Справа № 2-а-2468/ 09
18 ноября 2009 р.
Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Лазарєв А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання дій незаконними, спонукання до виплати пенсії в розмірах встановлених законом та про стягнення заборгованості -
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова з позовом, у якому зазначив, що у 1986 році він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, був визнаний інвалідом 2 групи. З 1991 р. йому призначена пенсія по інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов”язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно ст. 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, він віднесений до 1 категорії. Також має статус інваліда війни 2 групи. За вказаних підстав він має право на отримання пенсії у відповідності до розділу 8 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який передбачає правила призначення та виплати пенсії і компенсацій особам, віднесеним в тому числі і до категорії 1. Згідно ст. 49 цього розділу визначені пенсії особам віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. При цьому розмір державної пенсії у відповідності до ч. 4 ст. 54 вказаного закону повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 групи, у відповідності до ст. 50 того ж закону повинен складати 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Також до складу пенсії відповідачем повинні були включені надбавки та доплати передбачені статтею 1 Закону України «Про полипшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни» від 16 березня 2004 р. №1603-1У в сумі 50 гр. і частиною 27 статті 13 Закону України «Про статус вереранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-Х11 в сумі 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого з 1 жовтня 2008 р. визначений статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-14 й статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року М 835-11 у сумі 498 гр.. Тому сума його пенсії, яку він має отримувати, складається з таких складових:
- державна пенсія - / не нижче 8 мінімальних пенсій за віком/ 498 гр.х 8= 3984 гр.;
- додаткова пенсія - 498 гр. х 75% = 373,5 гр.;
- підвищення до пенсії інваліду 2 групи - 498 гр. х 40% = 199,2 гр.;
- щомісячна цільова грошова допомога інваліду війни на проживання - 50 гр.
і дорівнює 4606,7 гр..
У теперішній час розмір його пенсії складає 1096 гр., тобто значно нижчий чим він повинен отримувати за Законом.
Просить зобов”язати відповідача нарахувати та виплачувати йому державну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, вказані надбавки та доплати. Також просить стягнути з відповідача заборгованість внаслідок недоотриманої пенсії за період з 1 жовтня 2008 р. по день прийняття судом рішення..
Сторони у судове засідання не з”явилися. Вони звернулися до суду письмово з клопотаннями розглянути справу за їх відсутністю.
Згідно ст. 122 ч. 3 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Приймаючи до уваги, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, суд ухвалив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач проти позову заперечував письмово, посилаючись на те, що у відповідності до ч. 7 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. На підставі цієї норми Управління при нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу керувалося нормами Постанови КМУ „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, п. п. а, б ч. 1 якої встановлюють, що виходячи з розміру 19 гр. 91 коп. провадиться розрахунок: пенсій призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії відповідно до ст. 50, передбаченої цим же законом.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 р. „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, з 1 липня 2008 р. встановлено доплату окремим категоріям з тим, щоб їх пенсії / без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством, тобто основний розмір пенсії/, зокрема розмір пенсії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках, інвалідів 2 групи досяг 1090 гр.. Постановою КМУ від 28.05.2008 р. №530 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується інвалідам 2 групи у розмірі 20% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсій, встановлений ч. 4 ст. 54 Закону №796, був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був. Норми ст. 49 Закону №796 щодо застосування розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” для обмеження максимального розміру пенсії, призначених за цим законом, законодавцем на інші статті цього закону, у тому числі і на ч. 4 ст. 54 Закону №796 поширені не були. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначених ч. 1 цього закону, Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України не визнавались, а тому підлягають виконанню.
Відповідач вважає, що в даному випадку стверджувати про звуження змісту та обсягу прав осіб, яким пенсія призначена з урахуванням положень ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів та відповідно про порушення положень ст. 22 Конституції України підстав не вбачається.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в межах заявлених вимог частково з наступних підстав.
У 1986 р. позивач приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС.
21 вересня 2005 р. він був визнаний інвалідом 2 групи безстроково. Позивач отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов”язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи / а. с. 4-5/ .
Позивач, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до 1 категорії, має статус інваліда війни 2 групи / а. с. 4/.
У теперішній час розмір його пенсії складає 1096 гр..
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом
Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 - Х11 від 28 лютого 1991 року /796-12/.
Ч. 1 ст. 50 данного Закону зазначено, що особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно с ч. 4 ст. 54 вказаного Закону, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
У відповідності до ст. 1, 2 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни» №1603-1У від 16 березня 2004 р., , Кабінет Міністрів України, починаючи з 1 травня 2004 р., повинен передбачати виплату цільової допомоги на прожиття інвалідам війни 2 групи у розмірі 50 гр. незалежно від розміру пенсій надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги та пенсії за особливі заслуги перед Україною. Виплата цільової допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія.
Згідно ч. 27 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 - Х11 від 22 жовтня 1993 року, інвалідам війни 2 групи, які втратили працездатність, пенсія підвищується на 40% прожиткового мінімуму.
Законом України від 28.12.2007 р. „Про Державний бюджет України” на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” вбачається, що текст ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи викладено в новій редакції, а саме: особам віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, інвалідам 2 групи - 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно з Законом про „Державний бюджет України” і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 р. вказані положення Закону визнані неконституційними, а тому втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України.
Таким чином, положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 р.” про скорочення соціальних виплат втратило чинність 22 травня 2008 р..
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, іншого правового акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Виходячи з викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача на отримання пенсії у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; цільової грошової допомоги на прожиття та підвищення до пенсії інваліду війни 2 групи, а вказані відповідачем підстави нарахування позивачеві пенсії такими, що не ґрунтуються на законі.
Виходячи з того, що державна пенсія згідно ст. ст. 50, 54 ч. 4 „Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачу нарахована не була, суд вважає дії Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова в частині ненарахування і виплати позивачу пенсії відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, незаконними, а тому зобов”язує відповідача здійснити перерахунок державної пенсії позивачу у відповідності до вказаних Законів.
В силу Положення „Про Пенсійний фонд України”, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Згідно Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов”язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача покладено на УПФУ в Ленінському районі м. Харкова, де позивач знаходиться на обліку.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Ленінському районі м. Харкова доплати до пенсії у грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. 50, п.4 ст. 54, ст.ст. 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р., ст. ст. 71, 72, 86, 90, 94, 98, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова в частині ненарахування і виплати ОСОБА_1 державної пенсії, починаючи з 1 жовтня
2008 р. у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій на інвалідів війни» і ч. 27 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
Зобов”язати Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова з 1 жовтня 2008 року здійснити перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого діючим законодавством України на день виплати; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю у відповідності до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, надбавки та доплати передбачені ст. 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни» в сумі 50 гр. і до ч. 27 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в сумі 40% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність» і здійснювати такий перерахунок в подальшому.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в Харківській апеляційний адміністративний суд через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в 10-денний строк з дня складання повної постанови та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Лазарєв