02 серпня 2017 року Справа № 904/9160/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),
суддів:Білошкап О.В.,
Удовиченка О.С.,
розглянувшикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ",
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2017 року,
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року,
у справі № 904/9160/16,
за позовомПрокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро),
доТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" (м. Дніпро),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1.Приватного підприємства "Цесія" (м.Дніпро), 2.Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району (м.Дніпро),
провитребування майна,-
за участю представників:
від прокуратури: Гудименко Ю.В. - прокурор відділу ГПУ (посвідчення № 014715 від 21.01.2013 року);
представники інших учасників судового провадження не з'явились;
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 року у справі № 904/9160/16 (суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; вирішено витребувати від ТзОВ "РЕНЕССАНС - КЛУБ" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №69, що розташоване за адресою: вулиця Будьонного, будинок 14 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 76704312101); присуджено до стягнення з ТзОВ "РЕНЕССАНС - КЛУБ" на користь Прокуратури Дніпропетровської області 3 914 грн. 00 коп. - як відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року у справі № 904/9160/16 (головуючий суддя - Чус О.В., судді: Кузнецов В.О., Кощеєв І.М.) апеляційну скаргу ТзОВ "Ренессанс-Клуб" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 року у справі №904/9160/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить: постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 року у справі № 904/9160/16 скасувати; справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.
Представник Генеральної прокуратури України в засіданні суду касаційної інстанції проти вимог та доводів касаційної скарги заперечила, просила Вищий господарський суд України постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 року у справі № 904/9160/16 залишити без змін.
Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.
Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" № 46 від 27.11.1991 року (доповнено Рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 року) затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013 року у справі № 200/5829/13-ц (за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення) встановлено факт належності об'єктів, вказаних у Переліку об'єктів комунальної власності міста Дніпропетровська (розділи І - XIII), затвердженого Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 року, територіальній громаді м. Дніпропетровська.
На підставі Рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 року та Рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 року, Відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 29.04.2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 69, розташоване за адресою: вул. Будьонного, 14 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 76704312101)
Рішенням Дніпропетровської міської ради "Про проведення реорганізації житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" № 16/9 від 02.03.2011 року, на виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста Дніпропетровська на 2008-2012 роки, передано об'єкти нерухомого майна з балансу Комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району (далі за текстом - КВЖРЕП Ленінського району) на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" (далі за текстом - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю").
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 року порушено провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району, за заявою боржника, на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Поряд з цим, місцевим господарським судом було встановлено, що, на час порушення провадження у вказаній справі про банкрутство, Рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 року КВЖРЕП Ленінського району (щодо передачі майна на баланс на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю") в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалось на балансі підприємства-боржника, за відсутності правових підстав.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 року у справі № 38/5005/5752/2012 КВЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Барановського О. М., інше.
Під час здійснення ліквідаційної процедури, ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району - арбітражним керуючим Барановським О. М., нежитлове приміщення № 69, розташоване за адресою: вул. Будьонного, 14 у м. Дніпро, загальною площею 389,7 кв.м. було включено до ліквідаційної маси КВЖРЕП Ленінського району та в подальшому (27.12.2012 року) реалізовано на відкритих біржових торгах (проведених Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа", Протокол № 41), переможцем яких визначено Приватне підприємство "Цесія".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013 року припинено повноваження арбітражного керуючого Барановського О.М. як ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Саричеву Наталію В'ячеславівну.
24.07.2013 року між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району Дніпропетровської міської ради та ПП Цесія" (на підставі Протоколу № 41 проведення біржових торгів), було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 69, розташованого за адресою: вул. Будьонного, 14 у м. Дніпро, загальною площею 389,7 кв.м. (посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в Реєстрі за № 5335, відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
21.10.2013 року, за Договором купівлі-продажу № 4993 (посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.), спірне нежитлове приміщення було відчужено ПП "Цесія" на користь ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району (залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 року), Скаргу Прокуратури Дніпропетровської області (від 31.08.2015 року) на дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого Барановського О.М., з урахуванням Доповнень до скарги (від 29.09.2015 року) задоволено частково; визнано неправомірними дії арбітражного керуючого Барановського О.М., зокрема, щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 69, розташованого за адресою: вул. Будьонного, 14 у м. Дніпро, загальною площею 389,7 кв.м. та продажу цього майна на відкритих біржових торгах; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 року Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна КВЖРЕП Ленінського району (Протокол № 41 від 27.12.2012 року); визнано недійсним Договір купівлі-продажу № 5335 від 24.07.2013 року, укладений між ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та ПП "Цесія".
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах Держави в особі Дніпропетровської міської ради з позовом до ТзОВ "РЕНЕССАНС - КЛУБ" про витребування майна (нежитлового приміщення № 69, розташованого за адресою: вул. Будьонного, 14 у м. Дніпро, загальною площею 389,7 кв.м.), на підставі ст.388 ЦК України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 року у справі № 904/9160/16 (залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; вирішено витребувати від ТзОВ "РЕНЕССАНС - КЛУБ" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №69, що розташоване за адресою: вулиця Будьонного, будинок 14 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 76704312101); присуджено до стягнення з ТзОВ "РЕНЕССАНС - КЛУБ" на користь Прокуратури Дніпропетровської області 3 914 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржені судові акти, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, тобто без прийняття відповідного рішення, не є вираженням волі територіальної громади. За висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, наявні підстави витребування спірного нерухомого майна, в порядку ст. 388 ЦК України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями прийнятими судами першої та апеляційної інстанцій, ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 року у справі № 904/9160/16 скасувати; справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. При цьому, скаржник посилається на невірне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій приписів ст.ст. 330, 387, 388 ЦК України, порушення норм. ст. 41 ГПК України, ст.ст. 10, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 15, 16 ЦК України (щодо процесуального порядку розгляду позовної заяви про витребування майна, відчуженого в процедурі ліквідації КВЖРЕП Ленінського району). Крім того, скаржник вказав на те, що господарські суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки спливу строку позовної давності.
Залишаючи без задоволення подану ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 20 ГК України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст.ст. 12, 15, 16, 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Як наслідок цього, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із ст.ст. 319, 321, 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
За приписами ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до статті 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
В силу положень ч.ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Таким чином, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.
При цьому, чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, наведеними у Постановах від 03.10.2011 року у справі №51/232 та від 17.10.2011 року у справі №5002-8/5447-2010.
За приписами ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Частинами 5, 8 статті 60 вказаного Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад, відповідно до закону, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності; об'єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Тобто, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.
Відповідно до ч.2 ст. 6 та ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ч. 1 ст. 143 Конституції України).
Територіальна громада міста Дніпро, як власник спірного об'єкта нерухомості, делегує Дніпровській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Таким чином, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України у Постанові №16/092 від 05.10.2016 року.
Згідно ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави; прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.
Відтак, прокурор вправі звернутись з позовом про витребування комунального майна з чужого незаконного володіння в інтересах місцевої ради (територіальної громади міста), обґрунтувавши підстави такого звернення необхідністю здійснення належного захисту інтересів місцевої ради (її територіальної громади), як власника спірного комунального майна, що вибуло до третіх осіб за визнаним судом недійсним правочином. Прокурор на власний розсуд, діючи як позивач, обирає спосіб захисту майнових прав та інтересів територіальної громади (місцевої ради), як власника комунального майна, та не може бути обмежений в обранні способів захисту майнових прав територіальної громади міста виключно провадженням у справі про банкрутство щодо окремого комунального підприємства, якому таке майно передавалося на праві господарського відання, оскільки інститут права власності територіальної громади на комунальне майно має своє спеціальне законодавче регулювання, закріплене у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".
За приписами ст.ст. 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року, яка застосовується до боржника КВЖРЕП Ленінського району), у випадках, передбачених Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру; з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом. Поряд з цим, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено особливість формування ліквідаційної маси та винятки щодо об'єктів комунальної інфраструктури.
По переконанню колегії суддів касаційної інстанції, законодавством, що регулює банкрутство, не встановлено безумовну процедуру реалізації майна боржника, виключно шляхом його продажу, та не виключається можливість передачі майна боржника, в тому числі комунального підприємства, за наявності відповідного рішення місцевої ради, на баланс іншого комунального підприємства (зокрема, за рішенням суду про зобов'язання вчинити такі дії).
Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірний об'єкт (нежитлове приміщення № 69, розташоване за адресою: вул. Будьонного, 14 у м. Дніпро, загальною площею 389,7 кв.м.) вперше зареєстровано Дніпропетровським міським управлінням юстиції 29.04.2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за позивачем, як комунальне майно, на підставі Рішень Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 року, Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001 року. Відтак, укладення правочинів з відчуження спірного комунального майна, зокрема, шляхом проведення публічних торгів у грудні 2012 року, могло мати місце тільки після його державної реєстрації, згідно ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Поряд з цим, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено прийняття Рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 року про передачу ряду об'єктів комунальної власності, зокрема, спірного приміщення з балансу КВЖРЕП Ленінського району на баланс іншого Комунального підприємства - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю". Водночас, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що на час відкриття провадження у справі про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району Рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 року боржником в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого спірне нерухоме майно обліковувалось на балансі підприємства-банкрута, що не оспорювалося сторонами у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району (залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 року), Скаргу Прокуратури Дніпропетровської області (від 31.08.2015 року) на дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого Барановського О.М., з урахуванням Доповнень до скарги (від 29.09.2015 року) задоволено частково; визнано неправомірними дії арбітражного керуючого Барановського О.М., зокрема, щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 69, розташованого за адресою: вул. Будьонного, 14 у м. Дніпро, загальною площею 389,7 кв.м. та продажу цього майна на відкритих біржових торгах; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 року Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна КВЖРЕП Ленінського району (Протокол № 41 від 27.12.2012 року); визнано недійсним Договір купівлі-продажу № 5335 від 24.07.2013 року, укладений між ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та ПП "Цесія" (зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.).
Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірне майно ПП "Цесія" було продано ТзОВ "РЕНЕССАНС - КЛУБ" (Договір купівлі-продажу № 4993 від 21.10.2013 року (посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.), тобто, останнім набувачем спірного майна є ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ".
Таким чином, дії з продажу спірного майна ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" мали місце під час розгляду скарги Прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора від 31.08.2015 року у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району, про що відповідач (проявивши належну обачність при укладенні правочину з купівлі-продажу спірного майна) міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, та встановивши первісного власника спірного майна в особі Дніпропетровської міської ради та його балансоутримувача в особі банкрута КВЖРЕП Ленінського району, згідно даних Реєстру права власності на нерухоме майно.
Відповідно статті 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Вищий господарський суд України зазначає, що на момент розгляду спору про витребування спірного майна у цій справі в господарському суді першої інстанції (13.04.2017 року) та в апеляційному господарському суді (30.05.2017 року), рішення господарських судів у справі №38/5005/5752/2012 (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року) були чинними та мали преюдиційне значення, відповідно до статті 35 ГПК України, як на предмет встановлення обставин недійсності первісного правочину з відчуження майна від законного власника, так на предмет встановлення незаконності дій ліквідатора - арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо реалізації спірного комунального майна в ліквідаційній процедурі. Відтак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли до уваги преюдиційність фактів, встановлених вказаними рішеннями господарських судів у справі №38/5005/5752/2012.
За змістом мотивувальної частини ухвали місцевого господарського суду від 29.08.2016 року у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району, згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року у справі №7/5005/15290/2011 (за позовом Дніпропетровської міської ради до КВЖРЕП Ленінського району), зобов'язано КВЖРЕП Ленінського району передати шляхом підписання ліквідаційною комісією КВЖРЕП Ленінського району авізо та Актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", спірні об'єкти нерухомого майна (рішення господарського суду набрало законної сила).
З огляду на встановлення господарськими судами у справі про банкрутство №38/5005/5752/2012 незаконних дій ліквідаторів КВЖРЕП Ленінського району - арбітражних керуючих Барановського О.В. та Саричевої Н.В. щодо включення спірного комунального майна до складу ліквідаційної маси, всупереч приписів ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013 року) та волі Дніпропетровської міської ради, яка була визначена її рішенням від 02.03.2011 року та спрямована на передачу спірного комунального майна іншому комунальному підприємству, та задоволення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року у справі №7/5005/15290/2011 позову Дніпропетровської міської ради до КВЖРЕП Ленінського району, висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірне комунальне майно вибуло з власності територіальної громади міста Дніпропетровська поза волею громади, інтереси якої представляє Дніпропетровська міська рада, іншим шляхом (шляхом вчинення ліквідатором боржника у справі про банкрутство дій з перевищенням повноважень, про що є відповідна ухвала у справі про банкрутство), є обґрунтованими.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та вважає їх прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" про те, що під час провадження у справі про банкрутство (з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури) припинились повноваження Дніпропетровської міської ради, як власника майна боржника та органу управління майном територіальної громади, відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року), колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням статей 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 19, 143 Конституції України, оскільки в цьому випадку провадження у справі про банкрутство здійснювалося щодо комунального підприємства, якому орган місцевої влади передав частину майна територіальної громади в господарське відання, та правовий статус такого майна повинен визначатися з врахуванням норм законодавства про місцеве самоврядування, які є спеціальними та підлягають переважному застосуванню.
Доводи скаржника про те, що недійсність правочину (на виконання якого було передано майно) сама по собі не свідчить про його (майна) вибуття із володіння особи, яка передала це майно не з її волі, з посиланням на прийняття Рішень Дніпропетровської міської ради №40/14 від 29.07.2011 року, №41/22 від 28.03.2012 року, №29/37 від 24.07.2013 року, які, на думку скаржника, змінили волевиявлення Дніпропетровської міської ради щодо передачі спірного майна КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими відповідно до статті 1117 ГПК України як такі, що спрямовані на переоцінку доказів у цій справі, оскільки господарські суди попередніх інстанцій відхилили зазначені докази та прийняли до уваги преюдиційні факти, встановлені рішенням господарського суду про зобов'язання вчинення КВЖРЕП Ленінського району дій з передачі спірного майна третій особі та ухвалою місцевого господарського суду про визнання незаконними дій ліквідатора з реалізації спірного комунального майна з публічних торгів всупереч волевиявленню Міської ради (справа №38/5005/5752/2012).
Посилання скаржника на подібну судову практику касаційного суду у Постанові від 11.04.2012 року у справі №5002-16/2989-2011 є необґрунтованими, оскільки у справі, на яку посилається скаржник, здійснювалося відчуження військового майна, правовий статус якого відрізняється від комунального майна, а отже, відносини не є подібними.
Доводи ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" про необхідність власного дослідження у цій справі обставин відчуження спірного майна КВЖРЕП Ленінського району під час ліквідаційної процедури, обставин обтяження спірного майна боржника, які перешкоджали виконанню Рішення Дніпропетровської міської ради про передачу майна №16/9 від 02.03.2011 року та скасування їх тільки під час провадження у справі про банкрутство, що, на думку скаржника, перешкоджало ліквідатору вчинити дії з передачі комунального майна КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими як такі, що суперечать статтям 35, 54, 22, 82, 1117 ГПК України про преюдиційність судових рішень та виходять за межі предмета спору у цій справі.
Доводи скаржника про неможливість витребування спірного майна у ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ", з посиланням на ч. 2 ст. 388 ЦК України, як такого, що продано на виконання судового рішення (постанови про введення ліквідаційної процедури), колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року), правова природа постанови про визнання боржника банкрутом визначена як судового акта, що визначає введення спеціальної процедури під час провадження у справі про банкрутство, визначає особливий режим здійснення ним діяльності, як юридичної особи, та регламентує особливості управління такою юридичною особою. Разом з тим, під час проведення ліквідаційної процедури не виключається можливість передачі ліквідатором окремих видів майна банкрута в комунальну власність, згідно ст. 26 вказаного Закону.
Стосовно посилань ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" на те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши спір у цій справі по суті, не надали належної оцінки спливу строку позовної давності, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції вважає необхідним вказати наступне.
Виходячи з презумпції правомірності правочину, відповідно до ст. 204 ЦК України, первісний власник може довідатись про порушення своїх прав за наслідком визнання оспорюваного правочину недійсним в судовому порядку. Таким чином, позивач у цій справі, як власник комунального майна, дізнався про порушення своїх прав за наслідком визнання недійсним першого правочину з відчуження такого майна (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/5752/2012), що підтверджує обґрунтованість висновків господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність пропуску позивачем строків позовної давності та відповідає висновкам Верховного Суду України про застосування положень про позовну давність (Постанова від 05.10.2016 року у справі №916/2129/15 (№16/092)).
Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими, доводи скаржника про порушення позивачем вимог ч. 9 ст. 16 та п. 7) ч. 1 ст. 12 ГПК України, щодо виключної підсудності розгляду майнових спорів до боржника у межах провадження у справі про банкрутство №38/5005/5752/2012, з огляду на таке.
З позовом у цій справі (про витребування майна в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради) звернувся прокурор Дніпропетровської області. Позивач та особа, в інтересах якої заявлено позов, не перебувають у процедурі банкрутства, отже вимоги ч. 9 ст. 16 та п. 7) ч. 1 ст. 12 ГПК України в цьому випадку не застосовуються, а позивач (прокурор) самостійно обирав спосіб захисту порушеного права, згідно ст.ст. 12, 15 - 16 ЦК України.
Таким чином, доводи касаційної скарги про невірне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, більш того, спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межи повноважень господарського суду касаційної інстанції, визначених приписами ст. 1117 ГПК України.
З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надано належну юридичну оцінку, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
За таких підстав, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга ТзОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" не підлягає задоволенню, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 року у справі № 904/9160/16 мають бути залишені без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року у справі № 904/9160/16 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Ю. Поліщук
судді: О.В. Білошкап
О.С. Удовиченко