Справа № 546/1219/15-ц Номер провадження 22-ц/786/978/17Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.
27 липня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Бондаревської С.М.
суддів: Панченка О.О., Пилипчук Л.І.
при секретарі: Радько О.М.
за участі представника позивача - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування своїх вимог зазначало, що 16 жовтня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником прав і обов'язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк та відповідачкою було укладено договір №б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 100 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки.
У зв'язку з тим, що відповідачка належним чином не виконує свої зобов'язання позичальника за даним кредитним договором, станом на 31 жовтня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 11 126 грн. 19 коп., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь.
У листопаді 2016 року ОСОБА_3, в свою чергу, звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати недійсним кредитний договір без номера від 16 жовтня 2008 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та нею - ОСОБА_3, посилаючись на те, що в момент його укладення вона була неповнолітньою.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 ро-ку, з урахуванням ухвали цього ж суду від 20 квітня 2017 року про виправлення описки та додаткового рішення від 20 квітня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 16 жовтня 2008 року - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 - задоволено. Визнано недійсним кредитний договір без номера від 16 жовтня 2008 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3
Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило оскаржуване ним судове рішення - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
На апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» своє заперечення надав представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в якому спростовуючи доводи апелянта, просив апеляційну скаргу - відхилити, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року - залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що,згідно заяви позичальника, Умов і правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, 16 жовтня 2008 року було укладено договір б/н між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (тепер - ПАТ КБ «Приватбанк») та відповідачкою ОСОБА_3, згідно якого банк видав відповідачці платіжну картку зі встановленим кредитним лімітом в сумі 100 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом за базовою процентною ставкою у розмірі 30% річних. Погашення заборгованості здійснюється шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 7% від суми заборгованості як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і шляхом списання Банком коштів з Дебетної карти.
Одночасно, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов вказаного договору станом на 31 жовтня 2015 року утворилася заборгованість перед позивачем за даним кредитним договором у загальному розмірі 11 126 грн. 19 коп.
Проте, враховуючи, що на момент укладення договору ОСОБА_3 виповнилося лише 16 років, вона не досягла повнолітнього віку, а тому не мала повної цивільної дієздатності, в той час як позивачем не було надано доказів на підтвердження згоди батьків відповідачки на укладення вказаного кредитного договору, - районний суд дійшов висновку про недійсність кредитного договору без номера від 16 жовтня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (на даний час - ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_3, задовольнивши її зустрічний позов, та відмовивши з цих підстав у задоволенні первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк».
Колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду як з таким, що не в повній мірі ґрунтується на законі, а також не узгоджується з фактичними обставинами справи.
Так, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 30 ЦК України обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
За нормами ч. 1 ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Відповідно до вимог п. п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 32 ЦК України, окрім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє імя (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент укладання спірного договору досягла повних 16 років /а. с. 5, 12/.
Як зазначила відповідач в своїй зустрічній позовній заяві, 16 жовтня 2008 року нею було підписано заяву-анкету до ЗАТ КБ «ПриватБанк», яка мала б бути частиною договору про отримання нею стипендії у аграрному ліцеї ім. Боровенського, в якому вона на той час навчалась. Тобто останньою визнається її волевиявлення щодо відкриття банківського рахунку, що, в свою чергу, не суперечить нормам п. 4 ч. 1 ст. 32 ЦК України.
Згідно укладеного договору, Банком відкрито відповідачу банківський рахунок з встановленням дебетово-кредитної схеми, а також видано картку «Універсальна» за НОМЕР_1 з початковим встановленим кредитним лімітом в розмірі 100, 00 грн., який в подальшому було знижено до 0, 00 грн. Строк дії вказаної картки сплив 12/11, тобто 31 грудня 2011 року.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про незгоду батьків відповідача щодо її дій по отриманню та користуванню кредитною карткою, позаяк подібні претензії останні позивачу не висловлювали, з позовом до суду згідно ч. 2 ст. 222 ЦК України не звертались, що, в свою чергу, свідчить про їх схвалення такого правочину.
З наявних у справі доказів вбачається, що 07 вересня 2012 року, вже після досягнення ОСОБА_3 повноліття, без підписання останньою нової анкети-заяви, оскільки вона вже була ідентифікована, банком було перевипущено та видано їй кредитну картку строком дії до 07/16 /а. с. 184/.
Таким чином користуватися кредитними коштами, позичальник почала вже після досягнення повноліття та перевипуску картки, що зокрема підтверджується випискою по рахунку, а також фото клієнта з карткою /а. с. 143-146; 184-185/, звідси, помилковим є висновок суду про наявність підстав для визнання недійсним укладеного сторонами договору.
Зазначені обставини є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з огляду на наступне.
За змістом статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено факт не належного виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору, внаслідок чого заборгованість по кредиту у загальному розмірі становить 11 126,19 грн., у тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 965,05 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 6455,13 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 2700 грн; штраф за порушення строків платежу - 500 грн. (фіксована частина) та 506.01 грн. (процентна складова), що зокрема не було спростовано відповідачем.
Також судом встановлено, що до звернення позивача у грудні 2015 року до суду з даним позовом, останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати процентів ОСОБА_3 здійснила - 27 лютого 2013 року /а. с. 4/.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу, і відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого зобов'язання. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі, зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року в справі № 6-14цс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
Як зазначено вище, банком 07 вересня 2012 року перевипущено та видано відповідачу кредитну картку строком дії до 31 липня 2016 року. Таким чином, з урахуванням строку дії кредитної картки, а також дати останнього платежа, здійсненого відповідачем в рахунок погашення кредиту та сплати процентів, позовна давність позивачем в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту - 965,05 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 6455,13 грн. - не пропущена. Відповідно до умов договору до стягнення підлягає також штраф за порушення строків платежу - 500 грн. (фіксована частина) та 506,01 грн. (процентна складова).
В той же час, колегія суддів приходить до висновку про застосування відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальної позовної давності в один рік за заявою відповідача згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України /а. с. 167-169/ до вимог банку про стягнення заборгованості за пенею та комісією, задовольнивши в цій частині позовні вимоги в сумі 1200 грн. /2700 - 1500/, та стягнувши, таким чином, в загальній сумі заборгованість за вказаним кредитним договором з ОСОБА_3 на користь банку у розмірі 9 626 грн. 19 коп. /11 126 грн. 19 коп. - 1500 грн./ /а. с. 4/, а також судові витрати в розмірі 1 218 грн.
З урахуванням наведеного, та відповідно до норм п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. п. 3,4, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2017 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 9 626 грн. 19 коп. за кредитним договором №б/н від 16 жовтня 2008 року та судові витрати в сумі 1218 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М.
Судді: /підписи/ Панченко О.О.
Пилипчук Л.І.
З оригіналом згідно:
Суддя: Бондаревська С.М.