02 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 р.,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 р. скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12015100020003183, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції: поновити строк апеляційного оскарження у зв'язку з тим, що копію оскаржуваної ухвали йому направлено не було, та з її змістом він ознайомився у Єдиному реєстрі судових рішень; скасувати ухвалу слідчого судді та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Апелянт посилався на те, що слідчий суддя при постановленні ухвали помилково керувався положеннями п. 5 ст. 171 КПК України, оскільки строк оскарження бездіяльності слідчого слід відраховувати з моменту звернення 03 липня 2017 року до слідчого із клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, яке слідчий не розглянув у відповідності до вимог ч. 2 ст. 220 КПК України. Однак слідчий суддя залишив поза увагою вказані обставини, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про повернення скарги з підстав пропуску строку оскарження.
В судове засідання прокурор, ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 не з'явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені, відомостей щодо поважності причин своєї неявки чи клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги Апеляційному суду міста Києва не надали.
Заслухавши доповідь судді, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як убачається з матеріалів судового провадження, дані про вручення ОСОБА_5 або ОСОБА_6 копії ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2017року у матеріалах справи відсутні, а тому апеляційну скаргу подано в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України.
Враховуючи наведене, підстави для вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді відсутні.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
На переконання колегії суддів, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доводів апеляційної скарги та матеріалів судового провадження, ухвала слідчого судді зазначеним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Згідно ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого, прокурора, слідчого у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту вчинення бездіяльності.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Як убачається із матеріалів судового провадження, 17 липня 2017 року захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою у порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого під час обшуку 13 червня 2017 року майна, в якій просив визнати бездіяльність слідчого, та зобов'язати уповноважену особу СУ ГУ НП у м. Києві повернутиОСОБА_6 майно, яке було тимчасово вилучене під час обшуку 13 червня 2017 року у межах кримінального провадження №12015100020003183.
Постановляючи ухвалу про повернення на підставі п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , слідчий суддя виходив з того, що скаргу на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, подано з пропуском встановленого законом десятиденного строку на оскарження. При цьому, у скарзі не порушується питання про поновлення строку оскарження бездіяльності слідчого.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погодитись не може.
Як убачається із матеріалів судового провадження, 13 червня 2017 рокуна підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 р. у автомобілі «BMW», державний номер НОМЕР_1 , який знаходився у користуванні ОСОБА_6 , був проведений обшук, під час якого вилучено майно, про повернення якого порушується питання у скарзі.
Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
З аналізу змісту вказаної статті убачається, що вона встановлює обов'язок слідчого, прокурора подати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. У свою чергу, за умови невиконання такого обов'язку у зазначених суб'єктів виникає інший обов'язок - негайно повернути особі вилучене майно, строк виконання якого не обмежується в часі, а отже, моментом завершення виконання такого обов'язку є винятково його виконання. З урахуванням наведеного, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, слід віднести до категорії триваючих.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав у визначений ст. 304 КПК України строк, а тому ухвала слідчого судді постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, та підлягає скасуванню.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про те, що строк оскарження бездіяльності слідчого слід відраховувати з моменту його звернення 03 липня 2017 року до слідчого із клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, яке слідчий не розглянув у відповідності до ч. 2 ст. 220 КПК України.
Як убачається з поданої захисником до слідчого судді скарги, у ній порушувалось питання саме про визнання бездіяльності слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, та зобов'язання вчинити його відповідні дії. При цьому, вимоги визнати бездіяльність слідчого, яка полягає у невиконанні ним вимог ч. 2 ст. 220 КПК України при розгляді клопотання про виконання процесуальних дій, у поданій до слідчого судді скарзі відсутні.
З урахуванням того, що колегія суддів позбавлена можливості перевірити наявність чи відсутність підстав для задоволення скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого, оскільки питання, які порушуються у скарзі, не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а суд апеляційної інстанції уповноважений здійснювати перевірку правильності застосування законодавства лише в частині прийнятого слідчим суддею рішення щодо повернення скарги, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана апелянтом ухвала є незаконною, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про призначення нового судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді :
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3