05 листопада 2009 року № 78/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів: Онишкевича Т.В., Ліщинського А.М.,
при секретарі судового засідання Неміш О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Колективного підприємства Микулинецька фабрика «Медобори» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.11.2008 р. у справі за позовом Колективного підприємства Микулинецька фабрика «Медобори» до Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі про скасування рішень № 264 та № 265 від 03 вересня 2008 року, -
У вересні 2008 року Колективне підприємство Микулинецька фабрика «Медобори» звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі про скасування рішень № 264 та № 265 від 03 вересня 2008 року.
Позивач Колективне підприємство Микулинецька фабрика «Медобори» в своїх позовних вимогах покликається на те, що з оскаржуваних рішень не вбачається за який період виник борг, на якій підставі і чим це підтверджується, а також що відповідачі всупереч Інструкції у встановлений в ній строк не винесли рішення про застосування штрафів. Оскільки відповідачем на думку позивача було порушено процедуру нарахування штрафних санкцій та пені, що є грубим порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вказані оспорюванні рішення слід скасувати.
Оскаржуваною постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.11.2008 р. в позові Колективного підприємства Микулинецька фабрика «Медобори» до Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі про скасування рішень № 264 та № 265 від 03 вересня 2008 року - відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги Колективного підприємства Микулинецька фабрика «Медобори» в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не з'ясовано та не спростовано тієї обставини, що в порушення вимог пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003р. відповідач не надсилав вимог про сплату боргу та й оскаржуваних рішень, що не дало можливості позивачу їх узгодити, оскільки лише після узгодження вимоги відповідач вправі по спливу 10 днів передати узгоджену або неузгоджену, але отриману страхувальником вимогу до відповідного підрозділу ДВС.
Крім того, суму оскаржуваного боргу документально необґрунтовано, оскільки у відповідності до Закону України № 1058-ІУ винесенню оскаржуваних рішень повинен був передувати акт перевірки, якої відповідач не здійснив.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003р. набрав чинності з 01.01.2004р. і не має зворотної дії в часі, оскільки статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
З 01.04.2001р. є чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р., який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов'язкових платежів). У п.п. 15.2.1. п.15.2. ст. 15 вказаного закону встановлено граничні строки стягнення податкового боргу 3 роки. Протягом вказаного строку борг позивача не стягнено уповноваженими органами. З огляду на вимоги ст. 18 Закону України № 2181 пеня взагалі підлягала списанню, однак суд посилається на ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка розмежувала страхові внески від податкових платежів-лише з 01.01.2004р.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, Колективне підприємство Микулинецька фабрика «Медобори» зареєстроване 26.07.1994 року Теребовлянською районною державною адміністрацією з присвоєнням ідентифікаційного коду - 02971854 і є платником страхових внесків.
Згідно ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Ст. 18 цього - ж Закону передбачає, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватись до Державного бюджету. Законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Згідно ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону № 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових, внесків у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 % своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 % зазначених сум - у разі затримки їх сплати в строк до 90 календарних днів включно;
50 % зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Пеня нараховується на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 8 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Як вбачається із акту звірки взаємних розрахунків управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі та КП Микулинецька фабрика «Медобори» на 09 вересня 2008 р. заборгованість позивачів зі сплати страхових внесків (без врахування пені і фінансових санкцій) становила 78 837 грн. 83 коп.
Відповідно до рішення № 264 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у т.ч. донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до колективного підприємства Микулинецька фабрика «Медобори» застосовано фінансові санкції у вигляді суми штрафу в розмірі 67 963,72 грн. та нараховано пеню в розмірі 97 543,93 грн. за період з 31.12.2003р. до 20.08.2008р.
Відповідно до рішення № 264 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у т.ч. донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 03 вересня 2008 року до колективного підприємства Микулинецька фабрика «Медобори» застосовано фінансові санкції у вигляді суми штрафу в розмірі 67 963,72 грн. (50 %) та нараховано пеню в розмірі 97543,93 грн. за період з 31.12.2003 р. до 20.08.2008р.
Відповідно до рішення № 265 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у т.ч. донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 03 вересня 2008 року до колективного підприємства Микулинецька фабрика «Медобори» застосовано фінансові санкції у вигляді суми штрафу в розмірі 120 грн. (20 %) та нараховано пеню в розмірі 41,40 грн. за період з 31.12.2003 р. до 09.03.2004р.
Недоїмка по сплаті внесків виникла у зв'язку з невиконанням позивачем вимог Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» про плату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці та Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058) про невиплату в установлений строки внесків до ПФУ.
Штрафні санкції застосовано та пеню нараховано відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 за порушення строків сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України від 09.07.2003р. № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким, зокрема, запроваджено механізм справляння страхових внесків, до яких, виходячи із змісту ст. 1 цього Закону, відносяться платежі, не сплачені відповідно до законодавства, що діяло раніше.
Відповідно до ст. 106 Закону України № 1058-ІУ суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. Таку вимогу відповідач отримав.
Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону України № 1058 суми пені та штрафів, передбачених ч. 9 та ч. 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду, що доводи відповідача, щодо того, що до стягнення пред'явлена заборгованість, яка виникла і підлягає списанню відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не приймаються судом, оскільки до функцій суду не відноситься списання належних сплаті до Пенсійного фонду України платежів, крім того, ці доводи не підтверджені документально.
Доводи відповідача про безпідставність застосування до нього фінансових санкцій не є переконливими, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства виходячи з такого.
Розмір, порядок та строки для застосування фінансових санкцій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з преамбулою якого він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 15 ст. 106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Пунктом 15 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в позовних вимог Колективного підприємства Микулинецька фабрика «Медобори» до Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі.
Доводи апелянта спростовуються вищезазначеним, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Колективного підприємства Микулинецька фабрика «Медобори» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.11.2008 р. у справі № 2а-5889/08 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В.Ніколін
Судді Т.В.Онишкевич
А.М.Ліщинський