними.
Отже, суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії працівника прокуратури, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Натомість, в даному випадку, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» скасовано таке право (на перерахунок вже призначених пенсій працівникам прокуратури).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Згідно п. 2.2. вказаного рішення Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).
У Рішенні від 2 березня 1999 року №2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, звуження прав та соціальних гарантій позивача відсутні.
Згідно із частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу згідно з довідкою прокуратури Чернігівської області від 21.02.2017 № 18-23 та відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на момент призначення пенсії.
Згідно частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2017 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в частині задоволення позовних вимог.
В решті - постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.В. Файдюк
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Файдюк В.В.