Справа № 22ц-2536/2007 р.
Головуючий у 1 інстанції Карпович В.Д.
Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.
29 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого судді Приходька К.П. суддів Даценко Л.М., Сліпченка О.І., при секретарі Зозулі Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 23 квітня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди -
встановила:
У березні 2007 р. ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що їй згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 січня 2006 року на праві приватної власності належить нежиле приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 30 травня 2006 р. визнано недійсним договір оренди зазначеного приміщення, укладений 23 грудня 2003 р. між ОСОБА_1 та КП „Яготинський побуткомбінат" строком на п'ять років, зобов"язано відповідача ОСОБА_1 звільнити дане приміщення і стягнуто солідарно 1500 грн. моральної шкоди.
Протягом 10 місяців відповідач продовжував користуватися нежилим приміщенням, не сплачуючи їй за його користування, в зв'язку з чим вона не мала можливості вільно користуватися своїм приміщенням (здавати в оренду, використовувати за призначенням, отримувати будь-які доходи).
Тому просила стягнути з відповідача на її користь не отриманий нею дохід за 10 місяців в розмірі 1800 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. та судові витрати.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 23 квітня 2007 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд обґрунтовував свої висновки тим, що позивачка протягом десяти місяців, будучи власником нежилого приміщення, позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись ним. Також суд врахував те, що рішенням суду відповідача зобов'язано усунути перешкоди в користуванні власністю позивачки шляхом звільнення даного приміщення, а останній дане рішення не виконав, та продовжує користуватись ним.
Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх без належного з"ясування обставин справи і в порушення вимог чинного законодавства.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 січня 2006 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нежиле приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1.
Встановлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 30 травня 2006 р. визнано недійсним договір оренди зазначеного приміщення, укладений 23 грудня 2003 р. між ОСОБА_1 та КП „Яготинський побуткомбінат" строком на п'ять років, зобов"язано відповідача ОСОБА_1 звільнити дане приміщення і стягнуто солідарно 1500 грн. моральної шкоди.
Встановлено, що згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2006 року приміщення звільнено та передано ключі стягувачці згідно виконавчого листа. Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-236 від 30.05.2006 р. закінчено, (а. с. 58)
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надала суду доказів тим обставинам, що їй завдано збитків у вигляді не отриманих доходів за 10 місяців в розмірі 1800 грн. та моральної шкоди в сумі 2000 грн. у результаті порушення відповідачем її прав.
Крім того, з позовної заяви вбачається, що позов про відшкодування шкоди пред'явлено з підстав, передбачених ст. ст. 22, 23 ЦК України.
Вирішуючи спір, суд належним чином не з"ясував характер та зміст заявлених позивачкою вимог, не з"ясував які ж правовідносини виникли між сторонами і якими законами вони регулюються, а ст. ст. 22, 23 ЦК України, якими суд керувався, відносяться до Книги першої, розділу першого ЦК України, які регулюють загальні і основні положення зазначеного Закону, і якими не передбачено відшкодування збитків та моральної шкоди, які виникли у зв'язку з невиконанням судових рішень.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що невиконання відповідачем судового рішення від 30.05.2006 р. неможливо визнати таким способом захисту цивільних прав, як відшкодування збитків та моральної шкоди відповідно до вимог ст. ст. 22, 23 ЦК України.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку про задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 23 квітня 2007 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.