03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
02 серпня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Юрченко А.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача, -
Справа №756/16264/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-796/7379/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилалася на те, що 09 листопада 2007 року між нею та АКБ «ТАС - Комерцбанк», правонаступником якого є АТ «Сведбанк», яке в подальшому відступило ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги за кредитним договором до позичальника ОСОБА_4, було укладено кредитний договір №2621/1107/71-157, відповідно до умов якого відповідачем надано позивачеві кредит у розмірі 110000 доларів США строком на 30 років з 09.11.2007 року по 08.11.2037 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 11,9% річних. Погашення кредиту здійснюється згідно з графіком погашення суми заборгованості по кредиту, який є невід'ємним додатком до кредитного договору.
Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором від 09.11.2007 року №2621/1107/71-157, ОСОБА_4 передала АКБ «ТАС-Комерцбанк» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 про що було укладено відповідний іпотечний договір від 09.11.2007 року №2621/1107/71-157-Z-1.
За весь строк обслуговування кредитом нею було сплачено грошові кошти у сумі 23173,70 доларів США в рахунок погашення тіла кредиту та 82490,00 доларів США на погашення відсотків за користування кредитними коштами. Кредитний договір обслуговувався ОСОБА_4 до січня 2015 року, в подальшому щомісячні платежі не здійснювалися у зв'язку зі складним політико-економічним становищем в державі.
17 липня 2015 року ПАТ«Дельта Банк» звернулося до неї з досудовою вимогою про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором. В листопаді 2015 року позивач через свого адвоката звернулася до Київського бюро судових експертиз та досліджень «Константа» для проведення експертного економічного дослідження кредитного договору №2621/1107/71-157 від 09.11.2007 року.
Зазначала, що, враховуючи висновки проведеного експертного дослідження, кредитний договір №2621/1107/71-157 від 09.11.2007 року не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним, оскільки при його укладенні позивача було введено в оману щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки. В оспорюваному кредитному договорі не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; не наведено детального розміру щомісячного платежу по кредиту; не визначено інші умови надання кредиту, зокрема, про можливі настання валютних ризиків для позичальника; не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов'язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу, шляхом оприлюднення їх у письмовій формі, іще до укладення такого договору; не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості відносно домовленості про розрахунки індексації.
Позивач вважала, що умови оспорюваного договору відповідно до ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, вимоги даних законодавчих норм при укладенні кредитного договору відповідачем виконані не були.
З цих підстав ОСОБА_4 просила суд визнати недійсним кредитний договір №2621/1107/71-157 від 09.11.2007 року, укладений між нею та ПАТ«Дельта Банк», стягнути з відповідача понесений позивачем судовий збір.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 березня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представником позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Дельта Банк», проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та АКБ «ТАС- Комерцбанк», правонаступником якого є АТ «Сведбанк», яке в подальшому відступило ПАТ «Дельта Банк»своє право вимоги за кредитним договором до позичальника ОСОБА_4, було укладено кредитний договір №2621/1107/71-157, відповідно до умов якого відповідачем надано позивачеві кредит у розмірі 110000,00 доларів США строком на 30 років з 09 листопада 2007 року по 08 листопада 2037 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 11,9% річних. Погашення кредиту здійснюється згідно з графіком погашення суми заборгованості по кредиту, який є невід'ємним додатком до кредитного договору (а.с.11-15).
Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором від 09.11.2007 року №2621/1107/71-157, ОСОБА_4 (іпотекодавець) передала АКБ «ТАС-Комерцбанк» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 про що було укладено відповідний іпотечний договір від 09 листопада 2007 року №2621/1107/71-157-Z-1 (а.с.16-20).
У ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладаючи оспорюваний договір, сторони діяли вільно, на власний розсуд вибираючи контрагента та визначаючи його умови.
Таким чином, підписавши 09 листопада 2007 року кредитний договір №2621/1107/71-157, позичальник погодилася з усіма його умовами.
Зокрема, при укладенні спірного кредитного договору №2621/1107/71-157 від 09 листопада 2007 року, позивач була ознайомлена з умовами цього договору, зокрема з сукупною вартістю кредиту, розміром процентної ставки, строком кредитування, умовами кредитування, не заперечувала проти них, тобто всі істотні умови, з якими мала ознайомитись позивач, були викладені в тексті кредитного договору, з яким перед їх укладанням та підписанням позивач знайомиться, а тільки потім підписує.
Так, п.10.1. кредитного договору передбачено, що укладаючи цей договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, єрозумними та справедливими. Підписанням цього договору позичальник свідчить, що він до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами, на яких АКБ «ТАС-Комерцбанк» здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, (у тому числі з умовами типових кредитних договорів банку), та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту в АКБ «ТАС-Комерцбанк», та свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому договорі. Позичальник свідчить, що під час укладання та виконання цього договору позичальник не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин. Також відповідно до п.п.10.11.,10.13. кредитного договору сторони цього договору погодили, що з укладанням цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що перед укладанням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування. Також при укладанні кредитного договору йому була надана вся необхідна інформація, передбачена «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги про визнання кредитного договору недійсним, позивач посилається на те, що приховуючи від неї сукупну вартість кредиту, фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, відповідач ввів ОСОБА_4 в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Ст.230 ЦК України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
П.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Ст.60 ЦПК України покладено на кожну із сторін обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Позивач та її представник не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банк при укладенні кредитного договору від 09.11.2007 року №2621/1107/71-157 навмисно ввів позичальника в оману щодо обставин, які мають істотне значення (зокрема, щодо умов договору, ціни та відсоткової ставки), а отже, у суду відсутні підстави вважати, що, вчиняючи оспорюваний правочин, волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.
Ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Відповідно до положень вказаної статті Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, (дані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 грудня 2015 року №6-1341цс15, яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування).
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку наданняспоживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Зі змісту Кредитного договору №2621/1107/71-157 від 09.11.2007 року вбачається, що на момент його укладення він відповідав вимогам чинного законодавства України і містив повний об'єм інформації у відповідності до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Механізм ознайомлення кредитодавцями позичальників з інформацією, зазначеною у ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», було визначено з прийняттям 10.05.2007 року Правлінням Національного банку України «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» №168, які були зареєстровані у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за №541/13808.
Підписавши кредитний договір від 09.11.2007 року №2621/1107/71-157, позичальник засвідчила, що банк перед укладенням кредитного договору надав їй в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування. Також ОСОБА_4 була надана вся необхідна інформація, передбачена Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (п. 10.13. договору).
Висновок експертного економічного дослідження №DS/02/1511-10 від 04.12.2015 року ТОВ «Київське бюро судових експертиз та досліджень «КОНСТАНТА» проведеного на замовлення адвоката ОСОБА_2 не спростовує те, що до та під час укладення оспорюваного кредитного договору АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 було дотримано усіх вимог чинного законодавства.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, оскільки спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; зміст правочину на момент його вчинення не суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у кредитному договорі та у додатку до договору «Графік погашення суми заборгованості по кредиту», які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: