Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний № 333/9732/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Кулик В.Б.
Провадження № 22-ц/778/2227/17 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
02 серпня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Подліянової Г.С.
суддів: Дашковської А.В.
Кримської О.М.
за участю секретаря Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2014 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_7, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про виселення без надання іншого житла,-
У грудні 2013 року ПАТ «ПУМБ » звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_7, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про виселення без надання іншого житла.
У позовній заяві зазначило, що 24.03.2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 6241629, згідно з умовами якого ОСОБА_7 було видано кредит у сумі 40000 доларів США зі сплатою 13,49 % річних, строком до 24.03.2018 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_7 було передано в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_1, про що укладено договір іпотеки № 6241634 від 24.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Гармашовим Г.М. та зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 1737.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору 29.11.2011 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, на договорі іпотеки вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 3334. Вказаний виконавчий напис позивач пред'явив на примусове виконання до Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ.
Згідно з постановою від 01.07.2013 року, державним виконавцем відкрито виконавче провадження. У процесі виконання звернуто стягнення на предмет іпотеки. Але державним виконавцем встановлено, що у квартирі, окрім ОСОБА_7, зареєстровані інші мешканці - ОСОБА_4, а також неповнолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до п.п. 4.5.9 п. 4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Проте такого дозволу не надано.
У зв'язку з цим, реєстрація неповнолітньої дитини у квартирі, на яку звернуто стягнення унеможливлює її подальшу реалізацію на прилюдних торгах. Внаслідок цього, згідно з постановою від 17.09.2013 року Комунарським ВДВС Запорізького МУЮ повернуто позивачу виконавчий напис без виконання.
Посилаючись на викладені обставини, просило суд виселити з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_7, ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 без надання іншого житла та зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Також просило суд стягнути із ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 229,40 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2014 року позовну заяву задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «ПУМБ» відмовити.
Особи, які беруть участь ук справі, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки ( а.с.43-61 т. 3 ) до апеляційного суду не з'явилися. Від відповідачів та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 бере участь в розгляді іншої справи, інші відповідачі та їх представник ОСОБА_9перебувають у відрядженні ( а.с.62-65 т. 3 ), ПАТ «Перший українській міжнародний банк» про причини неявки суд не повідомив.
Апеляційне провадження у справі відкрито 06 червня 2017 року.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки визнано судом поважними. Неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі. належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Відкладення розгляду справи на невизначеий термін суперечить вимогам ч. 1 ст. 303-1 ЦПК України.
Виходячи з того, що законом передбачені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду і відкладення розгляду справи в цих межах неможливо та зважаючи на те, що неявка належно повідомленої особи не перешкоджає розгляду справи за її відсутності, керуючись принципом ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи та ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, причини неявки осіб, що беруть участь у справі вважати неповажними, розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.
В силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах жоводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з п. п. 1. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру всі мешканці підлягають примусовому виселенню без надання іншого житлового приміщення.
З таким висновком суду повністю погодитись не можна виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24.03.2008 року між ЗАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», правонаступником чкого є ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 6241629, згідно з умовами якого ОСОБА_7 було видано кредит у сумі 40000 доларів США зі сплатою 13,49 % річних, строком до 24.03.2018 року ( а.с. 14-16).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_7 було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, про що укладено договір іпотеки № 6241634 від 24.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Гармашовим Г.М. та зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 1737 ( а.с. 18-20).
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору 29.11.2011 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовим В.М. було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ( а.с. 17).
У зв'язку з тим, що у вищезазначеній квартирі була зареєстрована неповнолітня дитина, що унеможливлює її подальшу реалізацію на прилюдних торгах, тому згідно з постановою від 17.09.2013 року Комунарським ВДВС Запорізького МУЮ повернуто позивачу виконавчий напис без виконання.
За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплено в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку".
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку". Так, згідно із частинами першою, другою цієї статті в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є жилий будинок або жиле приміщення.
Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка визначає порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачено підстави виселення.
Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.
За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Отже, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз згаданих правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.
Таким чином, згідно зі змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому відповідно до положень частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду.
Під час виселення в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК Української РСР).
Саме до цього зводяться правові висновки, викладені Верховним Судом України в постановах від 3 лютого 2016 року справа № 6-1449 цс15, від 10.02.2016 року справа № 6-2830цс15, від 07.10 2015 року справа № 6-1468цс15, від 21.12.2016 року справа № 591/3480/15-ц, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідно норму права.
З огляду на те, що квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, що була предметом договору іпотеки, придбано ОСОБА_7 не за рахунок отриманого кредиту, а на підставі договору купівлі-продажу № 65 від 27.01.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Варавкою В.М., про що зазначено в п. 1.2.2 договопру іпотеки № 62416-34 від 24.03.2008 року, доказів того, що відповідачі мають інше житло, матеріали справи не смістять, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для виселення власника та членів його сім'ї із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, без надання їм іншого постійного жилого приміщення, неправильно застосувавши частину другу статті 109 ЖК Української РСР у поєднанні з нормами Закону України "Про іпотеку", що призвело до неправильного вирішення справи про виселення відповідачів, а це відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК.
Аргументи апеляційної скарги є виправданими.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2014 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_7, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про виселення без надання іншого житла - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: