03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
02 серпня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Юрченко А.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Вілько Н.Г.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Вілько НаталіїГеоргіївни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування, -
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на свою користь 391931 гривню 44 копійки невиплаченого страхового відшкодування, 39193 гривні 14 копійок пені та 40000 гривень у відшкодування завданої їй моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 травня 2014 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» було укладено Договір страхування № 330591877.14, на умовах якого було застраховано транспортний засіб Lexus, кузов НОМЕР_2, 2007 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_1. Між сторонами було погоджено страхову суму та вартість автомобіля в 400000 гривень. Станом на 21 травня 2014 року страхова премія в розмірі 29360 гривень була сплачена в повному обсязі.
18 червня 2014 року застрахованому у відповідача транспортному засобу Lexus, кузов НОМЕР_2, 2007 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_1 було завдано шкоди внаслідок пожежі, яка відбулася не звини страхувальника, що згідно із п. 2 визнається страховим випадком.
Справа №761/15305/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-796/7338/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Після вказаної події позивачем було повідомлено відповідача як за телефоном, так і письмово про настання страхового випадку, проте 02 вересня 2014 року відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із тим, що ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» встановила, що застрахований автомобіль був учасником дорожньо-транспортної пригоди 16 лютого 2014 року, в результаті якої отримав значні механічні пошкодження.
Позивач вважав відмову неправомірною та такою, що суперечить вимогам законодавства та укладеного між сторонами договору. А також зазначав, що відповідач діяв недобросовісно та недбало, оскільки сам не вчинив необхідних дій щодо перевірки обставин, необхідних для укладення договору страхування із позивачем, отримавши від нього страхову премію.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд стягнути з відповідача 391931 гривню 44 копійки невиплаченого страхового відшкодування, 39193 гривні 14 копійок пені та 40000 гривень у відшкодування завданої їй моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в розмірі 391931,44 грн., 39193,14 грн. пені та 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_4 3351,51 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача Вілько Н.Г., яка діє на підставі довіреності в інтересах ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду у частині часткового задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення судом ухвалено із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи,висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, недоведені обставини, які суд вважає встановленими та рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник відповідача Вілько Н.Г., яка діє на підставі довіреності в інтересах ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник позивач ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 травня 2014 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» було укладено Договір страхування № 330591877.14 (а.с. 12-17).
Згідно з умовами даного Договору, його предметом є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Lexus, кузов НОМЕР_2, 2007 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_1. Дійсна вартість транспортного засобу та страхова сума була погоджена сторонами в сумі 400000 гривень. Страховий тариф 7,34 % (розділ 1 та 2).
Згідно із розділом 5 договору страхова премія за договором складає 29360 гривень та сплачується на рахунок Страховика до 21 квітня 2014 року.
При цьому, страховим випадком за вказаним Договором є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди, пожежі, стихійного лиха, падіння предметів, попадання каміння, протиправних дій третіх осіб, угону.
18 червня 2014 року, в період дії договору страхування, в автомобілі Lexus, державний номер НОМЕР_1 по вул. Протасів Яр, 2 «Д» сталася пожежа, що підтверджується листом Солом'янського районного управління ГУ ДСНС України в місті Києві від 01 липня 2014 року № 21/1813 (а.с. 19).
Із довідки слідчого відділу Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 26 червня 2014 року вбачається, що відомості за даним фактом було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 червня 2014 року за № 12014100090005199, в рамках якого було встановлено, що 18 червня 2014 року приблизно о 02:35 невстановлена особа, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 2 шляхом підпалу умисно пошкодила, серед інших, автомобіль Lexus, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 20).
13 серпня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до ПрАТ «СК «Інго Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 21).
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Листом від 02 вересня 2014 року № 3636 ПрАТ «СК «Інго Україна» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування із посиланням на п. 12.1.3. договору страхування, п. 15.1.3. Правил страхування, ст. 26 Закону України «Про страхування» та ст. 991 ЦК України у зав'язку із поданням Страхувальником свідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відповідно до п. п. 8.3.1., 8.3.8. Договору страхування передбачено, що, зокрема, страховик має право перевірити інформацію, надану страхувальником та вимагати надати для огляду ТЗ при укладанні договору страхування.
Разом із тим, під час укладення договору, відповідачем не було здійснено дії щодо перевірки наданої позивачем інформації, не було оглянуто ТЗ при укладанні договору страхування, що не заперечувалось в судовому засіданні представником відповідача. В той же час, між сторонами Договору страхування було погоджено дійсну вартість транспортного засобу та страхову суму транспортного засобу, що також вплинуло і на розмір страхової премії, яка була сплачена відповідачу.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відмова у виплаті страхового відшкодування є неправомірною
Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України визначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Пунктом 10.1. Договору страхування було передбачено, що після одержання всіх необхідних документів (відповідно до п. 11 договору), рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк до 5-ти робочих днів. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10-ти робочих днів з моменту ухвалення рішення про виплату.
Пунктом 10.2.4. договору страхування визначено, що при повній загибелі (конструктивній чи фактичній) страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми з вирахуванням франшизи та дійсної ринкової вартості залишків пошкодженого ТЗ. Дійсна ринкова вартість залишків пошкодженого ТЗ визначається на підставі результатів торгів інтернет-аукціонів (таких як наприклад, ТОВ УПП «АВТО Онлайн Україна»). Під повною загибеллю розуміють випадки, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ (включаючи вартість транспортування до місця ремонту) складає більше ніж 75 % страхової суми.
Згідно із звітом № 4158 від 09 вересня 2015 року, складеного СПД ОСОБА_6, вартість утилізації автомобіля Lexus, державний номер НОМЕР_1 складає 5360 гривень (а.с. 56).
Відповідно до висновку експерта від 16 лютого 2017 року № 176/17-54, складеного за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 11 вересня 2015 року, утилізаційна вартість автомобіля Lexus, державний номер НОМЕР_1 станом на 11 вересня 2015 року могла складати 6068 гривень 56 копійок (а.с. 119-126).
Оскільки погоджена сторонами вартість транспортного засобу склала 400000,00 грн., а вартість залишків, визначена експертним шляхом 6068,56 грн., то в даному випадку відбулася повна загибель транспортного засобу.
За таких обставин, страхове відшкодування, що належить до виплати позивачу складає: 391931,44 грн. (400000,00 грн. - 2000,00 грн. (Франшиза 0,5 %) - 6068,56 грн. вартості залишків = 391931,44 грн.).
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 8.5. Договору страхування встановлено, що страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочки, але не більше 10 % від суми боргу (а.с. 12).
Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню по 06 лютого 2015 року в розмірі саме 10 % від суми боргу, що склало 39193,14 грн., при цьому зазначав, що подальший її розрахунок є недоцільним, оскільки пеня перевищує 10 % від суми боргу.
З урахуванням того, що ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» відмовила у виплаті страхового відшкодування за договором страхування 02.09.2014 року суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача 39193,14 грн., з урахуванням вимог п. 8.5. Договору страхування.
Задовольняючи позов частково у частині відшкодування моральної шкоди на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України та стягуючи з відповідача 1000 гривень, районний суд достатньо врахував роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, що висновок суду про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 є правильним, розмір відшкодування, 1000 гривень, відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Посилання відповідача на те, що аналогічний автомобіль із тим самим номером кузова був застрахований в ПАТ «УСГ» на підставі договору страхування від 16.05.2016 року, що може свідчити про те, що автомобіль все ж таки було відновлено, відхиляються наявним у справі висновком судового експерта, який прийшов до висновку про те, що відновлення автомобіля із дотриманням технологічних вимог заводу-виробника та положень діючих нормативних актів в сфері ремонту легкових автомобілів із використанням нових оригінальних складових е технологічно неможливим (а.с. 123зворот), а припущення про подальше відновлення застрахованого автомобіля всупереч діючим нормативам та його страхування, не впливає на обставини справи та не є предметом її розгляду.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Вілько Наталії Георгіївни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»- відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: