01 серпня 2017 року Справа № 910/17408/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),
суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос"
на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 14.11.2016 Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017
у справі№ 910/17408/16 господарського суду міста Києва
за позовомОСОБА_4
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лекос"
простягнення 168 048,02 грн.,
за участю представників:
від позивачаОСОБА_5
від відповідачаРибченко О.Г.
У вересні 2016 року ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7.) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос" (далі - ТОВ "Лекос") про стягнення 165 018,91 грн. суми заборгованості з виплати розподіленого прибутку (дивідендів) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 029,11 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/17408/16 (суддя Мудрий С.М.) позов ОСОБА_4 задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 (колегія суддів у складі: Зеленіна В.О. - головуючого, Смірнової Л.Г., Ткаченка Б.О.) рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/17408/16 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 у справі № 910/17408/16, ТОВ "Лекос" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Лекос" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.08.2017 о 10 год. 40 хв.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до статуту ТОВ "Лекос", затвердженого загальними зборами учасників Товариства у 2009 році, протокол № 19 (далі - Статут), учасниками відповідача є ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 (в подальшому змінила прізвище на Шевчук).
Відповідно до п. 7.1 Статуту кожен з учасників Товариства має право, у тому числі, брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають ті учасники, які являються ними на початок строку виплати дивідендів.
Прибутком Товариства, після сплати податків в держбюджет та інших обов'язкових відрахувань згідно з діючим законодавством України, самостійно розпоряджається Товариство в особі уповноважених ним органів (п. 9.6 Статуту).
Згідно з п. 10.2 Статуту вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників Товариства.
У пункті 10.7 Статуту встановлено, що до виключної компетенції Зборів учасників належить, у тому числі, вирішення питань щодо порядку розподілу прибутку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).
Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент подання позову, розмір статутного капіталу ТОВ "Лекос" становить 21 700 000 грн.; учасники: ОСОБА_11, - розмір внеску 10 850 000 грн., що становить 50% статутного капіталу, ОСОБА_7 - 5 425 000 грн., що становить 25% статутного капіталу, ОСОБА_13 - 5 425 000 грн., що становить 25% статутного капіталу.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Лекос", оформлених протоколом № 46 від 20.10.2015, вирішено направити частину чистого прибутку від діяльності Товариства в розмірі 4 870 000,00 грн. на виплату учасникам в якості дивідендів пропорційно їх часткам у статутному капіталі Товариства, зокрема, ОСОБА_4 - виплатити в якості дивідендів грошову суму в розмірі 1 217 500,00 грн.; визначені законодавством України податки і збори з дивідендів сплачуються з нарахованої суми дивідендів учасникам відповідно до законодавства України (п. 3). Визначено порядок виплати дивідендів - шляхом перерахування на банківський рахунок кожного з учасників, чи з каси Товариства, по заяві учасника (п. 4). Визначено строк виплати дивідендів - до 31.01.2016 (п. 5).
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 07.03.2013 за результатами розгляду цивільної справи № 755/2132/2013 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_13 (далі - ОСОБА_13.) аліментів.
Згідно з рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.03.2013 стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_13 на утримання сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 01 лютого 2013 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_4 син позивача - ОСОБА_6 досяг повноліття, а тому з 08.06.2014 з позивача підлягало стягненню на утримання сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 з всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, а саме звіту про здійснення відрахування та виплати ТОВ "Лекос", з нарахованої ОСОБА_4 суми дивідендів у розмірі 1 217 500,00 грн. за період з 17 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року утримано 261 762,50 грн. податків; проведено відрахування згідно з виконавчим листом на користь ОСОБА_13 аліментів у розмірі 159 289,59 грн., тобто у розмірі 1/6 частини від суми доходу. Крім цього, у вказаному звіті додатково повідомлено, що помилково перераховані кошти в розмірі 159 289,59 грн. повернуто на рахунок ТОВ "Лекос" згідно з платіжним дорученням № 4063331 від 02.03.2016.
У зв'язку з неявкою позивача в бухгалтерію ТОВ "Лекос" та ненадання реквізитів рахунку в банківській установі, ТОВ "Лекос" 05.04.2016 внесло в депозит нотаріуса грошові кошти в розмірі 637 158,32 грн. у рахунок виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а саме виплати дивідендів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_7 послався на те, що грошові кошти у розмірі 159 289,59 грн., тобто сума дивідендів, належних позивачу, відповідачем не було перераховано у депозит приватного нотаріуса.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що ним був отриманий від колишньої дружини позивача ОСОБА_13 лист від 29.02.2016, в якому остання повідомила ТОВ "Лекос", що у зв'язку із навчанням у вищому учбовому закладі спільного з позивачем повнолітнього сина ОСОБА_16, нею 18.02.2016 до Дніпровського районного суду м. Києва подана позовна заява про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання повнолітнього сина до досягнення ним 23 років та просила ТОВ "Лекос" притримати належну їй до виплати суму аліментів, яка повинна бути нарахована на невиплачений позивачу на той час дохід у вигляді дивідендів, до набуття відповідним судовим рішенням законної сили, а за результатами такого рішення або виплатити аліменти ОСОБА_13, або перерахувати спірну суму позивачу. Враховуючи ігнорування позивачем свого права на отримання дивідендів, ТОВ "Лекос" прийнято наказ № 4 від 04.04.2016 про перерахування належних позивачу дивідендів у депозит приватного нотаріуса. Відповідно до квитанції № 1 від 05.04.2016 в депозит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича була перерахована сума у розмірі 637 158,32 грн., яка була розрахована наступним чином: 1 217 500,00 (сума нарахованих позивачу дивідендів) - 243 500,00 грн. (податок на доходи фізичних осіб) - 18 262,50 грн. (військовий збір) - 159 289,59 грн. (аліменти на неповнолітню дитину) - 159 289,59 грн. (аліменти на повнолітнього сина (сума, що притримана до результатів розгляду позову ОСОБА_13 про стягнення аліментів на повнолітнього сина).
Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наявного в матеріалах справи наказу ТОВ "Лекос" № 4 від 04.04.2016 вирішено спірну суму аліментів на утримання спільної ОСОБА_4 та ОСОБА_13 повнолітньої дитини у розмірі 159 289,59 грн., яка за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва може бути присуджена до виплати ОСОБА_4 з дати подання до суду позову про стягнення аліментів, притримати на поточному рахунку ТОВ "Лекос" до набуття законної сили судовим рішенням у справі про стягнення аліментів на повнолітню дитину.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2016 у справі № 755/3306/16-ц, яке набрало законної сили 04.10.2016, стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_13 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу, починаючи з 19.02.2016 і до закінчення навчання - по 30.06.2017.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та п. "б" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п'ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати (пп. 3.1 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").
У п. 35 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" також роз'яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (статті 10, 41, 59 Закону України "Про господарські товариства", стаття 158 ЦК України).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "Лекос" від 20.10.2015 було визначено строк виплати дивідендів - до 31.01.2016.
Підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до листа Міністерства Фінансів України № 31-11130-09-10/21370 від 25.07.2016 "Щодо оподаткування операцій з виплати і отримання дивідендів" доходи у вигляді дивідендів визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства повинні ґрунтуватися, зокрема, на принципі нарахування та відповідності доходів і витрат. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 159 289,59 грн. дивідендів.
У зв'язку із простроченням виплати дивідендів у розмірі 159 289,59 грн., яка повинна була здійснена до 31.01.2016, позивачем були нараховані інфляційні втрати в розмірі 5 729,32 грн. та три проценти річних у розмірі 3 029,11 грн. за період з 01.02.2016 по 19.09.2016 (дата складання позовної заяви).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як роз'яснено у пп. 3.4 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
З урахуванням викладеного, перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, та встановивши його правильність, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 5 729,32 грн. та трьох процентів річних у розмірі 3 029,11 грн.
Посилання відповідача на те, що ним вчинялись дії щодо виплати позивачу дивідендів, правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки, як встановлено судами, відповідач пропонував позивачу здійснити виплати дивідендів у меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням, крім цього, перерахував спірну суму дивідендів на рахунок ОСОБА_13, яка в подальшому (згідно з платіжним дорученням № 4063331 від 02.03.2016) повернула вказані кошти ТОВ "Лекос" як помилково перераховані.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).
Твердження скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/17408/16 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
С.Р. Шевчук