Справа № 1-147/2009
24 листопада 2009 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Битківського Л.М.
з участю секретаря Пилипонюк К.С.
прокурора Соломчака Ю.П.
захисника ОСОБА_1
законного представника
неповнолітнього ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Богородчани кримінальну справу щодо:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не судимого, студента 2-го курсу факультету «Лісове господарство» Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника;
неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не судимого, який не працює;
які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України , -
Підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили хуліганство групою осіб, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Злочин підсудними вчинено при наступних обставинах:
10 липня 2009 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на вул.Шкільній, що в с.Саджава Богородчанського району Івано-Франківської області, діючи групою осіб, з хуліганських спонукань, безпричинно пристали до ОСОБА_4, який сидів в автомобілі та розмовляв з дівчиною ОСОБА_5. Зокрема, підсудні стали обзивати його нецензурними словами. ОСОБА_2 виражаючи зневагу до суспільства та особливу зухвалість, що виразилась у нахабному поводженні, відчинив двері автомобіля, та схопивши ОСОБА_4 за руку витягнув його з автомобіля. Після цього, обоє підсудних разом звалили ОСОБА_4, на землю стали наносити потерпілому удари ногами по тілу. ОСОБА_5. намагалась припинити сутичку та перешкодити побиттю потерпілого, але ОСОБА_3 перешкодив їй та утримував її доки ОСОБА_2 не припинив побиття потерпілого.
Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 було спричинено синець голови, який відноситься до легких тілесних ушкоджень.
В ході судового розгляду підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав та, пояснив, що того вечора разом з ОСОБА_3 на одному велосипеді повертались додому. Звернувши на вулицю Шкільну побачили, що позаду них їхав автомобіль «БМВ 320» яким керував ОСОБА_4 Автомобіль їх не обганяв, а довший час їхав позаду них, освічуючи їх фарами, а потім зупинився. Від'їхавши трохи вони в розмові з ОСОБА_3, прийшли до висновку, що ОСОБА_4 навмисно освічував їх фарами. Крім того, ОСОБА_3 згадав, що у нього був колись конфлікт з батьком ОСОБА_5 Тому, вони вирішили повернутись та з'ясувати з ОСОБА_4. стосунки. Підійшовши до автомобіля, який стяв на дорозі, вони викрикнули щось образливе в адресу ОСОБА_4 Потерпілий вийшов з автомобіля, підійшов до них та відштовхнув ОСОБА_3 і між ними розпочалась бійка у яку він втрутився і вони з потерпілим вали на землю. В той час, свідок ОСОБА_5. зчинила крик на який вийшла сусідка ОСОБА_6 На цьому конфлікт припинився. Цивільний позов заявлений потерпілим визнав частково. Погодився на відшкодування моральної шкоди, у розмірі визначеному судом. Однак матеріальну шкоду, завдану втратою золотого ланцюжка не визнав, оскільки не певний, що дійсно під час конфлікту було втрачено золоти ланцюжок.
Підсудний ОСОБА_3, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнавав повністю. Пояснив, що дійсно 10.07.2009 року близько опівночі повертався разом ОСОБА_2. додому на велосипеді. Позаду них на машині рухався ОСОБА_4, який світив на них фарами. Це їм е сподобалось і вони за пропозицією ОСОБА_2 повернулись до автомобіля. ОСОБА_2 показав потерпілому жестом вийти з автомобіля, однак той не виходив. Тоді ОСОБА_2 підійшов до машини, відчинив двері і потерпілий вийшов з автомобіля. Вони почали сваритись, ОСОБА_2 штовхнув потерпілого рукою в груди, навалився на ОСОБА_4, а той на нього (ОСОБА_3) і разом упали. Після того він підвівся ОСОБА_5., яка також вийшла з машини, тримала його за куртку і він більше ніяких ударів потерпілому не наносив.
Крім визнання своєї вини підсудними, їх вина доводиться іншими зібраними у справі доказами.
Будучи допитаним в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що близько 00 год.30 хв. того вечора підвозив додому свою дівчину ОСОБА_5. Рухаючись вулицею Шкільною побачив ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які їхали вдвох на одному велосипеді. Він їх не обганяв і рухався за ними, оскільки вже був близько біля будинку ОСОБА_5. Під'їхавши на місце зупинив автомобіль і розмовляв у машині з дівчиною. Через кілька хвилин він побачив, що підсудні повернулись до того місця, підійшли до автомобіля і стали висловлюватись в його адресу нецензурно. На це він не реагував. Тоді ОСОБА_2 підійшов до дверей водія, відчинив їх та схопив його за руку і став витягувати з автомобіля. Коли він вийшов з машини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вдвох звалили його на землю, а ОСОБА_2 декілька разів копнув його ногою по тілу та голові. ОСОБА_3 в той час утримував ОСОБА_5., яка намагалась допомогти йому. На крик вибігла сусідка ОСОБА_6 яка втрутилась в сутичку та на її вимогу бійка припинилась. В ході інциденту ним було втрачено з золотий ланцюжок, вагою 12.33 грами та золотий хрестик. Хрестик наступного дня на місці бійки знайшла ОСОБА_7, який повернула йому. Підсудний ОСОБА_3 завдану шкоду відшкодував у добровільному порядку, а з ОСОБА_2 просив стягнути заподіяну матеріальну та моральну шкоду вказану у позовній заяві.
Вказані потерпілим обставин скоєння злочину підтвердила допитані в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що наступного дня, дочка їй розповіла про сутичку між підсудними та потерпілим і повідомила, що у ОСОБА_4 зник золотий ланцюжок із хрестиком. Вона пішла оглянути місце та знайшла золотий хрестик, який повернула потерпілому.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №210/191-Е від 24.07.2009 року у потерпілого ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця голови, який утворився від дії тупого твердого предмету, яким може бути як рука, нога, так і інший тупий твердий предмет. (а.с.36-37)
Дії підсудних суд кваліфікує за ч.2 ст.296 КК України, оскільки вони вчинили хуліганство групою осіб, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Призначаючи покарання підсуднім, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудних, їх позитивну характеристику з місця проживання і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудних є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.4 ст.67 КК України суд не визнає як обтяжуючу вказану в обвинувальному висновку обставину скоєння злочину в групі осіб, оскільки дана обставина передбачена в диспозиції ч.2 ст.296 КК України як кваліфікуюча ознака.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність підсудного ОСОБА_3 є вчинення злочину неповнолітнім, добровільне відшкодування завданого збитку, щире каяття, позиція потерпілого, який просив суворо не карати.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність підсудного ОСОБА_2 є щире каяття. Крім того, суд визнає як пом'якшуючими ті обставини, що ОСОБА_2 являється напівсиротою, виховувався матір'ю без батька, являється студентом стаціонарної форми навчання.
За таких обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи підсудних, які позитивно характеризуються по місця проживання, суд приходить до висновку про можливість застосувати до обох підсудних ст.69 КК України і перейти до більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 296 ч.2 КК України.
Суд прийшов до висновку, що підсудним слід призначити покарання у вигляді громадських робіт, яке суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
Позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення в його користь матеріальних збитків та моральної шкоди з підсудного ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково. Враховуючи, що потерпілим підтверджено доказами понесені витрати на придбання золотого ланцюжка, вагою 12,33 грам., то суд, з урахуванням того, що частину матеріальних збитків відшкодовано підсудним ОСОБА_3 у добровільному порядку, вважає, що в користь потерпілого з ОСОБА_2, слід стягнути 1861 грн. В задоволенні заявлених вимог про стягнення коштів на посилене харчування, сторонній догляд та транспортні витрати - відмовити через недоведеність. З урахуванням характеру і тривалості страждань, тяжкості заподіяної травми, наслідків тілесних ушкоджень, істотності вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілого, а також враховуючи, що частину коштів на відшкодування моральної шкоди відшкодовано підсудним ОСОБА_3 у добровільному порядку, суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди, підлягає задоволенню в розмірі 500 грн., яку необхідно стягнути з підсудного ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винними у скоєнні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 240 годин громадських робіт.
ОСОБА_3 визнати винними у скоєнні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 120 годин громадських робіт.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередньо обраний - підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з засудженого ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 1861 грн. на відшкодування матеріальної та 500 грн. моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення через Богородчанський районний суд шляхом подання апеляції.
Головуючий