02 серпня 2017 року Справа № 916/2857/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,
суддівБакуліної С.В., Корсака В.А.
за участю представників:
позивача Шелузько О.В. дов. від 01.08.2017 №01-36
відповідача вільний слухачне з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином ОСОБА_5
розглянувши матеріали касаційної скаргиДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.03.2017
у справі№916/2857/16 господарського суду Одеської області
за позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
провиселення та стягнення 9341,66 грн.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про виселення з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 45,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивача та стягнення неустойки у розмірі 9341,66 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2017 (суддя Смелянець Г.Є.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Ліпчанська Н.В., Головей В.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 10, 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 764 Цивільного кодексу України.
На думку заявника, суди при вирішення даного спору не надали належної правової оцінки листу позивача від 27.10.2015 №01-13/6797 про припинення договору оренди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.А.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.07.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
20.07.2017 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшло клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 вказане клопотання було задоволено. Судове засідання проходило в режимі відеоконференції.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 01.08.2017 № 08.03-04/3053, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями) призначено повторний автоматизований розподіл судової справі № 916/2857/16.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2017 у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 27.07.2017 про звільнення судді ОСОБА_7. у відставку, справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Бакуліна С.В., Корсак В.А.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 02.08.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою виникнення спірних відносин у даній справи є укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 договір оренди нежилого приміщення №41/30 від 28.12.2012, із строком дії 28.12.2012 по 28.11.2015, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 45,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт оренди).
Термін дії договору оренди встановлений з 28.12.2012 до 28.11.2015 (пункт 1.3 договору).
У розділі 2 договору встановлені умови щодо порядку розрахунків, а саме, зазначено, що орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ 04.10.1995 зі змінами і доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради (п.2.1. договору).
За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди місяць, 411,25 грн. (без податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (п. 2.2. договору).
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (п.2.4. договору).
Згідно з умовами п.3.4. договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п.1.1. цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
Відповідно до положень п.4.6. договору орендар безперешкодно допускає представників орендодавця у робочий час доби, для контролю за виконанням правил використання приміщеннями і обов'язків за договором.
Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний в 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди (п.4.7.)
За положеннями п.4.10. договору у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання - передачі приміщення.
Згідно з умовами п.7.7. після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендодавця наміру передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.
Відповідно до п.7.8. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Згідно з п.7.9. договору заяви, пропозиції, повідомлення, претензії стосовно змін, розірвання, припинення, або продовження договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.
Додатками до цього договору є Розрахунок орендної плати по договору оренди та Акт прийму-передачі нежитлового приміщення від 28.12.2012р.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рекомендованим повідомленням на адресу орендаря, що зазначена у договорі оренди: АДРЕСА_2, орендодавець надіслав лист від 27.10.2015 №01-13/6797, в якому повідомив про те, що термін дії договору оренди закінчується 28.11.2015 та на новий строк договір оренди продовжуватися не буде. Також у листі орендодавець запропонував орендарю у термін до 12.12.2015 передати ключі від орендованого приміщення та повідомив про можливість нарахування неустойки, передбаченої вимогами частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
03.12.2015 вказаний лист повернутий орендодавцю органами зв'язку з довідкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Орендодавець вважаючи, що строк дії договору оренди закінчився 28.11.2015, а орендар не повернув орендоване приміщення у 15-дениий термін після закінчення строку дії договору оренди, тобто до 13.12.2015, нарахував відповідачу з 01.12.2015 по 13.12.2015 орендну плату в сумі 370,33 грн. та з 14.12.2015 по 31.12.2015 неустойку в сумі 1025,54 грн.
У зв'язку з тим, що орендоване приміщення орендар не повернув орендодавцю і в подальшому, останнім здійснено нарахування неустойки за січень 2016 року - 1766,20 грн., за лютий 2016 - 1766,20 грн., за березень 2016 року - 1766, 20 грн., за квітень - 1766,20 грн., за травень 2016 року - 1766,20 грн., за червень 2016 року - 1766,20 грн., за липень 2016 року - 1766.20 грн., за серпень 2016 року - 1766,20 грн., за вересень 2016 року - 1766,20 грн. Загальний розмір нарахованої орендарю неустойки становить 16921,34 грн.
Судами було встановлено, що 16.12.2015 орендар перерахував орендодавцю 885,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за приміщення за 12/2015 згідно договору №41/30 від 17.0.2012.
Вказану суму 885,00 грн. орендодавець зарахував в рахунок погашення боргу по орендній платі станом на 13.12.2015 у сумі 355,14 грн. та в рахунок часткової оплати неустойки в сумі 529,86 грн., що нарахована орендарю з 14.12.2015 по 31.12.2015 в сумі 1025,54 грн.
18.01.2016 орендар перерахував орендодавцю 890,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за приміщення за 01/16 згідно договору №41/30 від 17.07.2012.
Вказану суму орендодавець зарахував в рахунок часткової оплати неустойки, що нарахована орендарю за січень 2016 року - 1766,20 грн.
Листом від 17.02.2016 №01-13/789 орендодавець повідомив орендаря, що при обстеженні комісією Департаменту встановлено, що орендоване приміщення під фотоательє не використовується.
Згідно з пунктом 7.3 договору оренди від 28.12.2012 №41/30 якщо орендарем вищевказане приміщення тривалий час не використовується то договір підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства. Також орендодавець повідомив орендаря про те, що договір оренди на новий строк продовжуватися не буде та запропонував орендарю в строк до 29.02.2016 звільнити орендоване приміщення.
21.03.2016 вказаний лист повернутий орендодавцю органами зв'язку з довідкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
18.02.2016 орендар перерахував орендодавцю 860,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за березень 2016 року за приміщення згідно договору №41/30 від 17.07.2012.
Вказану суму орендодавець зарахував в рахунок часткової оплати неустойки, що нарахована орендарю за лютий 2016 року - 1766,20 грн.
17.03.2016 орендар перерахував орендодавцю 875,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за приміщення згідно договору №41/30 від 17.07.2012.
Зазначену суму орендодавець зарахував в рахунок часткової оплати неустойки, що нарахована орендарю за березень 2016 року - 1766,20 грн.
Листом від 29.03.2016 №01-13/1447 орендодавець повідомив орендаря, що при обстеженні комісією Департаменту встановлено, що орендоване приміщення під фотоательє не використовується.
Згідно пункту 7.3 договору оренди від 28.12.2012 №41/30 якщо орендарем вищевказане приміщення тривалий час не використовується то договір підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства. Також орендодавець повідомив орендаря про те, що договір оренди на новий строк продовжуватися не буде та запропонував орендарю в строк до 15.04.2016 звільнити орендоване приміщення.
05.05.2016 вказаний лист повернутий орендодавцю органами зв'язку з довідкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
18.04.2016 орендар перерахував орендодавцю 900,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за 04.2016 року за приміщення згідно договору №41/30 від 17.07.2012.
Вказану суму орендодавець зарахував в рахунок часткової оплати неустойки, що нарахована орендарю за квітень 2016 року - 1766,20 грн.
17.05.2016 орендар перерахував орендодавцю 885,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за травень 2016 року за приміщення згідно договору №41/30 від 17.07.2012.
Вказана суму зарахована орендодавцем в рахунок часткової оплати неустойки, що нарахована орендарю за травень 2016 року - 1766,20 грн.
15.06.2016 орендар перерахував орендодавцю 885,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за червень 2016 року за приміщення згідно договору №41/30 від 17.07.2012.
Зазначену суму орендодавець зарахував в рахунок часткової оплати неустойки, що нарахована орендарю за червень 2016 року - 1766,20 грн.
15.07.2016 орендар перерахував орендодавцю 885,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за липень 2016 року за приміщення згідно договору №41/30 від 17.07.2012.
Вказану суму орендодавець зарахував в рахунок часткової оплати неустойки, що нарахована орендарю за липень 2016 року - 1766,20 грн.
17.08.2016 орендар перерахував орендодавцю 885 грн. з призначенням платежу орендна плата за серпень 2016 року за приміщення згідно договору №41/30 від 17.07.2012, у т.ч. пеня.
Зазначену суму орендодавець зарахував в рахунок часткової оплати неустойки, що нарахована орендарю за серпень 2016 року - 1766,20 грн.
Таким чином загальний розмір грошових коштів, які сплачені орендарем в якості орендної плати за орендоване приміщення, та зараховані орендодавцем в рахунок часткової оплати неустойки становить 7579,68 грн.
Нараховану орендодавцем неустойку орендар сплатив не в повному обсязі та не повернув орендодавцю орендоване приміщення, що і стало підставою для звернення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради з позовом про виселення орендаря з орендованого приміщення та стягнення неустойки в сумі 9341,66 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, вже під час розгляду справи, позивачем проведено обстеження нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, внаслідок чого складено акт обстеження нежилого приміщення від 24.11.2016, яким встановлено, що об'єкт оренди зачинений, тривалий час не використовується. У приміщенні наявний мотлох. Технічний стан не задовільний. З інженерних комунікацій наявне електропостачання, водопостачання, опалення. Строк страхування до 28.12.2015. Об'єкт являється пам'яткою архітектури, охоронний договір наданий, договір на ВЕР наданий.
Вказаний акт підписаний членами комісії позивача та 24.11.2016 затверджений заступником директора - начальником управління орендних відносин і відчужень комунального майна ДКВ ОМР.
12.12.2016 позивачем проведено обстеження нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1, про що складений відповідний ат обстеження, згідно з яким при обстеженні об'єкта встановлено, що об'єкт закритий, тривалий час не використовується орендарем. 24.11.2016 був здійснений виїзд на об'єкт оренди розташований за адресою АДРЕСА_1. Враховуючи, що приміщення тривалий час закрите і не використовується, орендатор ФОП ОСОБА_6 був проінформований у телефонному режимі про необхідність забезпечення доступу в орендоване приміщення. Внаслідок чого було проведено обстеження у присутності ФОП ОСОБА_6 і визначений технічний стан об'єкта. Об'єкт являється пам'яткою архітектури, охоронний договір наданий, договір на ВЕР наданий.
Вказаний акт підписаний членами комісії позивача та 19.12.2016 затверджений заступником директора - начальником управління орендних відносин і відчужень комунального майна ДКВ ОМР.
Крім того, виписки з банківського рахунку, які надані позивачем під час розгляду справи свідчать, що 19.09.2016 орендар оплатив орендодавцю 885,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за приміщення згідно договору №41/30 від 17.07.2012 за вересень 2016 року.
19.10.2016 орендар оплатив орендодавцю 885,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за приміщення згідно договору №41/30 від 17.07.2012 за жовтень 2016 року.
21.11.2016 орендар оплатив орендодавцю 885,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за приміщення згідно договору №41/30 від 17.07.2012 за листопад 2016 року.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція виходив із того, що протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди, тобто до 28.12.2015, ані орендодавцем, ані орендарем не було заявлено про припинення або зміну умов договору оренди нежилого приміщення №41/30 від 28.12.2012, укладеного між ДКВ ОМР і ФОП ОСОБА_6 Також суди вказали, що після закінчення терміну дії договору оренди, тобто після 28.12.2015 орендар продовжував сплачувати орендну плату орендодавцю за грудень 2015 року та січень - листопад 2016 року та дійшли висновку, що укладений між сторонами договір оренди продовжений на той самий строк і на таких самих умовах, що були передбачені договором, а тому правові підстави для повернення орендарем орендованого приміщення орендодавцю відсутні, що в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для нарахування орендарю неустойки на підставі ст.785 Цивільного кодексу України.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Так, відмовляючи у задоволенні позову, суди не прийняли до уваги лист позивача від 27.10.2015 № 01-13/6797 з повідомленням про те, що договір оренди на новий строк продовжуватися не буде та з пропозицією повернення орендованого приміщення в строк до 12.12.2015, оскільки його надіслано орендарю за місяць до закінчення строку дії договору оренди, а тому він не може розцінюватись як заява орендодавця, можливість якої передбачена, як вимогами частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і умовами пункту 7.8 договору оренди. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що вказаний лист не може свідчити про відсутність переважного права орендаря на продовження договору оренди на новий строк, оскільки надісланий орендарю за місяць до закінчення строку дії договору оренди, що не відповідає вимогам частини 3 статті 17 названого Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, термін дії договору оренди № 41/30 від 28.12.2012 закінчився 28.11.2015.
Орендні відносини щодо оренди майна врегульовані нормами цивільного законодавства та, у зв'язку із формою власності зазначеного майна, спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна» встановлено перелік істотних умов договору. Пунктом 2 частини 1 зазначеної статті однією із істотних умов договору зазначено термін, на який укладається договір оренди.
Відповідно до частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк встановлений договором, аналогічні приписи містяться у статті 291 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 2 статті 17 цього ж Закону, яка кореспондується зі статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Судами було встановлено, що позивачем, відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 764 Цивільного кодексу України, було надіслано на адресу ФОП ОСОБА_6 повідомлення від 27.10.2015 № 01-13/6797, в якому містилося повідомлення про те, що договір оренди № 41/30 від 28.12.2012 закінчує свою дію 28.11.2015 та на новий строк продовжуватися не буде, а також запропоновано у добровільному порядку повернути орендоване майно співробітникам Департаменту.
Зазначене повідомлення було надіслано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 належним чином про що свідчить копія фіскального чеку, реєстру від 27.10.2015 та список групових поштових відправлень № 906.
Згідно пункту 7.11 спірного договору оренди дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку.
Частина 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регулює порядок повідомлення добросовісного орендаря про намір орендодавця використовувати орендоване майно у власних потребах, що дійсно вимагає повідомлення орендаря не пізніше ніж за три місяця до закінчення терміну дії договору оренди.
З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом на відмову від пролонгації договору оренди на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майн", що є іншою підставою для того, аби вважати договір оренди таким, що припинив свою дію.
А відтак, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність в матеріалах справи доказів направлення заперечень щодо пролонгації оренди з боку орендодавця в межах місячного строку після закінчення строку його дії, тобто з 28.11.2015 по 28.12.2015 та доказів направлення орендарю листа орендодавця за З місяці до закінчення дії договору на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки таким листом є повідомлення від 27.10.2015 № 01-13/6797 щодо не пролонгації договору оренди, яке було направлено на адресу орендаря у строк, передбачений нормами чинного законодавства.
Крім того, судова колегія касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно пункту 7.7 договору після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов договору (що не відповідає дійсності) та за відсутності у орендодавця наміру передачі оренди на наступний термін на конкурсних засадах, а відтак посилання суду першої інстанції на те, що у вказаному листі не наведено причин відмови від продовження строку дії договору оренди є помилковим, оскільки у вказаному листі є посилання на пункт 7.7 договору та приписи частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а підставою для надсилання стало саме закінчення строку дії договору 28.11.2015.
З урахування викладеного, господарськими судами при розгляді даної справи не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору у даній справі.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи (ст.47 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, вимоги вказаних норм господарськими судами при розгляді справи виконані не були.
Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вимоги статті 1117 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у справі № 916/2857/16 та рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя М. Данилова
Судді С. Бакуліна
В. Корсак