02 серпня 2017 року № 911/2761/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В.
суддів Ковтонюк Л.В. Кондратової І.Д.
за участі представників: позивача: відповідачів: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна"
на рішення та постановуГосподарського суду Київської області від 31 жовтня 2016 року Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2017 року
у справі№ 911/2761/16
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна"
до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт", фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 ОСОБА_7
про стягнення 175 766,64 грн
У серпні 2016 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення з них в солідарному порядку 175 766,64 грн шкоди, заподіяної пошкодженням належного йому автомобіля марки "Рено" д.н.з.НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної події, що сталася 08.06.2016 на вул. Святошинській в м.Вишневе Київської області з вини водія ТОВ "Клайт" ОСОБА_7
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2016 (суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 (головуючий - Ткаченко Б.О., судді - Мартюк А.І.. Баранець О.М.), у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 08.06.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) у місті Вишневому на вул. Святошинській за участю автомобіля "Mersedes Benz" д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 (далі - третя особа, ОСОБА_7.), який здійснив наїзд на автомобіль “Renault Logan” д.н.з. НОМЕР_1, який стояв, що належить на праві приватної власності ТОВ "Агсолко Україна" (далі - позивач, ТОВ "Агсолко Україна"). Від удару автомобіль контактував автомобілем “Subaru Outback” д.н.з. НОМЕР_3, який стояв попереду. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2016 у справі № 369/5930/16-п ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля “Mersedes Benz” д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 вимог Правил дорожнього руху України (т. 1, а.с. 16).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля “Mersedes Benz” д.н.з. НОМЕР_2, застрахована ПрАТ "АСК "Інго Україна" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/7451689 (т. 1, а.с. 17).
09.06.2016 ТОВ "Агсолко Україна" звернулось до ПрАТ "АСК "Інго Україна" з повідомленням про ДТП № 244193 (т. 1 а.с. 37).
29.06.2016 на замовлення ПрАТ "АСК "Інго Україна" з метою встановлення розміру страхового відшкодування суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Екліс" складено звіт № 364 про оцінку автомобіля “Renault Logan” д.н.з. НОМЕР_1, згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику вказаного транспортного засобу внаслідок ДТП, становить 225 766,64 грн. (т. 1, а.с. 18-22).
На підставі заяви позивача від 13.07.2016 ПрАТ "АСК "Інго Україна" виплатила ТОВ "Агсолко Україна" страхове відшкодування в розмірі 50 000,00 грн. в межах ліміту, передбаченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/7451689.
Оскільки заподіяний позивачу збиток склав 225 766,64 грн., а ПрАТ "АСК "Інго Україна" як страховиком винної особи було відшкодовано 50 000,00 грн., то невідшкодованим залишився збиток у розмірі 175 766,64 грн.
Позивач вважав, що фізична особа - підприємець ОСОБА_6 як власник автомобіля “Mersedes Benz” д.н.з. НОМЕР_2 та ТОВ "Клайт", як користувач вказаного транспортного засобу на підставі договору оренди № 2310 від 23.10.2014 і підприємство, з яким станом на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах ОСОБА_7, своїми спільними діями завдали ТОВ "Агсолко Україна" майнову шкоду і зобов'язані сплатити 175 766,64 грн. майнової шкоди солідарно.
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Предметом доказування по спору про відшкодування збитків є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяння ним шкоди.
У частині першій статті 1166 Цивільного кодексу України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність). Протиправною бездіяльністю є нездійснення дії, яка вимагається законом. Для покладення відповідальності на особу, яка не здійснила певні дії, необхідна наявність двох умов: наявність у особи обов'язку здійснити певні позитивні дії, що може випливати із прямої вказівки закону, договору, службових відносин, а також з випадків, створених самою особою; можливість їх здійснити за цих умов.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто, положення ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачають відшкодування шкоди роботодавцем, а ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України - власником транспортного засобу.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодися і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір оренди, укладений між відповідачами, є нікчемним, оскільки відповідно до ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним в силу вимог ч.1 ст. 220 ЦК України. Належних доказів, які підтверджують, що ОСОБА_7 був працівником ТОВ "Клайт" на момент вчинення ним ДТП у матеріалах справи відсутні.
Отже, ТОВ "Клайт" не мало трудових відносин з ОСОБА_7 і користування транспортним засобом на підставі договору оренди не здійснювало.
Таким чином, на думку господарських судів попередніх інстанцій, у діях відповідачів відсутні всі елементів складу цивільного правопорушення як необхідної умови для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки у них були відсутні правові підстави, станом на момент настання ДТП, для використання джерела підвищеної небезпеки, яким спричинено позивачу майнові збитки.
Крім того, позивачем не доведено, що відповідачі спільними діями завдали йому майнової шкоди, отже, в силу ч.1 ст. 1190 ЦК України відсутні підстави для солідарного стягнення з відповідачів майнової шкоди.
Проте, повністю погодитися з такими висновками неможливо, оскільки суд дійшов їх в порушення вимог ст. 43 ГПК України внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.ст. 2, 55 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання - учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
За змістом ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, є господарсько-виробничими відносинами.
Стаття 4 ГК України розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 24 ЦК України фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження (ст. 25 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її здатністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, у окремих випадках, вона обумовлена необхідністю досягнення людиною певного віку, але у будь-якому випадку вона не залежить від інших організаційних або формальних чинників, таких як її реєстрація у компетентних державних органах тощо (ст. 30 ЦК України).
Разом цим, Цивільний кодекс України (ст. 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб -підприємців є відкритою.
Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Отже, у правовідносинах оренди як господарських відносинах фізичні особи -підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи - громадяни, на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру.
Згідно з ч. 3 ст. 45 ГК України щодо громадян положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно даних державного реєстру ОСОБА_6 зареєстрований як фізична-особа підприємець і видами його діяльності є "пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний) та надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (т, а.с.49).
За загальним правилом (ст. 209 ЦК України) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
На відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК України, норми параграфу 5 глави 30 ГК України ("Оренда майна та лізинг") не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання, відтак, щодо договорів оренди транспортних засобів, укладених з фізичними особами-підприємцями, ні ЦК України, ні ГК України не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення.
Оскільки договір оренди транспортного засобу №1/09 від 23.10.2014 укладений відповідачами для здійснення ТОВ "Клайт" (орендарем) господарської діяльності (перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом), а передача ФОП ОСОБА_6 автомобіля “Mersedes Benz” д.н.з. НОМЕР_2 в оренду здійснена ним в межах визначених видів його господарської діяльності, то висновки господарських судів про нікчемність вказаного договору є помилковими, оскільки норма ч. 2 ст. 799 ЦК України не підлягає застосуванню у спірних господарських правовідносинах, адже, правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, в даному випадку, є тотожнім.
Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь регіонального сервісного центру МВС в Київській області від 24.11.2016, надана на запит адвоката відповідача ФОП ОСОБА_6, з якої вбачається, що тимчасовий реєстраційний талон на право керування вказаним вище автомобілем видано ТОВ "Клайт" на підставі довіреності НАЕ 784150 (а.с.74,т.2), хоча у відповіді цього ж центру від 06.10.2016 вказано, що талон виданий на підставі договору оренди, дата і номер якого, ідентичні даті і номеру вказаної вище довіреності, проте в порушення вимог ст. 43 ГПК України суд не з'ясував причину таких розбіжностей щодо підстави видачі тимчасового талону, вказану довіреність не витребував та не дослідив її змісту.
На порушення вимог ст. 105 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів відхилення як доказу наданої Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції України відповіді на виконання ухвали суду від 17.01.2017, з якої вбачається що під час оформлення ДТП у водія ОСОБА_7 були перевірені документи, в тому числі подорожній лист, виданий перевізником ТОВ "Клайт", схема маршруту та розклад руху маршрутного транспортного засобу, завірені перевізником ТОВ "Клайт" (а.с.98,т.2).
У відповіді старшого слідчого Ганжі А.О. також вказано, що допитаний 09.06.2016 як свідок ОСОБА_7 вказував, що працює водієм в ТОВ "Клайт" (а.с.119-12,т.2).
При дослідженні матеріалів, які надійшли з Києво-Святошинської ОДПІ ДФС у Київській області, суд не завернув уваги на те, що відносно ОСОБА_7 подавалися уточнені дані у зв'язку з допущеною помилкою щодо нього за кодом 99, що відображає недійсність податкового номеру фізичної особи або відсутність серії та паспорту в окремому реєстрі ДРФО (а.с.117,т.2).
Разом з тим, в цій уточнюючій формі податковий номер ОСОБА_7 зазначений такий же, як і в первісній податковій звітності - НОМЕР_4 (а.с.109,т.2), отже суду треба було ретельніше з'ясувати причини подання відповідачем ТОВ "Клайт" уточнюючої податкової звітності щодо 3-ї особи.
Для більш ретельного з'ясування обставин ДТП та, зокрема, правових підстав, яких ОСОБА_7 керував належним відповідачу автомобілем, суду необхідно обговорити питання щодо витребування та вивчення матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактом ДТП.
Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати обставини справи, встановити особу, відповідальну за заподіяну шкоду, дати належну оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, при необхідності витребувати у поліції та дослідити матеріали кримінального провадження за фактом ДТП і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону постановити законне та обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" задовольнити.
Рішення Господарського суду Київської області від 31 жовтня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2017 року у справі за № 911/2761/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий, суддя Л. Стратієнко
Суддя Л. Ковтонюк
Суддя І. Кондратова