Справа № 11-cc/796/3094/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
26 липня 2017 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
з участю:
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2017 року поновлено старшому слідчому в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 строк для подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №42014000000000256 від 10.04.2014 року вилученого за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_2 . Задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 , перелік якого наведено в ухвалі.
Згідно ухвали слідчого судді, арешт накладено з метою з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки є достатні підстави вважати, що майно, яке було вилучено, на арешті якого наполягає орган досудового розслідування, відповідає вимогам визначених ч. 2 ст. 170 КПК України, а речі та предмети можуть бути використані з метою встановлення істини та проведення всебічного, повного розслідування кримінального провадження, а також можуть слугувати доказами у встановленні певних обставин під час здійснення досудового розслідування.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 30.05.2017 року подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2017 року та просить скасувати цю ухвалу
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання слідчого був здійснений без повідомлення та без участі в судовому засіданні ОСОБА_8 , про наявність оскаржуваної ухвали представник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 дізнався 11.03.2017 року, проте, оскаржив вказану ухвалу 13.04.2017 року лише в частині поновлення прокурору строку на звернення з клопотанням до суду, але в подальшому ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2017 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою. Оскільки ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2017 року було отримано представником ОСОБА_8 25.05.2017 року, а у період з 14.04.2017 року по 25.05.2017 року власником майна оскаржувалась ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2017 року в частині поновлення прокурору строку на звернення з клопотанням до суду, представник власника арештованого майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вважає причини пропуску визначеного законом строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2017 року поважними.
Стосовно ухвали слідчого судді, то апелянт вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки слідчий суддя всупереч ст. 172 КПК України порушив права власника майна на участь в судовому засіданні при розгляді клопотання слідчого та правову допомогу адвоката, не врахувавши при цьому зазначені слідчим підстави для розгляду клопотання, які не передбачені кримінальним процесуальним законом.
Також апелянт стверджує, що клопотання слідчого не містить доказів належності ОСОБА_8 речей і документів на які накладено арешт та обставин, які б пов'язували арештовані речі та документи з кримінальним провадженням і вказані обставини не були досліджені слідчим суддею.
Також апелянт зазначає, що слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна з порушенням передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України строку, а вказані ним у клопотанні причини пропуску строку на звернення о суду є неповажними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Враховуючи, що викладені у апеляційній скарзі представником ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_7 причини пропуску встановленого законом строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2017 року, на думку колегії суддів є поважними, строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали має бути поновлений.
Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.
Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000256 від10.04.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ст. 219, ч. 2 ст. 364 , ч. 2 ст. 366, ч.ч. 2,3 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України відносно підозрюваної ОСОБА_10 , за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України , та за фактами привласнення майна ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» службовими особами групи компаній «Амарант», розтрати майна ПАТ«Державна продовольчо-зернова корпорація України» особливо великих розмірах та зловживання службовими особами своїми службовими обов'язками під час використання кредитних коштів у розмірі 1,5 млрд. доларів США на здійснення програми співробітництва у сфері АПК між Україною та Китайською Народною Республікою, що спричинило тяжкі наслідки.
28.03.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2017 року під час проведення обшуків у житлі ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_1 , вилучено комп'ютерну техніку , у приміщенні ТОВ «Нексус» , що розташоване за адресою: вул. Володимирська, 11, офіс 6, м. Київ, вилучено паспорти іноземних громадян, комп'ютерну техніку, реєстраційні справи компаній нерезидентів, блокноти, чернетки, копії паспортів громадян України.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 від 03.04.2017 року тимчасово вилучене майно, а саме речі та документи під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42014000000000256 від 10.04.2014 року.
03.04.2017 року старший слідчий в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від клопотання слідчого задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора ОСОБА_6 та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки це майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання слідчого, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що незастосування арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 , речі та документи може призвести до приховування, пошкодження, зникнення, а також його подальшого незаконного відчуження.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належну правову підставу, передбачену ч. 1 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на тимчасово вилучене майно, речі та документи під час проведення обшуку, оскільки воно, як встановила колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 , речі та документи, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді та щодо зазначення слідчим підстав для розгляду клопотання, які не передбачені кримінальним процесуальним законом та відсутність доказів належності ОСОБА_8 речей і документів на які накладено арешт слід визнати непереконливими. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Твердження апелянта про неповажність причин пропуску слідчим передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України строку звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не заслуговують на увагу, оскільки такий строк був пропущений слідчим з поважних причин, які наведені в оскаржуваній ухвалі, що і стало підставою для його поновлення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити адвокату ОСОБА_7 , що діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року, якою поновлено старшому слідчому в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 строк для подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №42014000000000256 від 10.04.2014 року вилученого за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_2 та задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 , перелік якого наведено в ухвалі - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4