03 липня 2017 року Справа № 910/23359/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),
Грека Б.М.,
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши матеріали касаційних скарг
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Київгаз"
на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 18.11.2015 Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017
у справі№ 910/23359/15 Господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічного акціонерного товариства "Київгаз"; Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"
про за участю від позивача: від відповідача: від третьої особи:стягнення 104293747,30 грн., Старчик А.А., Горова В.А., Лебедєв Ю.В., Сергієнко Р.В., Борисенко Д.В., Бєлячкова О.В.,
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31.08.2015 через поштовий зв'язок звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" 104293747,30 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-325-Н від 18.01.2013, з яких: 67246327,69 грн. основного боргу за отриманий природний газ, 23131987,81 грн. пені, 11065752,94 грн. інфляційних втрат, 2849678,86 грн. 3 % річних.
Позов обґрунтовано тим, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач поставив протягом січня-грудня 2013 року, січня -грудня 2014 року та січня-червня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 552321,071 тис. куб. м на загальну суму 602815761,47 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного місяця за місяцем поставки газу. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, за отриманий газ розрахувався не повністю. Станом на 17.08.2015 заборгованість за отриманий газ складає 67246327,69 грн. Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Станом на 17.08.2015 розмір пені нарахованої у зв'язку з порушенням виконання відповідачем зазначеного грошового зобов'язання складає 23131987,81 грн. Станом на 17.08.2015 втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення зобов'язання - 11065752,94 грн. та 3% річних від простроченої суми боргу - 2849678,86 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/23359/15 (суддя Усатенко І.В.) позов частково задоволено. Припинено провадження в частині розгляду вимог про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Київгаз" 5920289,94 грн. боргу. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 46592798,17 грн. основного боргу, 2806124,97 грн. 3% річних, 11065752,94 грн. втрат від інфляції, 5820418,89 грн. пені, 50595,26 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/23359/15 (у складі колегії суддів: Зубець Л.П.-головуючого, Мартюк А.І., Горбунова М.Є.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/23359/15 залишено без змін.
Рішення та постанову мотивовано тим, що згідно з вимогами позивача про стягнення основного боргу за поданим розрахунком станом на 17.08.2015 за договором № 13-325-Н існувала заборгованість в розмірі 67246327,69 грн. з урахуванням останнього погашення боргу 03.08.2015 в сумі 435716,74 грн., за поданими відповідачем до справи платіжними дорученнями № 719 від 21.08.2015, № 28, № 29, № 30, № 31 від 26.08.2015 та виписками з рахунків підтверджується проведення інших оплат за договором на загальну суму 14733239,58 грн..
Вказані оплати не враховані при поданні позовної заяви. Крім цього, до справи відповідачем надано отриману від позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 26-6277/1.2-15 від 10.09.2015), за якою відповідачем в обліку заборгованості за договору від 08.01.2013 № 13-325-Н проведено погашення боргу в сумі 1493828,20 грн. за рахунок існуючої заборгованості за договором від 08.01.2013 № 13-326-Б.
Зарахування зустрічних вимог за договором від 08.01.2013 № 13-325-Н боргу в сумі 1493828, 20 грн. здійснено на підставі заяви позивача, що відповідно свідчить про припинення провадження у справі в частині розгляду цих вимог внаслідок дій вчинених сторонами щодо погашення боргу після звернення до суду з позовом.
У вересні 2015 року відповідачем проведено оплату 4143686,03 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 43 від 30.09.2015 на суму 2632661,75 грн., № 1580 від 23.09.2015 на суму 74116,73 грн., № 1581 від 23.09.2015 на суму 1320322,97 грн., № 1579 від 23.09.2015 на суму 116584,58 грн. з відміткою про проведення платежів 28.09.2015. У жовтні 2015 року відповідачем проведено оплату в сумі 282775,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.10.2015 № 2442. Відповідно станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів 4426461,74 грн. не існує, провадження з розгляду заявлених позивачем вимог у цій частині підлягає припиненню внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.
В свою чергу по сумі сплачених коштів 14733239,58 грн., що мало місце до звернення позивача до суду, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.08.2015, від 26.08.2015), провадження у справі не підлягає припиненню, оскільки заявлення таких вимог при поданні позову свідчить про завищення позивачем розміру позовних вимог та є наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.
Підставами для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема, є припинення існування предмета спору, а в даному випадку по сумі боргу 14733239, 58 грн. права позивача не порушено станом на 31.08.2015 - дата звернення до суду з позовом, за яким порушено провадження у справі 910/23359/15 через сплату боргу відповідачем, відповідно спір заявлений на розгляд суду в цій частині вже не підлягає припиненню, розгляд таких вимог здійснюється судом по суті.
Сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову складає 46592798,17 грн. (67246327,69 грн. - 14733239,58 грн. (проведено оплату 21.08.2015 та 26.08.2015) - 1493828,20 грн. (погашення боргу шляхом зарахування зустрічних вимог за заявою позивача від 10.09.2015р.) - 4426461,74 грн. (проведено оплати у вересні та жовтні 2015)). Визначення відповідачем періоду прострочення з 21 числа не відповідає умовам договору, а відповідач є таким, що прострочив з оплати основного боргу, починаючи з 20.02.2013 за отриманий газ у січні 2013 року., з 20.03.2013 за отриманий газ у лютому, з 20.04.2013 за отриманий газ у березні 2013 року і т.д..
Здійснений відповідачем контррозрахунок сум 3% річних, інфляційних збитків, пені не враховує умов договору, зокрема, п. 6.5, у якому сторонами погоджено, що суму, яку сплачено покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості покупця перед продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором суму, яку сплачено покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.
При проведенні перерахунку 3% річних судом враховується зменшення заборгованості на суму проведених платежів (1764916,33 грн.) при визначенні періоду прострочення за зобов'язаннями квітня 2013 року (врахування оплати відповідно з порядком погодженим у п. 6.5 договору). Таким чином позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2806124,97 грн. 3% річних та 11065752,94 грн. втрат від інфляції, в іншій частині проведені позивачем нарахування є неправильними.
Сума інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання у спірних періодах станом на 17.08.2015 -дата, на яку здійснено розрахунок позивачем) є більшою, ніж сума розрахована позивачем та заявлена до стягнення в межах поданого позову, відповідно вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 11065752,94 грн. підлягають задоволенню.
Правомірними є вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 11640837,78 грн. за розрахунком проведеним за строком в межах якого можуть бути заявлені вимоги про стягнення пені (один рік з 31.08.2014), з урахуванням діючих у періоді прострочення облікових ставок, встановлених Постановами НБУ від 15.07.2014 № 417 - 12, 5%, від 12.11.2014 № 719 - 14%, від 04.02.2015 № 81 - 19,5%, від 02.03.2015 № 154 - 30% та без перевищення шестимісячного строку нарахування пені.
При вирішенні спору в частині заявлених вимог про стягнення суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання судом частково задоволено клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов про зменшення суми стягнення пені до 7000 грн. у зв'язку з чим зазначено наступне.
Суд дійшов до висновку, що на підставі ст. 233 ГК України та п. 3. ст. 83 ГПК України сума пені може бути зменшена на 50% до 5820418,89 грн.
Факт прострочення сплати заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-325-Н від 08.01.2013 відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідно до положень та у строки встановлені договором суду не надано у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/23359/15, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/23359/15 в частині відмови у стягненні 5820418,89 грн. пені, і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5820418,89 грн. пені. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/23359/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судами норм матеріального права - ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України та процесуального права - ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України, тому суди дійшли до помилкового висновку про зменшення розміру неустойки
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/23359/15, Публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/23359/15, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами не дотримано вимог матеріального та процесуального права, зокрема, судами не прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки розрахункам за природний газ між позивачем та відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 шляхом прийняття та виконання відповідних протокольних рішень про погашення боргу частково, які є різновидом припинення зобов'язання. Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що позивачем не наведено доказів фактичної поставки товару. Судами не перевірено правомірність визначення дати виникнення у позивача права застосувати господарські санкції до відповідача відповідно до умов договору.
Відповідачем подано до місцевого господарського суду розрахунки між сторонами з посиланням на спільні протокольні рішення ( Т.1, а.с. 79-81, 83-87, 149, 204, 205, 206).
Спільне протокольне рішення № 457 від 23.02.2015 не прийнято до уваги під час розгляду даної справи, як додатковий доказ, оскільки рішення подано з порушенням вимог ст. 101 ГПК України. Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що відбулось погашення заборгованості після прийняття місцевим господарським судом рішення, що підтверджується платіжними дорученнями № 1005, 1006 від 26.11.2015, № 1011, 1012, № 50 від 27.11.2015, № 51, № 52, № 53 від 30.11.2015, № 4253, № 4230, № 4231 від 18.12.2015, № 61 , № 62 від 21.12.2015 на загальну суму 46592798,17 грн.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представників сторін та представника третьої особи, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Київгаз" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судами встановлено, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, 08.01.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-325-Н (далі - договір).
За умовами договору (розділ 1) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (далі - споживачі покупця).
Кількість та якість газу врегульовано сторонами в розділі 2 договору, згідно із п.п. 2.1.1., 2.1.2. п. 2.1. якого продавець надає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 323810,0 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за договором (далі - планований обсяг), можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/-5% від узгодженого сторонами згідно із п. 2.1 договору планованого обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.3., 3.4. договору).
Ціна (граничні рівні цін) на природний газ встановлюються НКРЕ. У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу ці зміни є обов'язковими для сторін за договором з моменту введення їх в дію, про що сторонами підписується додаткова угода до договору. Загальна сума вартості природного газу за договором становить 142195982,29 грн., крім цього ПДВ - 20 %, усього з ПДВ - 170635178,78 грн. (п. п. 5.1., 5.3., 5.4. договору).
Порядок та умови проведення розрахунків визначені сторонами в розділі 6 договору відповідно до п.п. 6.1., 6.5., 6.6. якого оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акта приймання-передачі. Сторони погоджуються, що суму, яку сплачено покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором суму, яку сплачено покупцем понад вартість фактичного отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дня винесення вимоги однією із сторін.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
В п. 11.1 договору передбачено, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
В подальшому протягом 2013-2015 років між сторонами укладено низку додаткових угод до договору, в яких сторони дійшли згоди внести зміни до п.п. 1.1., 2.1., 5.1., 5.2., 5.4., 6.1., 7.2., 9.1., 9.2., 11 та доповнити договір пунктом 7.4. При цьому, серед іншого, названими додатковими угодами сторонами коригувалися кількість та ціна газу, загальна сума вартості природного газу, порядок оплати газу, відповідальність сторін та строк дії договору.
Відповідно до п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Згідно із додатковою угодою № 8 від 19.06.2015 ст. 11 договору викладено в наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 і діє в частині реалізації газу до 30.06.2015 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".
В процесі судового розгляду встановлено, що у період з січня 2013 року по червень 2015 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ 552321,071 тис. куб. м., вартість якого склала 602815761,47 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі, підписані сторонами.
Відповідачем оплачено поставлений позивачем природний газ з порушенням порядку і строків здійснення розрахунків, які погоджено сторонами в п. 6.1. договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунком позивача станом на 17.08.2015 становила 67246327,69 грн., на підтвердження чого позивачем надано суду довідки про надходження коштів від відповідача.
Проте відповідачем надано суду платіжні доручення та виписки по рахунках, з яких вбачається здійснення відповідачем оплати за договором на загальну суму 14733239,58 грн. і вказані грошові кошти не враховано позивачем під час визначення загальної суми основного боргу відповідача за договором. На дату подання позову вказані кошти надійшли позивачу.
Крім цього, відповідачем надано суду заяву позивача вих. № 26-6277/1.2-15 від 10.09.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої відповідачем в обліку заборгованості за договором проведено погашення боргу у сумі 1493828,20 грн. за рахунок існуючої заборгованості позивача за договором № 13-326-Б від 08.01.2013.
В даному випадку зарахування зустрічних вимог за укладеним між сторонами договором 1493828,20 грн. боргу здійснено на підставі заяви позивача.
Наявні у справі докази свідчать про те, що на дату винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі непогашеним відповідачем залишається основний борг за договором у сумі 46592798,17 грн. (67246327,69 грн. (сума основного боргу, яку заявлено позивачем у позові) - 14733239,58 грн. (оплачено відповідачем 21.08.2015 та 26.08.2015 до звернення позивача із позовом до суду сума боргу) - 1493828,20 грн. (погашено відповідачем внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог сума боргу) - 4426461,74 грн. (оплачено відповідачем сума боргу під час судового розгляду у вересні-жовтні 2015 року) = 46592798,17).
Відповідно до п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно із п. 6.1. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 28.04.2014) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Відповідачем не наведено жодного обґрунтування неможливості подання місцевому господарському суду спільного протокольного рішення № 457 від 23.02.2015 про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що висновки судів є передчасними, виходячи з наступного.
У позовній заяві позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" 104293747,30 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-325-Н від 18.01.2013, з яких: 67246327,69 грн. основного боргу за отриманий природний газ, 23131987,81 грн. пені, 11065752,94 грн. інфляційних втрат, 2849678,86 грн. 3 % річних.
Судами не досліджено вказаний договір та не надано належну правову оцінку актам приймання-передачі товару. Судами не досліджено договори про організацію взаєморозрахунків у контексті з договором, не перевірено чи змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суди припустились порушень вказаних норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а з'ясування цих обставин справи пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів, за наслідками скасування рішень справу належить передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Пыд час нового розгляду справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи у їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог Закону.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/23359/15 Господарського суду міста Києва частково задовольнити.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/23359/15 Господарського суду міста Києва задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 910/23359/15 Господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О.
Судді:Грек Б.М.
Нєсвєтова Н.М.