АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Іменем України
27 липня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року,
за участю прокурора - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32016100000000135 від 09.11.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України, було задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ "Банк Камбіо" (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках фізичних осіб, за якими здійснені операції щодо безготівкового перерахування грошових коштів з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банківській установі, за адресою: АДРЕСА_1 (дані зазначені в порядку: ФІО фізичної особи, РНОКПП, номер банківського рахунку, відкритого в ПАТ "Банк Камбіо"), зокрема, № НОМЕР_1 ОСОБА_10 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Згідно ухвали суду, слідчий суддя врахувавши правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження та з метою запобігання можливості передачі та відчуження майна, яке постановою слідчого від 21 листопада 2016 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 32016100000000135 від 09 листопада 2016 року, та відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що воно набуто кримінально протиправним шляхом, прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках фізичних осіб, за якими здійснені операції щодо безготівкового перерахування грошових коштів з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банківській установі, за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, №369 - ОСОБА_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016 р. скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_6 , які були раніше ним розміщені згідно договору №20-1485 «Classic» про розміщення у банку ПАТ «Банк Камбіо» депозиту в іноземній валюті.
Мотивуючи доводи поданої апеляційної скарги представник власника майна вказує на те, що слідчим суддею, в порушення вимог ст. 170 КПК України було накладено арешт на грошові кошти, які належать на праві власності ОСОБА_6 , оскільки вказані грошові кошти жодним чином не стосуються кримінального провадження №32016100000000135 від 09.11.2016 р. про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України, і таким чином, на переконання сторони захисту, слідчий суддя фактично позбавив ОСОБА_6 можливості володіти, використовувати та розпоряджатися своєю приватною власністю у вигляді грошових коштів, що також суперечить вимогам ст. 173 КПК України.
Одночасно, апелянт, просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2016 року. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження вказує на те, що оскаржувана ухвала була винесена без виклику власника майна або його представника, а про існування оскаржуваного рішення представнику власника майна стало відомо лише 03.07.2017 р. після отримання на свою поштову адресу відповіді № б/26-15-23-0124 старшого слідчого з ОВС СУ ФР Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_8 на запит апелянта.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином. При цьому його клопотання щодо здійснення судового розгляду в режимі ВКЗ задоволенню не підлягає. Оскільки будь-яких фактичних даних, які можуть слугувати підставами, передбаченими п.п. 1-5 ч. 1 ст. 336 КПК України, ним до клопотання додані не були.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу суду від 21.12.2016 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів судового провадження, СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32016100000000135, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 листопада 2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що згідно заяви директора-розпорядника фонду гарантування вкладів фізичних осіб, невстановлені посадові особи ПАТ «Банк Камбіо» (ЄДРПОУ 26549700), проведеними операціями в 2013-2014 роках, шляхом розтрати активів Банку - коштів рефінансування, наданих Національним банком України та шляхом приховування та маскування незаконного походження таких коштів, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення) умисно, з корисливих мотивів призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди державі та кредиторам.
Постановою Правління Національного банку України від 27.02.2015 р. №144 відкликано ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» (далі Банк). Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 46 від 02.03.2015 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_11 .
Основною метою Уповноваженої особи Фонду при здійсненні тимчасової адміністрації/ліквідації є захист прав і законних інтересів вкладників банку, забезпечення ефективної процедури ліквідації.
В ході перевірки обставин надання Банком юридичним та фізичним особам кредитів, майнові права за якими передані в якості забезпечення кредитів рефінансування НБУ, виявлено наступне. Банком від Національного банку України отримано кредити на загальну суму 124750000 грн. У подальшому зазначені кошти у вигляді кредитів Банком надані різним юридичним та фізичним особам під заставу майнових прав, які надавалися Банком в якості забезпечення за кредитами НБУ.
Поряд із тим, в ході перевірки обставин надання Банком юридичним та фізичним особам кредитів, майнові права за якими передані в якості забезпечення кредитів рефінансування НБУ, виявлено виведення грошових ресурсів з Банку шляхом кредитування юридичних осіб під заставу неліквідних цінних паперів та придбання самим Банком таких цінних паперів в «торговий портфель».
Як було також встановлено в ході проведення досудового розслідування, протягом 2013 - 2014 років Банк проводив операції з кредитування юридичних осіб під заставу неліквідних цінних паперів: простих іменних акцій публічних акціонерних товариств. Ці операції стали збитковими для Банку, оскільки кредити надавались під ставку 10% річних, що майже вдвічі менше за вартість залучених ресурсів. За цими кредитами фактично відсутня застава, оскільки передані в заставу Банку цінні папери (прості іменні акції та іменні інвестиційні сертифікати) є неліквідними. Емітенти таких цінних паперів не ведуть виробничу діяльність, наявність цих паперів у другому рівні лістингу ПФТС підтримується штучно, шляхом проведення операції з купівлі-продажу дуже незначної кількості, в порівнянні з загальною емісією. Загальна сума збитків, завданих такими діями Банку, склала 173564832,70 грн.
Для цих кредитів, на переконання сторони обвинувачення, характерним є наступне: всі Боржники зареєстровані в місті Донецьк; більшість Боржників пов'язані між собою договорами купівлі-продажу цінних паперів; ставка кредитування - 10% річних, що є збитковою для Банку, якщо враховувати вартість залучених ресурсів; банк за наявності інформації щодо вартості купівлі Боржниками цінних паперів, свідомо робить набагато вищу оціночну вартість; рахунки Боржників знаходяться в АТ «КБ «СОЮЗ», куди і перераховувались гроші.
Крім того, під час здійснення органом досудового розслідування перевірки правочинів, в тому числі договорів, укладених протягом року до запровадження процедури тимчасової адміністрації в ПАБ «Банк Камбіо», виявлено факти безготівкового перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних та фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ «Банк Камбіо» у серпні-вересні 2014 року.
Операції з перерахування коштів з відкритих в ПАТ «Банк Камбіо» рахунків фізичних осіб на відкриті у тому ж банку рахунки фізичних осіб з призначенням платежу «перерахування коштів на поточний рахунок», «перерахування коштів на депозитний рахунок», «перенесення грошових коштів на користь третьої особи», «повернення вкладу», «прийом депозиту» спрямовані на «дроблення» коштів на банківських рахунках фізичних осіб та мають на меті отримання відшкодування коштів клієнтів - фізичних осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ «Банк Камбіо» здійснено з призначенням платежу «безвідсоткова позика», «повернення фінансової допомоги» та «надання фінансової допомоги». Такі перерахування спрямовані на «дроблення» коштів суб'єктів господарювання шляхом оформлення платежів щодо надання або повернення зворотної фінансової допомоги, надання безвідсоткових позик та мають на меті отримання відшкодування коштів клієнтів - юридичних осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Кошти, на заволодіння якими був спрямований умисел вищезазначених осіб, належать державі та виділяються нею як гарантовані для відшкодування вкладникам суми відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не є власністю Банку або його клієнтів.
Вищезазначені операції, на переконання органу досудового розслідування, призвели до збільшення розміру гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами більше, ніж на 275 млн. грн., чим Фонду, а в його особі державі, можуть бути завдані збитки в особливо великих розмірах.
В ході проведення досудового розслідування було також встановлено, що безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ «Банк Камбіо» здійснено з призначенням платежу «безвідсоткова позика», «повернення фінансової допомоги» та «надання фінансової допомоги». Такі перерахування спрямовані на «дроблення» коштів суб'єктів господарювання шляхом оформлення платежів щодо надання або повернення зворотної фінансової допомоги, надання безвідсоткових позик та мають на меті отримання відшкодування коштів клієнтів - юридичних осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Кошти, на заволодіння якими був спрямований умисел вищезазначених осіб, належать державі та виділяються нею як гарантовані для відшкодування вкладникам суми відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не є власністю Банку або його клієнтів.
Вищезазначені операції призвели до збільшення розміру гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами більше, ніж на 275 млн. грн., чим Фонду, а в його особі державі, можуть бути завдані збитки в особливо великих розмірах.
Таким чином, невстановлені посадові особи ПАТ «Банк Камбіо» (ЄДРПОУ 26549700), проведеними операціями в 2013-2014 роках, шляхом розтрати активів Банку - коштів рефінансування, наданих Національним банком України та шляхом приховування та маскування незаконного походження таких коштів, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення) умисно, з корисливих мотивів призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди державі та кредиторам.
19.12.2016 р. старший слідчий з особливо важливих справ СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках фізичних осіб, за якими здійснені операції щодо безготівкового перерахування грошових коштів з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банківській установі, за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі й на грошові кошти, що розміщені на рахунках ОСОБА_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року клопотання слідчого було задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №32016100000000135, про накладення арешту на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках ряду фізичних осіб, в тому числі й ОСОБА_6 ,слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно.
Так, слідчий суддя правильно встановив, що з огляду на обставини вчинення ймовірного злочину, представленого за матеріалами судового провадження доказів в їх сукупності, майно, на яке просить накласти арешт слідчий є майном, яке набуто кримінально протиправним шляхом та доказом злочину, а тому на нього відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України може бути накладено арешт з метою уникнення негативних наслідків в даному кримінальному провадженні.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках ряду фізичних осіб, в тому числі й ОСОБА_6 .
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Дана позиція узгоджується із ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Крім того, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), де ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках ряду фізичних осіб, в тому числі й ОСОБА_6 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону та фактично позбавляє ОСОБА_6 можливості володіти, використовувати та розпоряджатися своєю приватною власністю у вигляді грошових коштів, колегія суддів вважає необґрунтованими, та такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовуються викладеним.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках ряду фізичних осіб, в тому числі й ОСОБА_6 , діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -
Поновити представнику власника майна - адвокату ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32016100000000135 від 09.11.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України, якою було задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти фізичних осіб, які знаходяться в банківській установі ПАТ "Банк Камбіо" (код ЄДРПОУ 26549700) на рахунках фізичних осіб, за якими здійснені операції щодо безготівкового перерахування грошових коштів з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в банківській установі, за адресою: АДРЕСА_1 (дані зазначені в порядку: ФІО фізичної особи, РНОКПП, номер банківського рахунку, відкритого в ПАТ "Банк Камбіо"), зокрема, № НОМЕР_1 ОСОБА_10 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 и б а к