№ 2-853/2009
Повне рішення суду, складено 30 червня 2009 року
м.Вільнянськ 25 червня 2009 року
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Кофанов А.В., при секретарі - Жарковська Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 16526 гривень 26 копійок, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2000 гривень, що були завдані внаслідок пошкодження автомобілю позивача під час дорожньо-транспортної пригоди, а також внаслідок ушкодження здоров'я позивача.
Як зазначили суду позивач та його представник адвокат ОСОБА_5, 11.12.2007 року приблизно о 6 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на греблі ДГЕС в м.Запоріжжі зіткнувся з автомобілем НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_2; ця дорожньо-транспортна пригода сталася за вини відповідача. Позивач просить стягнути на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 16526 гривень 26 копійок, а саме: вартість матеріальної шкоди, що завдана автомобілю - 15059 гривень 16 копійок; за проведення автотоварознавчого дослідження - 700 гривень; за обслуговування автомобілю евакуатором - 630 гривень; за паливно-мастильні матеріали, витрачені на проведення автотоварознавчого дослідження - 95 гривень; витрати на придбання медичних препаратів у зв'язку із ушкодженням здоров'я - 42 гривні 10 копійок. Крім того, позивач просить стягнути на відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 2000 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 позов визнав частково, згоден відшкодувати грошову суму у розмірі 700 гривень, витрачену на проведення автотоварознавчого дослідження; в іншій частині позову заперечує проти заявлених вимог, вважаючи, що стягувані суми матеріальної шкоди автомобілю та послуг евакуатора є завищеними і мають бути зменшені, а підстав для стягнення витрат на паливно-мастильні матеріали, придбання медичних препаратів і витрат на правову допомогу взагалі немає. Відповідач також висловив сумніви щодо обґрунтованості визнання його особою, винною у ДТП.
У судове засідання 25.06.2009 року відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи завершений за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення сторін, третьої особи ОСОБА_3, та дослідивши надані йому докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Як встановлено під час судового розгляду справи, позивачу ОСОБА_1 згідно довіреності власника ОСОБА_3 від 21.09.2007 року (а.с.25), належить право користування автомобілем НОМЕР_1; згідно зазначеної довіреності, позивач має повноваження на одержання сум на відшкодування заподіяної шкоди, що була спричинена під час керування автомобілем. Крім того, третя особа ОСОБА_3 подала суду заяву, згідно якої уповноважує позивача отримати суми матеріальної і моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, також встановлено, що 11.12.2007 року приблизно, о 6 годині 40 хвилин, на греблі ДГЕС в м.Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме - зіткнення автомобілю НОМЕР_1 під керування позивача ОСОБА_1, та автомобілю НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2; ці обставини підтверджені відповідним матеріалом ДАІ УМВС України в Запорізькій області, який долучений до матеріалів справи. Відповідно до постанови Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04.02.2008 року, яка міститься у зазначеному матеріалі, особою, винною у дорожньо-транспортній пригоді, і, як наслідок, у пошкодженні автомобілю позивача, є відповідач ОСОБА_2, який, за висновком суду, порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, а саме - при зміні напрямку руху не впевнився у безпеці, скоївши при цьому правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено цю постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою; тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що у вчиненні ДТП його вини немає.
Як вбачається з акту автотоварознавчого дослідження (а.с.7-18), розмір матеріальної шкоди, спричинений автомобілю позивача, складає 15059 гривень 16 копійок; крім того, відповідно до квитанцій, наданих позивачем (а.с.20, 23, 23а), на проведення автотоварознавчого дослідження він поніс витрати у розмірі 700 гривень; на обслуговування автомобілю евакуатором - 630 гривень; на паливно-мастильні матеріали при проведенні автотоварознавчого дослідження - 95 гривень; на придбання медичних препаратів у зв'язку із ушкодженням здоров'я - 42 гривні 10 копійок.
Заперечуючи проти цих сум, відповідач ніяких переконливих доводів і доказів щодо цього суду не надав.
Відповідно до положень ст.1166, ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із чч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична особа, яка спричинила шкоду ушкодження здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані із придбанням ліків.
Оскільки зазначені витрати безпосереднім чином пов'язані із пошкодженням автомобілю і спрямовані на поновлення прав позивача, то вони підлягають стягненню на підставі ст.ст.22, 1166, 1195 ЦК України; всього стягненню підлягає сума матеріальної шкоди у розмірі 16526 гривень 26 копійок (15059,16 + 700 + 630 + 95 + 42,10).
Суд не знаходить, проте, підстав для задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 500 гривень, оскільки ним не наданий належний розрахунок цієї суми згідно вимог "Граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року.
Вирішуючи вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач внаслідок дій відповідача зазнала певних моральних страждань через втрату можливості вільного пересування на своєму транспортному засобі, необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення нормального ходу життя; таким чином, позивачу діями відповідача спричинена моральна шкода, яка відповідно до вимог ч.3 ст.23, ст.1167 ЦК України, підлягає відшкодуванню. Разом з цим, враховуючи обставини справи, характер правопорушення, глибину моральних страждань позивача, суд вважає, що заявлена сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 гривень є завищеною, і зменшує її до 1000 гривень, як такої, що найбільш повно відповідає зазначеним обставинам, а також вимогам розумності та справедливості.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16526 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять шість) гривень 26 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, та 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди, що були завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області; апеляційна скарга у цьому випадку має бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.В. Кофанов