09 червня 2009 року Справа №2а-2926/09/0870
(10 год.49 хв.)
Запорізький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Малиш Н.І.,
при секретарі Рожик О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Відкритого акціонерного товариства «Владівське ремонтно-транспортне підприємство»
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 р.,
за участю представників сторін:
від позивача: Іващенко О.В., довіреність від 25.12.2008 р. №07-10/3079
від відповідача: Христич Н.В., довіреність від 14.05.2009 р. №18
До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Владівське ремонтно-транспортне підприємство» (далі - відповідач) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 р.
Свої вимоги позивач виклав в позовній заяві, в якості нормативних підстав позову посилається на Господарський кодекс України, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постанову КМУ «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» та КАС України, просить стягнути з відповідача 9441 грн.50 коп. суми адміністративно-господарських санкцій та пені.
Ухвалою суду від 14.05.2009 р. було відкрито провадження по справі.
В судовому засіданні 09.06.2009 р., представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог викладених в позові. Зазначив, що згідно з п. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Відповідно до «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма 10-ПІ річна-поштова), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 24 особи, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві відповідача повинна складати 1 особу, а згідно відомостей наданих відповідачем на його підприємстві в звітному періоді не працювали інваліди.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, пояснив суду, що відповідач виконав всі вимоги законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів, а саме:
• створив 2 робочих місця для інвалідів;
• подавав звіти до Чернігівського районного центру зайнятості форми 3-ПН про наявність вакансій про вільні робочі місця для інвалідів за період з грудня 2007 р. по грудень 2008 р. за посадою сторож (що підтверджується довідкою Чернігівського районного центру зайнятості №407 від 29.05.2009 р. та довідкою Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 26.05.2009р. №01-05/266).
• публікував оголошення з даного питання в районній газеті «Нива» (що підтверджується копіями публікацій в газеті).
З урахуванням викладених в запереченні обставин просить в задоволенні позову відмовити.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні 09.06.2009 р., на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Сторонам повідомлено про час виготовлення постанови суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін суд приходить до наступного.
Відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 р. (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на відкритому акціонерному товаристві «Владівське ремонтно-транспортне підприємство» склала 24 особи.
Пунктом 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця .
Відповідно до частини другої зазначеної статті, роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Тобто, для відповідача (у якого 24 штатних працівника) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Факт не працевлаштування відповідачем інвалідів у 2008 році відповідно до встановленого нормативу, доведений матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 19-1 Закону України «Про інформацію», ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05 № 420 затверджено форми звітності, у т.ч. звіт про наявність вакансій за формою № 3-ПН та інструкцію щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Вказаний наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.05 за № 1534/11814.
Згідно з преамбулою до наведеної вище Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Таким чином, в силу наведеної вище правової норми, суд виходить з того, що єдиною обов'язковою формою інформування підприємством, установою, організацією, незалежно від форм власності, щодо наявності у таких підприємства, установі, організації вільного робочого місця (вакантної посади) для працевлаштування інваліда є затверджена форма звітності - форма № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій».
В ході розгляду справи № 2а-2962/09/0870 судом були досліджені звіти ВАТ «Владівське ремонтно-транспортне підприємство» за формою № 3-ПН, які надавались відповідачем позивачу у 2008 р., а саме: станом на 28.12.07, 31.01.08, 28.02.08, 28.03.08, 28.04.08, 28.05.08, 28.06.08, 28.07.08, 28.08.08, 28.09.08, 28.10.08, 28.11.08, 28.12.08 . Належним чином засвідчені копій вказаних звітів залучені судом до матеріалів справи. У всіх цих звітах у стовпчику 15 (окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та ін.) ВАТ «Владівське ремонтно-транспортне підприємство» вказувало про потребу в інвалідах .
Вказане також підтверджується і листом Чернігівського районного центру зайнятості від 29.05.2009 р. вих.№ 407 згідно з яким ВАТ «Владівське ремонтно-транспортне підприємство» з грудня 2007 року по грудень 2008 року щомісяця надавало до Чернігівського РЦЗ інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів .
Для забезпечення можливості самостійного звернення інвалідів до відповідача, з метою працевлаштування, на замовлення відповідача в печатному засобу масової інформації, а саме - газеті «Нива» (від 19.01.2008 р., 04.02.2008 р., 09.04.2008 р., 27.05.2008 р., 09.07.2008 р., 13.08.2008 р., 08.10.2008 р.) було розміщено об'яви ВАТ «Владівське ремонтно-транспортне підприємство» щодо запрошення інвалідів для працевлаштування .
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем створено робочі місця відповідно до встановленого законодавством нормативу, інформований центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), центром зайнятості спрямований інвалід до роботодавця-відповідача, систематичне друкування в місцевій газеті оголошення про наявність вакансій.
Крім того, відповідно до листа Чернігівського районного центру зайнятості Запорізької області, наданого представником позивача, іншим інвалідам, які перебували на обліку, вакансії відповідача не були підходящими у зв'язку з територіальною недоступністю та не відповідали рекомендаціям МСЕК.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Відповідно, до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Владівське ремонтно-транспортне підприємство» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 р. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови було виготовлено 12.06.2009 р.
Суддя Н.І.Малиш