Справа №483/1953/16-ц 10.08.2017 10.08.2017 10.08.2017
Провадження №22-ц/784/1693/17
Справа № 483/1953/16-ц Головуюча першої інстанції: Чаус Л.В.
Провадження № 22-ц/784/1693/17 Доповідач апеляційного суду: Царюк Л.М.
Категорія 27
Іменем України
10 серпня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Царюк Л.М.,
суддів: Козаченко В.І., Прокопчук Л.М.,
із секретарем - Шагай О.А.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
В листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.
Позивач свої вимоги мотивував тим, що 6 червня 2014 року він уклав з відповідачем договір позики на суму 4000 доларів США, який був оформлений розпискою. За цим договором ОСОБА_4 зобов'язався повернути вказану суму до 31 грудня 2015 року, однак до теперішнього часу свої зобов'язання не виконав.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 109 900,58 грн., яка складається з 106 699.60 грн. боргових зобов'язань та 3 200,98 грн. три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просив рішення суду першої інстанції скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають положенням матеріального та процесуального права, а наданим позивачем доказам судом дана неправильна правова оцінка.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів роботи робити відповідні правові висновки.
Такі правові позиції були зроблені в постановах Верховного Суду України при розгляді цивільних справ № 6-63цс13 від 18 вересня 2013 року та № 6-1967цс15 від 11 листопада 2015 року, які мають враховуватися судами при застосуванні таких норм права.
Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами договору позики, а відтак й факту виникнення відповідних правовідносин сторін, що випливають із цього договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 березня 2010 року та 18 червня 2013 року власник риболовного судна НОМЕР_1 - ОСОБА_5 передавав права користування та розпорядження зазначеним судном ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ( а.с. 64,65).
6 червня 2014 року ОСОБА_3 на підставі останньої довіреності від імені ОСОБА_5 передав риболовне судно НОМЕР_1 у власність ОСОБА_4 ( а.с. 66).
В той же день ОСОБА_4 написав розписку від свого імені, зі змісту якої вбачається, що останній зобов'язується до 31 грудня 2015 року виплатити 4 000 доларів США. Виплата буде відбуватися частинами ОСОБА_3 (а.с. 63).
14 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за вказаним договором купівлі-продажу у розмірі 4 000 дол. США, де посилався на зазначену розписку ОСОБА_4 Рішенням Очаківського міськрайонного суду від 8 листопада 2016 року у задоволені позову було відмовлено за недоведеністю факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу (а.с.72).
Позивач в своїх поясненнях зазначав, що кошти за розпискою передавалися ОСОБА_4 в 2011 році у борг для особистих потреб та для проведення ремонту судна, що перебувало у їх спільній власності.
Відповідач заперечував проти таких стверджень, пояснюючи, що зазначена в розписці сума складає суму остаточного розрахунку за договором купівлі-продажу судна, яку він вже сплатив ОСОБА_3
Отже, з огляду на встановлені судом обставини та надані сторонами докази, районний суд дійшов правильного висновку, що надана позивачем розписка за своїм змістом не свідчить про виникнення між сторонами правовідносин з приводу передачі та отримання грошових коштів у борг і зобов'язання про їх повернення, а як встановлено судом ця розписка є підтвердженням надання позивачем грошових сум відповідачу під час користування риболовним судном. Крім того, надана розписка не містить умови отримання позичальником грошових коштів у борг, дату їх отримання та зобов'язання повернення саме цих коштів.
Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом не надана належна оцінка показам свідків щодо написання та змісту розписки не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Свідок ОСОБА_6 пояснював суду, що сума коштів, яка зазначена в розписці, це кошти, які надавалися періодично ОСОБА_4 для ремонту та обслуговування судна, оскільки відповідач був старшим на цьому судні та використовував це судно за призначенням з 2012 року.
Свідок ОСОБА_8 також підтвердив факт написання розписки та те, що грошові кошти, пов'язані з використанням риболовного судна, що продавалося відповідачу.
Допитана в судовому засіданні нотаріус ОСОБА_9, що посвідчувала договір купівлі продажу між сторонами, повідомила, що у її присутності будь-які грошові кошти між сторонами не передавалися, претензій щодо грошового розрахунку за договором сторони не висловлювали.
За такого, районний суд вірно зазначив, що зазначені свідки підтвердили тільки факт написання розписки, який не заперечувався сторонами.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що місцевим судом не взято до уваги обставини написання ОСОБА_4 в день укладання договору-купівлі продажу риболовного судна розписки ОСОБА_6 про зобов'язання сплатити йому 30 000 грн., які надавалися останнім на ремонт судна протягом 2010-2011 років не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці обставини стосуються інших правовідносин, які виникли між іншими особами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування, визначених ст. 309 ЦПК України, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: В.І. Козаченко
Л.М. Прокопчук