Справа № 711/2503/17
10 серпня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1 ;
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ;
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017251010000383 від 18.01.2017 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Євпаторія, Автономної Республіки Крим, українця, громадянина України, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -
із участю в судовому розгляді:
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
ОСОБА_4 , 28.12.2016 року, близько 21 год. 00 хв. перебуваючи в АДРЕСА_2 , діючи умисно, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, на грунті раптово виниклих ревнощів, взяв у праву руку на сусідній присадибній ділянці металевий прут арматури, довжиною близько ЗО - 40 см. та наніс ним близько 5 ударів по лівому плечу та передпліччю раніше знайомому ОСОБА_5 , котрий знаходився неподалік від вказаного будинку, після чого наніс один удар правою долонею в ліву частину обличчя ОСОБА_5 , чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді крововиливу лівого плеча та садно лівої вушної раковини, які згідно висновку експерта № 02-01/273 від 20.02.2017 року відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини кримінального провадження у відповідності до зачитаного прокурором обвинувального акту та пояснив, що 28.12.2016, близько 21.00 год., він підїхав до закладу «Лазер Хауз» та побачив ОСОБА_6 , напередодні у нього був із ним конфлікт в телефонній розмові, він особисто попереджав останнього, щоб той не приходив до ОСОБА_7 , а вона часто йому жалілася, що ОСОБА_6 не дає їй спокою, завжди переслідує. Тому він вийшов із машини та попросив його піти, він не захотів та не відреагував і він одразу наніс ОСОБА_6 приблизно 5 ударів металевим прутом не попереджаючи більше та удар долонею в обличчя. Визнає свою вину у вчиненому у повному обсязі, вважає, що повинен понести покарання за вчинене, постійної роботи не має. Цивільний позов визнає частково в сумі 2000 гривень, так як спричинив йому фізичну шкоду.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 28.12.2016 року він підійшов до роботи ОСОБА_8 , там йому відповіли, що вона звільниться через 30 хв. Він підійшов вдруге приблизно о 21.00. В цей момент під'їхала машина «Мазда 323» з неї вийшов обвинувачений і підбігши почав його бити, в руках в нього була чи труба, чи арматура. Раніше були конфлікти із ОСОБА_4 в телефонній розмові. Якщо обвинувачений не розкаюється, то він повністю підтримує цивільний позов у повному обсязі. Підтвердження понесення матеріальних витрат відсутні.
Також за клопотанням сторін провадження були досліджені наступні письмові докази:
-даними висновку експерта №02-01/273 від 20.02.2017, згідно якого встановлено тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 та те, що діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» не знайшли свого підтвердження, тому вказаний діагноз, при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймався.
Висновок експерта під сумнів в судовому засіданні не ставився учасниками провадження.
Показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження решти доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується як його показами, даними ним в судовому засіданні, показами потерпілого, даними висновку експерта, так і тими доказами які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні відповідно до ч.3 ст.349 КПК України..
Тому дії обвинуваченого суд вважає повністю доведеними та кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України - як умисне легке тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, межі, установлені санкцією статті КК України.
Згідно ст.66 КК України, пом'якшуючою відповідальність обставиною, суд встановлює визнання вини та щире каяття з цього приводу та активне сприяння розкриттю злочину.
Згідно ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Суд, обираючи вид покарання ОСОБА_4 враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.2 ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, на спеціальних обліках не перебуває, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставини, що обтяжує покарання, враховуючи його відношення до вчиненого кримінального правопорушення, визнання вини, усвідомлення вчиненого, суд приходить до висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_4 у вигляді громадських робіт.
При цьому судом враховано, що обвинувачений постійного заробітку не має, на даний час не працює, доказів про можливу сплату штрафу для відбування покарання суду не підтверджено. Також судом взято до уваги постійний конфлікт між потерпілим та обвинуваченим, який продовжувався значний проміжок часу, постійні конфліктні телефонні розмови із погрозами, що було встановлено в ході дослідження доказів.
Виходячи із сукупності наведеного судом і обиралася міра призначеного покарання.
Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов (т.1 а.м.к.п.7), поданий потерпілим ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 2000 гривень в рахунок відшкодування майнової шкоди не підлягає до задоволення, так як не доведена дана сума в судовому засіданні доказами.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині суд зауважує, що твердження позивача про завдання йому моральної шкоди, внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 є обґрунтованим. Разом з тим суд вважає, що сума в 200000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди необґрунтована належним чином. Беручи до уваги характер протиправних дій обвинуваченого, обставини, що передували події кримінального правопорушення та особисте ставлення потерпілого до неї, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, характер їх нанесення, застосування стороннього предмету, майнового стану обвинуваченого, наявність постійної конфліктної ситуації, поєднаною із провокацією, виходячи із засад добросовісності, розумності і справедливості, суд вважає, що на відшкодування моральної шкоди потерпілого необхідно стягнути з обвинуваченого 5000 грн.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 368-371, 374 КПК України,-
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді 110 годин громадських робіт.
Цивільний позов, поданий потерпілим ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5000грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
Речові докази по справі:
- письмові матеріали, які були досліджені в ході судового розгляду за клопотанням сторін - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий: ОСОБА_1