29 жовтня 2009 року № 3275/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Носа С.П.,
Яворського І.О., Попка Я.С.,
Козирі В.Р.,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої частини разової щорічної грошової допомоги ветерану війни, -
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області (далі - Управління), в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо виплати йому у 2007 році разової щорічної грошової допомоги в розмірі, меншому, ніж визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язати відповідача виплатити на його користь зазначену допомогу за 2007 рік в розмірі 1175,18 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що позивач є учасником війни і відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня йому повинна виплачуватись грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. В 2007 році позивачу проведена виплата даної допомоги у розмірі, передбаченому ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» - 55,00 грн., тобто в розмірі, меншому, ніж гарантовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тому суд першої інстанції дійшов висновку, що слід зобов'язати Управління виплатити позивачу недоплачену частину зазначеної допомоги за 2007 рік, виходячи з діючого на період проведення виплат розміру мінімальної пенсії за віком, який згідно з ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 01.04.2007 року становив 406 грн. З врахуванням отриманої позивачу частини допомоги, йому не виплачено 1175,18 грн.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області, вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Управління здійснило виплату позивачу зазначеної допомоги в межах коштів, виділених на такі цілі з державного бюджету України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є учасником війни і відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня йому повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова грошова допомога учасникам війни була встановлена в розмірі 55,00 грн. і дана сума позивачу була виплачена. Даним законом були внесені зміни, зокрема, до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
З огляду на наведене вище, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже, пріоритетним в даному випадку є положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Суд першої інстанції не врахував даних обставин, а саме що в термін до 05 травня 2007 року було чинним положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким встановлено розміри виплат разової щорічної грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня і така виплата позивачам проведена, а рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, яким визнано неконституційними положення ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», і яке (рішення) за змістом ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, було прийняте поза вказаним терміном і зворотної дії в часі не має, тому відповідач діяв відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої частини разової щорічної грошової допомоги ветерану війни - скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя С.П. Нос
Судді І.О. Яворський
Я.С. Попко
Постанова складена в повному обсязі 03.11.2009 року