04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" серпня 2017 р. Справа№ 20/082-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представників:
від позивача: Яковенко П.А. - за належним чином оформленою довіреністю;
від відповідача: Мамаєв Д.Ю. - за належним чином оформленою довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.05.2017р. у справі № 20/082-11 (суддя Христенко О.О.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"
про стягнення 1 204 694, 38 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2017р. у справі № 20/082-11 заяву Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про визнання наказу господарського суду Київської області від 23.11.2011р. у справі № 20/082-11 таким, що не підлягає виконанню частково, задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що ДК «Газ України» не погоджується з даною ухвалою і вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи і підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що затвердження протоколу про списання заборгованості комісією боржника не є підставою для списання заборгованості КП «Управління житлово- комунального господарства» перед ДК «Газ України», оскільки для такого списання необхідно визначення обсягу заборгованості та її затвердження комісіями, утвореними як боржником, так і стягувачем.
Скарга обґрунтована тим, що заборгованість, яка заявлена до стягнення у цій справі, станом на 04.06.2011 року не існувала, у зв'язку з чим на неї не поширювались і не поширюються положення Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.11 № 3319-УІ, у зв'язку з чим вона не підлягала і не підлягає списанню.
Також, апелянт зазначає, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (зокрема, якщо постанова про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована керівником відповідного органу ДВС). Постанова про закінчення ВП № 32005165 від 11.02.2016 року не оскаржувалась та відповідно є чинною на даний час.
Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 року колегією суддів в зазначеному складі відновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 02.08.2017 року.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2017 року у зв'язку з перебування судді Михальської Ю.Б. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 року у визначеному складі колегії суддів апеляційна скарга прийнята до провадження.
Колегію суддів у судовому засіданні, що відбулось 05.07.2017 року, оголошено перерву до 12.07.2017 року
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу, що з'явились до судового засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як зазначалось, рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2011 року позовні вимоги Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутич про стягнення 1 204 694,38 грн. у справі № 20/082-11 задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 19.08.2011 року було змінено, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено повністю.
23.12.2011 року на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року господарським судом Київської області видано наказ, яким стягнуто з комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" 67 532, 30 грн. пені, 213 513,07 грн. інфляційних втрат, 38 344,13 грн. 3 % річних, 3 193, 90 грн. витрат зі сплати державного мита за подання позову, 52,00 грн. витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
19.04.2017 року на адресу господарського суду Київської області від Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутич надійшла заява про визнання наказу господарського суду Київської області від 23.12.2011 року № 20/082-11 таким, що частково не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що 04.06.2011 року набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (далі по тексту - Закон), відповідно до якого заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) що обліковувалась станом на 01.01.2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим законом, підлягла списанню, разом із сумами пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість за природний газ, спожитий у період з 1 січня 1997 року по 01.01.2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. При цьому, як твердить заявник, останній в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. № 894 склав та направив позивачу протокол комісії з питань списання заборгованості від 05.09.2011, зокрема згідно з Договором № 06/09-753-ТЕ-17 від 23.09.2009 року.
Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали з наступних підстав.
04.06.2011 року набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (далі - Закон), відповідно до статті 2 якого підлягла списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (пункт 2.2 ст. 2 Закону).
Тобто згідно положень вказаного закону, списанню підлягала основна заборгованість, яка обліковувалась станом на 01.01.2010 року, а також заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних, та індекс інфляції), нарахована на заборгованість за природний газ, спожитий у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 року та додаткових угод, ДП "Газ України"НАК "Нафтогаз України"було поставлено природного газу за жовтень-грудень 2009 року та січень-вересень 2010 року на загальну суму 14282478,72 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.11.2009 року на суму 1317683,90 грн., від 31.12.2009 року на суму 2321175,16 грн., від 31.01.2010 року на суму 3137320,72 грн., від 28.02.2010 року на суму 2079840,78 грн., від 31.03.2010 року на суму 1844125,39 грн., від 30.04.2010 року на суму 653044,04 грн., від 31.05.2010 року на суму 300240,31 грн., від 30.06.2010 року на суму 308210,58 грн., від 31.07.2010 року на суму 190054,82 грн., від 31.08.2010 року на суму 341728,69 грн., від 30.09.2010 року на суму 682544,88 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково у сумі 13397621,57 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість за поставлений природний газ у сумі 884857,15 грн.
Таким чином колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно того, що заборгованість, яка заявлена до стягнення у цій справі, станом на 04.06.2011 року не існувала, у зв'язку з чим на неї не поширювались і не поширюються положення Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.11 № 3319-УІ, у зв'язку з чим вона не підлягала і не підлягає списанню.
За таких обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість, що була предметом розгляду у справі № 20/082-11, в частині нарахованих пені, процентів річних та інфляційних втрат підпадала під сферу регулювання вказаного закону, норми якого є імперативними, обов'язковими для застосування і не залежали від волі підприємства-кредитора.
Згідно з пунктом 2.5 статті 2 Закону, списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію був затверджений Постановою КМ України від 08.08.2011 року № 894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" (далі - Порядок), та передбачав певну послідовність дій, дотримання якої була необхідна для реалізації передбаченого законом права на списання заборгованості за природний газ.
Так, відповідно до пункту 6 Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер, і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
У відповідності до зазначеного Порядку КП "Управління житлово-комунального господарства", м. Славутич створено комісію з питань списання заборгованості, якою 05.09.2011 року складено та затверджено протокол списання заборгованості за природний газ на виконання Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", яким вирішено провести списання заборгованості станом, зокрема, згідно з Договором № 06/09-753-ТЕ-17 від 23.09.2009 року, в загальній сумі 319 383,50 грн.
Вказаний протокол був отриманий ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", про що свідчить вх. № 13231 від 14.09.2011 року.
Зазначений протокол, складений у відповідності до передбаченого законодавством порядку, є достатньою підставою для твердження про списання зазначеної у ньому заборгованості з пені, процентів річних та інфляційних втрат, а датою списання є дата затвердження протоколу, в даному випадку 05.09.2011 року.
Вказану позицію підтримує і Вищий господарський суд України (постанова від 16.04.2013 року у справі №5011-27/6245-2012, з якою погоджується також і Верховний Суд України постанова від 15.10.2013 року у справі №5011-27/6245-2012.
З огляду на викладене колегія суддів критично приймає доводи апелянта про те, що затвердження протоколу про списання заборгованості комісією боржника не є підставою для списання заборгованості КП «Управління житлово- комунального господарства» перед ДК «Газ України», оскільки для такого списання необхідно визначення обсягу заборгованості та її затвердження комісіями, утвореними як боржником, так і стягувачем.
Відповідно до пункту 7 Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
Разом із тим, вказаним пунктом передбачено не окремий порядок (на підставі договору) списання пені, штрафних та фінансових санкцій, щодо яких існує незакінчене судове провадження, а спосіб визначення розміру заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій на підставі договорів про поставку природного газу. Таку ж позицію підтримує і Вищий господарський суд України (постанова від 16.04.2013р. у справі №5011-27/6245-2012), з якою погоджується також і Верховний Суд України (постанова від 15.10.2013 року у справі №5011-27/6245-2012).
У поданому протоколі комісії від 05.09.2011 року розмір пені, штрафних та фінансових санкцій визначено на підставі судового рішення, що не суперечить порядку списання заборгованості, передбаченої наведеними нормами закону. На підставі вищевикладеного суд робить висновок про те, що заборгованість, зазначена у судовому наказі від 23.12.2011 року у справі № 20/082-11, в частині пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є списаною.
Зазначене не стосується стягнутих сум судових витрат, зокрема, 3 193,90 грн. витрат зі сплати державного мита за подання позову, 52,00 грн. витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на які дія Закону "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" не розповсюджується.
Згідно із пунктами 2, 4 статті 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Стосовно доводів апелянта про те, що наказ суду від 23.12.2011 року у справі № 20/082-11 вже повністю виконаний, а тому відсутні підстави для застосування ст. 117 Господарського процесуального кодексу України. Однак, виконання наказу не є підставою для відмови у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, передбачено право стягнення сум вже сплачених за наказом, визнаним таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9, частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином, враховуючи що стягувачем, у встановленому Законом порядку дотриманий порядок щодо списання заборгованості, зокрема, складений протокол, який є достатньою підставою для твердження про списання зазначеної у ньому заборгованості, а саме в частині 67 532,30 грн. пені, 213 513,07 грн. інфляційних втрат, 38 344,13 грн. 3 % річних, суд за заявою стягувача визнає наказ таким, що не підлягає виконанню частково, в частині зазначених сум.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та виніс законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
При цьому, доводи Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а підстави для скасування ухвали господарського суду відсутні.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Київської області від 24.05.2017 року у справі № 20/082-11 слід відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.05.2017 року у справі № 20/082-11 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 24.05.2017 року у справі № 20/082-11 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 20/082-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка