Справа № 2-209/09
20 листопада 2009 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого-судді Атаманюка Р.І.,з участю
секретаря : Ласкурійчук С.І.,
позивача : ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3,
представників третьої особи : ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самотійних вимог ОСОБА_6 сільська рада, про встановлення земельного сервітуту,-
Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про зобов'язання його не чинити перешкод в користуванні пішохідною стежкою. Позовні вимоги мотивував тим, що із відповідачем проживає по сусідству. Він постійно користувався стежкою, шириною 50-60 см, яка розташована біля будинку відповідача і веде від його господарства до належної йому земельної ділянки. Весною 2009 року між ним та відповідачем виникла сварка з приводу користування водопроводом і відповідач перекрив цю стежку огорожею. Просив зобов'язати ОСОБА_3 забрати огорожу та не чинити перешкод у користувані пішохідною стежкою.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги змінив, просить встановити постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу стежкою через земельну ділянку відповідача.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, суду пояснив, що він дозволяв ОСОБА_1 ходити через його присадибну ділянку поки той не прекрив водопровід. Тепер він вирішив приватизувати свою присадибну ділянку і відмовляється надавти згоду на влаштування стежки на своїй присадибній ділянці, оскільки позивач має можливість ходити до своєї земельної ділянки через громадське пасовище. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представники третьої особи -ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_4, та ОСОБА_5 суду пояснили, що позивач ОСОБА_1 до 2009 року ходив попри будинок ОСОБА_3 до своєї земельної ділянки та пасовища з його дозволу. До земельної ділянки та пасовища ОСОБА_1 існує під'їзна дорога. Стежка, на користування якою претендує позивач без дозволу відповідача не може бути влаштована, оскільки не входить до земель громадського користування. Наявний генплан с.Довгополе є застарілим і повністю не відповідає реальному плану забудови села. Верховинською райархітектурою жителям с.Довгополе протягом останніх років видано будівельні паспорти на будівництво житлових будинків в тих місцях, де на генплані зазначено проектну під'їзну дорогу, шириною 10 м, якої немає в наявності.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням ОСОБА_6 сільської ради відповідачу ОСОБА_3 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,5006 га, в тому числі 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд та 0,2506 га для ведення особистого селянського господарства( а.с.69). На ці земельні ділянки виготовлено кадастрові плани (а.с.70-72).
Позивач просить встановити земельний сервітут на право проходу стежкою по присадибній ділянці відповідача (а.с.70) від свого домогосподарства до земельної ділянки, яка надана йому у приватну власність для ведення підсобного господарства згідно державного акту серії Р1№ 190775 від 11.04.2002 року (а.с.3).
Із даного державного акту видно, що належна позивачу земельна ділянка до якої він бажає проходити через присадибну ділянку ОСОБА_3 ,із цією ділянкою спільної межі не має, а натомість межує із землями запасу сільської ради(громадським пасовищем).
ОСОБА_6 сільської ради від 29.10.2009 року(а.с.65) стверджується, що позивач ОСОБА_1 має можливість проходу центральною дорогою до пасовища та своєї земельної ділянки через територію громадського пасовища.
Відповідно до ст. 99 Земельного Кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок вправі вимагати встановлення земельних сервітутів, в тому числі права проходу та проїзду.
Відповідно до ч.1 ст.401 Цивільного Кодексу України право користування чужим майном(сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів(земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
В судовому засіданні позивач не заперечив той факт, що до належної йому земельної ділянки він має можливість безперешкодного проходу поза межами земельної ділянки належної на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3
Таким чином суд, належно оцінивши зібрані у справі докази вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 98-100 ЗК України, ст.401 ЦК України, ст.ст.209,212-215,218 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 сільська рада про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право користування стежкою шириною 60 см., довжиною 60 м на земельній ділянці, якою користується ОСОБА_3 для проходу до його приватизованої земельної ділянки- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
.
Головуючий: Р.І.Атаманюк