02 серпня 2017 року Справа № 927/1067/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),
суддіКарабаня В.Я.,
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників:
від позивачаЛуєнко Ю.В.,
від відповідача 2Антоненко Ю.В.,
від третьої особиЛуєнко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФізичної особи - підприємця Нікітченко Наталії Степанівни
нарішення Господарського суду Чернігівської області від 01.03.2017 року
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року
у справі№ 927/1067/16 Господарського суду Чернігівської області
за позовомФізичної особи - підприємця Нікітченко Наталії Степанівни
до1. Ічнянської міської ради, 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів, 3. Військової частини НОМЕР_1 , 4. Ічнянської районної ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
ОСОБА_1 ,
провизнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва нежитлової будівлі магазину,
У листопаді 2016 року Фізична особа-підприємець Нікітченко Наталія Степанівна (надалі - ФОП Нікітченко Н.С., позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Ічнянської міської ради (надалі - Ічнянська міськрада, відповідач-1), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (надалі - КЕВ м. Чернігова, відповідач-2), Військової частини НОМЕР_1 (надалі - В/ч А-1479, відповідач-3), Ічнянської районної ради (надалі - Ічнянська райрада, відповідач-4), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , третя особа), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила на підставі ст.ст. 328, 331 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), визнати за нею право власності на об'єкт незавершеного будівництва нежитлової будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Ічнянської міськради № 499 від 04.09.2001 року позивачу надано дозвіл на відкриття торгової точки в смт. Дружба Ічнянського району Чернігівської області, а на підставі рішення № 100 від 19.03.2002 року та договору оренди від 03.04.2002 року передана в оренду на 5 років земельна ділянка площею 78 кв.м по вул. Стадіонна, на якій позивач встановила металевий, з дерев'яними перегородками, на фундаменті торговий павільйон площею 33 кв.м, який згідно акту державної приймальної комісії, затвердженого рішенням виконкому Ічнянської міськради від 25.02.2002 року № 74 прийнятий в експлуатацію. Рішенням Ічнянської міськради від 11.12.2006 року № 415 позивачу надано дозвіл на продовження роботи торгового павільйону, рішенням міськради від 06.03.2007 року продовжено строк оренди земельної ділянки на 1 рік, на підставі чого позивач, зібравши всі дозвільні документи, розпочала будівництво повноцінного приміщення магазину. Однак, рішенням ХІХ сесії 5 скликання Ічнянської міськради від 29.04.2008 року було відмінено рішення ХІ сесії 5 скликання Ічнянської міськради від 25.06.2007 року "Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для комерційного призначення в смт. Дружба". Це рішення обґрунтоване тим, що з 02.10.2000 року Ічнянською райрадою земельна ділянка, виділена позивачу в оренду, належить до земель, які на праві постійного користування виділені В/ч А-1479, про що Ічнянській міськраді до 2007 року відомо не було. Позивач вказує, що з 2002 року вона відкрито використовує земельну ділянку по вул. Стадіонній в смт. Дружба Ічнянського району Чернігівської області на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування з оформленням усіх дозвільних документів; торгівельний павільйон був збудований позивачем на підставі дозволу та проекту; будівництво спірної будівлі завершене не було, вказаний об'єкт не прийнятий в експлуатацію, не набув юридичного статусу нежитлової будівлі магазину, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на вказаний об'єкт 23.06.2011 року зареєстрований як незавершене будівництво нежитлової будівлі магазину; на час будівництва позивач не знала, що виділена її земельна ділянка не належить до земель комунальної власності і перебуває в постійному користуванні В/ч А-1479. Оскільки, позивач здійснювала будівництво магазину дотримуючись всіх вимог законодавства, тому на підставі ст.ст. 328, ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України є такою, що набула право власності на об'єкт незавершеного будівництва нежитлової будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач-1 позовні вимоги не визнав, в запереченнях зазначив, що 2007 року Ічнянська міська рада не знала, що земельна ділянка, виділена позивачу в оренду, входить до державного акту на право постійного користування землею серії II-ЧН №001705 від 02.10.2000 року, виданого Ічнянською районною радою народних депутатів В/ч А-1479. Рішенням 19 сесії Ічнянської міської ради 5 скликання від 29.04.2008 року рішення 11 сесії 5 скликання Ічнянської міськради відмінено, а позивачу рекомендовано для укладення договору оренди звернутися до Міністерства оборони України. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області складено приписи відносно позивача, в яких встановлено порушення: відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, незважаючи на яке позивач побудувала цегляну будівлю магазину для використання в комерційних цілях.
Представник відповідача-2 позовні вимоги не визнав, у відзиві на позовну заяву вказав, що 02.10.2000 року рішенням Ічнянської райради народних депутатів В/ч НОМЕР_1 було надано в постійне користування 682,6 га землі, державний акт серії II-ЧН №001705 на право постійного користування землею. Дана земельна ділянка перебуває на обліку, контролі та балансі КЕВ м. Чернігів. Здавання в оренду земельних ділянок не входить до переліку дозволених видів діяльності В/ч НОМЕР_1 та КЕВ м. Чернігів. Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.11.2001 року у справі № 2-269/11 задоволено позов військового прокурора Чернігівського гарнізону, заявленого в інтересах В/ч НОМЕР_1 та зобов'язано ОСОБА_2 (позивача) та ОСОБА_1 (третю особу) звільнити самовільно зайняту ділянку площею 0,0128 га по АДРЕСА_1 . На підставі цього судового рішення В/ч НОМЕР_1 вимагає від позивача звільнити спірну земельну ділянку шляхом знесення будівлі магазину та приведення земельної ділянки до попереднього стану в якому та перебувала до проведення будівельних робіт.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.03.2017 у справі №9274/1067/16 (колегія у складі головуючого судді Моцьор В.В., суддів: Фетисова І.А., Федоренко Ю.В.,), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року (колегія у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.), у задоволенні позову відмовлено.
Позивач у касаційній скарзі просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.03.2017 року у справі № 927/1067/16 скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що при вирішенні цієї справи суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, а саме: ст.ст. 177-179, 182, 328, 331 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", процесуального права, оскільки неповно з'ясували обставини справи, а також не застосували до вказаних правовідносин практику Європейського суду прав людини, на яку посилалась позивач.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і третьої особи,, відповідача-2, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням виконкому Ічнянської міськради №499 від 04.09.2001 року позивачу надано дозвіл на відкриття за адресою: АДРЕСА_1 торгової точки строком на 1 рік.
На підставі рішення відповідача-1 від 19.03.2002 року №100 в оренду строком на 5 років ФОП Нікітченко Н.С. надано земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 78 кв.м за вказаною адресою, а також 03.04.2002 року укладено договір на право користування цією земельною ділянкою для комерційних цілей (у тому числі на умовах оренди).
За Проектом торгівельного павільйону відповідно до акту державної приймальної комісії, затвердженого рішенням виконкому Ічнянської міськради від 25.02.2002 року № 74, було прийнято в експлуатацію побудований позивачем торгівельний павільйон.
06.12.2006 року рішенням Ічнянської міської ради позивачу надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки площею до 100 кв.м для комерційних цілей в смт. Дружба по вул. Стадіонна.
На підставі вказаного рішення позивач замовила та зібрала необхідні матеріали погодження місця розташування земельної ділянки для комерційних цілей, до яких увійшли: акт вибору та обстеження земельної ділянки від 22.05.2007 року, позитивні висновки головного архітектора Ічнянського району від 17.05.2007 року №38, головного державного санітарного лікаря Ічнянського району №8/05/125, головного спеціаліста центрального відділу з ОНПС в Чернігівській області від 24.05.2007 року №35, начальника Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури від 19.06.2007 року №1331, ДП НДЦ "Охоронна археологічна служба України" від 16.06.2007 року №314/235-4, Ічнянського відділу земельних ресурсів від 22.05.2007 року.
Рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради від 11.06.2006 року №415 позивачу надано дозвіл на продовження роботи торгової точки (магазину) у власному приміщенні терміном на 1 рік та видано дозвіл №387 від 13.12.2006 року на розміщення об'єкта торгівлі.
11.12.2006 року рішенням виконкому Ічнянської міськради №419 ФОП Нікітченко Н.С. дозволено попередньо погодити місце розташування магазину на земельній ділянці по вул. Стадіонна в смт. Дружба та зобов'язано оформити всю необхідну проектно-технічну документацію на будівництво магазину на вказаній земельній ділянці, а рішенням від 06.03.2007 року продовжено термін оренди земельної ділянки на 1 рік. На підставі цих рішень 15.03.2007 року між відповідачем-1 та позивачем укладено договір оренди землі, яку позивачу передано по акту приймання-передачі від 21.04.2007 року.
25.06.2007 року рішенням Ічнянської міської ради затверджені матеріали погодження Нікітченко Н.С. місця розташування земельної ділянки в смт. Дружба по вул. Стадіонна; надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 128 кв.м для комерційного призначення, зобов'язано позивача в місячний термін заключити договір.
11.07.2007 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування та архітектури Ічнянської райдержадміністрації видано дозвіл №12 на виконання будівельних робіт з будівництва спірного магазину, на підставі чого позивачем розпочато будівництво.
В ході інвентаризації земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів, що відносяться до Ічнянської міської ради було виявлено, що на території смт. Дружба фактично немає земель, які відносяться до міської комунальної власності, а окремі приватні садиби, торгівельні заклади, що належать приватним підприємцям знаходяться на землях, що перебувають в користуванні Міністерства оборони України. Прохання міської ради, викладене у листі № 553 від 06.09.2007 року, Міноборони України залишило без задоволення пославшись на заборону Кабінету Міністрів України здійснювати будь-які операції, пов'язані з реалізацією та передачею земель оборони до прийняття окремого рішення (лист від 26.09.2007 року).
У зв'язку з викладеним, відповідач-1 рішенням від 29.04.2008 року відмінив своє рішення від 25.06.2007 року щодо надання позивачу дозволу для використання під приміщення магазину земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, яка орендується позивачем, перебуває у землекористуванні В/ч НОМЕР_1 , а позивач своєчасно не виготовила проектну документацію на землю.
17.05.2008 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області позивачу надано припис, в якому встановлено порушення: відсутність на момент початку будівництва договору оренди земельної ділянки (технічна документація знаходиться на стадії затвердження) та запропоновано зупинити проведення всіх видів робіт по будівництву до укладення договору оренди земельної ділянки.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.11.2011 року у справі № 2-269/2011 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0128 га, розташовану в АДРЕСА_1 під будівлею магазину, яка на праві постійного користування належить В/ч А-1479, привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення будівлі магазину.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст.ст. 177-179, 182, 331 ЦК України, ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також беручи до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 року у справі №3-82гс11, виходив з того, що правові підстави для визнання права власності позивача на спірний об'єкт незавершеного будівництва нежитлової будівлі магазину відсутні, оскільки відповідно до матеріалів справи нежитлова будівля магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на яку позивач просить визнати за нею право власності, не прийнята в експлуатацію, об'єкт має статус незавершеного будівництва нежитлової будівлі магазину, і позивачем не укладений відповідний договір оренди земельної ділянки, в той час як відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно набувається особою з моменту завершення будівництва (створення майна), у разі прийняття його до експлуатації, а до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Також суди вказали про відсутність підстав для задоволення позову ще й з тих підстав, що рішення органу місцевого самоврядування, яким було надано дозвіл на використання позивачем земельної ділянки для комерційних цілей та будівництва магазину, було відмінено, оскільки було з'ясовано, що ця земельна ділянка під спірною будівлею знаходиться у користуванні в/ч НОМЕР_1 ; цю земельну ділянку позивача зобов'язано звільнити рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.11.2011 року у справі № 2-269/2011, яке є обов'язковим до виконання.
Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.
Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами норм ст.ст. 177-179, 182, 328, 331 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником зазначених положень матеріального права, а інші твердження зазначені в касаційній скарзі, зводяться до оцінки наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Доводи заявника касаційної скарги про те, що рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.11.2011 року у справі № 2-269/2011 не має преюдиційного значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки не всі сторони у цій справі є учасниками у справі № 2-269/2011, судом касаційної інстанції відхиляє, оскільки рішення у справі № 2-269/2011 зобов'язано ОСОБА_2 звільнити земельну шляхом знесення будівлі магазину, тобто, це рішення безпосередньо стосується спору, що вирішується у справі № 927/1067/16, а відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення мають в тому числі рішення, якщо в двох справах бере участь хоча б одна особа, щодо якої встановлено певні обставини.
Також безпідставним є посилання в касаційній скарзі на порушення судами положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо порушення права позивача на мирне володіння майном. Вищий господарський суд України виходить з того, що у справі, яка розглядається, не приймалось рішення про зобов'язання позивача знести забудову або позбавлення його права власності на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва, а відмовлено у позові з підстав неможливості відповідно до вимог чинного законодавства визнання у судовому порядку право власності на будівлю магазину, яку в установленому порядку компетентними органами не прийнято до експлуатації.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Нікітченко Наталії Степанівни залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.03.2017 року у справі № 927/1067/16 - без змін.
Головуючий суддя Кондратова І.Д.
СуддяКарабань В.Я.
СуддяСтратієнко Л.В.