7 липня 2017 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду м. Києва Васильєва М.А.,
за участю
особи, яка притягнута
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року, якою
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, та провадження у справі закрито на підставі ст.. 38 КУпАП,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він, перебуваючи на посаді директора департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації за місцем роботи за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2, 13 жовтня 2016 року не виконав законні вимоги представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, викладені у листі від 28 вересня 2016 року, чим порушив вимоги ст.ст. 11, 13, 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно зі ст. 188-40 КУпАП.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про закриття провадження у справі, оскільки на момент розгляду справи сплинув 3-місячний строк, передбачений ст. 38 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови ОСОБА_1 зазначає, що про існування постанови стало відомо тільки 6 квітня 2017 року з ЄДРСР, а копію постанови при поданні апеляційної скарги до Шевченківського районного суду м. Києва так і отримано не було. Крім того, оскаржувана постанова до ЄДРСР була внесена 23 лютого 2017 року, що свідчить про порушення судом терміну, передбаченого ст. 285 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Так апелянт зазначає, що трудові відносини з головним спеціалістом сектору інспектування управління контролю за благоустроєм Департаменту ОСОБА_3 були припинені, Департамент не мав правових підстав поширювати персональні дані ОСОБА_3 без його згоди, оскільки при укладанні трудового договору Департаменту з ОСОБА_3 на підставі ст. 24 КЗпПУ, обробку персональних даних працівника було здійснено виключно для здійснення повноважень володільця бази персональних даних у сфері правовідносин, які виникли на підставі трудового договору.
Апелянт зазначає, що діяв виключно у відповідності до вимог ЗУ «Про захист персональних даних».
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що протокол про адмінправопорушення складено з порушенням норм ст. ст. 254, 256 КУпАП.
З апеляційної скарги вбачається, що протокол складено 29 листопада 2016 року за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Про складений протокол стало відомо тільки 8 грудня 2016 року, коли було отримано Департаментом лист представника Уповноваженого ВРУ з прав людини, до якого був доданий протокол про адміністративне правопорушення.
Окрім того, ОСОБА_1 вказує на те, що при складанні протоколу виявлено грубі порушення, а саме не було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, протокол не містив посилання про відмову особи, яка притягується до адмінвідповідальності. Сам протокол не було вручено під розписку, як того вимагає ст. 254 КУпАП.
Тому, апелянт вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі не з достатньою повнотою з'ясував всі обставини справи та надав неправильну оцінку доказам.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, в них відсутні будь-які докази на підтвердження повідомлення належним чином ОСОБА_1 про день та час розгляду справи, а тому, розглядаючи справи за відсутності ОСОБА_1 та відомостей про його належне повідомлення про розгляд справи, суд порушив право ОСОБА_1 брати безпосередню участь у розгляді справи, з наданням своїх пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції у справі.
Крім того, судом всупереч вимог ст.. 285 КУпАП у встановлений законом строк ОСОБА_1 не направлена та не вручена копія постанови, а пояснення останнього про те, що про прийняте рішення у справі він дізнався тільки 6 квітня 2017 року, нічим не спростовані.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суд пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах апеляції, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ці вимоги закону дотримані не в повному обсязі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2015 року ОСОБА_2 на електронну адресу Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА надіслала запит щодо надання інформації про підземний перехід на станції «метро Позняки» (ас. 10, 11).
На зазначений електронний запит Департаментом електронної поштою та поштовим відправленням надано відповідь про те, що відповідно до компетенції Департамент не є розпорядником запитуваної інформації. Оскільки зі змісту питання неможливо встановити суб'єкта владних повноважень, який є її розпорядником, Департамент не може надати інформацію на поставлене питання, роз'яснено, що норми використання площ підземних переходів для підприємницької діяльності залежать від балансоутримувача території підземного переходу з посиланням на нормативні акти, та рекомендовано звернутися (ас. 15-16).
Проте, 26 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звертається із заявою до Уповноваженого Верховної Ради України прав людини ОСОБА_4 про порушення її прав та проханням притягнути винувату особу до адміністративної відповідальності, з посиланням на те, що нею отримана тільки електронною поштою відповідь, в якій зазначено про те, що Департамент не є розпорядником інформації, та запропоновано звернутися до КМДА, оформивши звернення відповідно до форми на сайті КМДА, а також що її лист для надання консультації переданий до управління контролю за благоустроєм, і зазначенням номеру телефону, куди їй запропоновано зателефонувати (ас. 7-9).
При перевірці вказаної заяви 28 вересня 2016 року представником Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України ОСОБА_5 направлено запит за № 11/15-К254304.15-1/26-132 до Київської міської ради з вимогою надати: належним чином завірену копію запиту заявниці від 27 вересня 2015 року, завірений витяг з журналу (електронного журналу) реєстрації вхідної кореспонденції; завірену належним чином копію повідомлення Департаменту від 30 вересня 2015 року та документів, що підтверджують її направлення заявниці; повторно надати відповідь заявниці з урахуванням вимог Закону, а також надати завірені копії підтверджуючих документів до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; забезпечити надання пояснень особи, відповідальної за розгляд запиту заявниці, щодо стверджуваного порушення на бланку, що додається ( з роз'ясненням того, що особа не несене відповідальності відповідно до ст.. 63 Конституції України за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів); з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення надати дані особи, відповідальної за розгляд запиту заявниці (прізвище, ім'я, по-батькові, дату та місце народження, місце проживання та номер телефону, дату призначення на посаду, серію та номер паспорта громадянина України, ким і коли виданий, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер службового посвідчення), також належним чином затверджені копії документів, якими визначаються її повноваження щодо розгляду інформаційних запитів; для реалізації прав, передбачених ст.ст. 254, 268 КУпАП забезпечити прибуття особи, відповідально за розгляд запиту заявниці до Секретаріату Уповноваженого Верховного Ради України з прав людини (із зазначенням місця, дати та часу прибуття) (ас. 12-13).
12 жовтня 2016 року, на виконання запиту, листом за підписом ОСОБА_1 надана відповідь з додатками із зазначенням того, що особа, яка була відповідальна за опрацювання відповіді ОСОБА_2, звільнена у грудні 2015 року із займаної посади (ас. 14-18).
У зв'язку з ненаданням у відповіді персональних даних особи, відповідальної за розгляд запиту ОСОБА_2, та ненаданням документів, які підтверджують направлення відповіді заявниці, 29 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.. 188-40 КУпАП, а саме невиконання законних вимог Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ас. 1-5).
Визнаючи винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 188-40 КУпАП, суддя у постанові формально послався на наявні у справі докази, без розкриття їх змісту та не дав їм належну оцінку у сукупності.
Разом з тим, з наявних у справі доказів вбачається, що при наданні відповіді Представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у додатках наявний витяг з журналу вихідних документів за 28 вересня 2015 року за підписом заступника начальника управління - начальника відділу О.Куравської, відповідно до якого 28 вересня 2015 року за № 064-9597 направлено відповідь ОСОБА_2 (ас. 16 зв.).
Крім того, в додатках до відповіді наявний витяг з електронного журналу, відповідно до якого зазначено: заявник - ОСОБА_2, № 064-9587, № зп 9597, вид - лист, дост. - пошта, арк.. - 1, підготував - ОСОБА_3, підрозділ - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища, щодо запиту по Позняках, підрозділ - Благоустрій (ас. 15), тобто, відомості про особу, яка була відповідальна за розгляд запиту ОСОБА_2, були зазначені.
Щодо персональних даних на зазначену особу, то відповідно до положень діючого законодавства ( ч. 8 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», п. (е) ст.. 6 Директиви 95/46/ЄС Європейського парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24 жовтня 1995 року), а також п. 2.10 Типового порядку обробки персональних даних, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 8 січня 2014 року за № 1/02-14, такі дані повинні зберігатися у формі, що дозволяє встановлювати особу суб'єктів даних не довше, ніж це необхідно для цілей, заради яких дані були зібрані чи заради яких вони надалі обробляються. В будь-якому разі вони обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це передбачено законодавство у сфері архівної справи та діловодства.
З огляду на те, що під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_3 згідно до наказу № 326-к від 11 грудня 2015 року звільнений з займаної посади, то з огляду на положення абзацу 3 частини 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», якою визначено, що уразі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб'єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом, володілець персональних даних ( КМДА) тільки за згодою суб'єкта персональних даних (ОСОБА_3.) міг надати інформацію, про надання якої вимагав Представник Уповноваженого Верховної Ради України ОСОБА_5 у запиті від 28 вересня 2016 року за № 11/15-К254304.15-1/26-132.
За таких обставин, враховуючи, що під час апеляційного розгляду встановленавідсутність у справі належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст188-40 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 188-40 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 188-40 КУпАП.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суддя
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, та провадження у справі закрито на підставі ст.. 38 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва М.А. Васильєва