05 листопада 2009 року № 237/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів: Онишкевича Т.В., Ліщинського А.М.,
при секретарі судового засідання Неміш О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2008 р. у справі за позовом Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства «Меркурій» до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі про визнання дій протиправними, рішень - нечинними,
У вересні 2008 року Госпрозрахункове заготівельно-виробниче підприємство «Меркурій» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області в особі його посадових осіб по складанню та внесенню рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 92 від 03.09.2007 року, № 109 від 18.10.2007 року, № 119 від 26.11.2007 року, № 130 від 28.12.2007 року, № 32 від 22.01.2008 року, № 77 від 03.03.2008 року, та визнання нечинними вказаних рішень.
Позивач Госпрозрахункове заготівельно-виробниче підприємство «Меркурій» в своїх позовних вимогах покликається на те, що з даних картки особового рахунку РН-1702021-0243 КОД-30718931, яку веде Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі, вбачається що штрафні санкції застосовано за період з 06.09.2004 р. по 15.12.2004 р. та з 22.11.2004 р. по 02.02.2005 р. А тому відповідачу на кінець кожного звітного періоду було відомо ще з 22.08.2005 р. по 07.03.2006 р. про наявність порушень та несвоєчасну сплату страхових внесків з боку Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства "Меркурій", проте з даного приводу до підприємства не застосовувались штрафні санкції. Отже застосування вже 03.09.2007 року, 18.10.2007 року, 26.11.2007 року, 28.12.2007 року штрафних санкцій та пені суперечить вимогам статті 250 Господарського кодексу України. Просив позов задоволити в повному обсязі.
Оскаржуваною постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2008 р. адміністративний позов Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства «Меркурій» - задоволено, а саме визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі в особі його посадових осіб по складенню та внесенню рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 92 від 03.09.2007 року, № 109 від 18.10.2007 року, № 119 від 26.11.2007 року, № 130 від 28.12.2007 року, № 32 від 22.01.2008 року, № 77 від 03.03.2008 року. Визнано нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 92 від 03.09.2007 року, № 109 від 18.10.2007 року, № 119 від 26.11.2007 року, № 130 від 28.12.2007 року, № 32 від 22.01.2008 року, № 77 від 03.03.2008 року, повністю з моменту їх прийняття.
Не погодившись з зазначеним рішенням Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі подало апеляційну скаргу.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позовних вимогах Госпрозрахунковому заготівельно-виробничому підприємству «Меркурій» в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058 (далі Закон № 1058) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених в п. 1 ст. 14 цього Закону, - календарний місяць.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону № 1058, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених п. З ст. 20 цього Закону, вважаються заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:
10 відсотків зазначених сум у разі затримки їх сплати до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум у разі затримки їх сплати до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, і діє до дня його фактичної сплати страхувальником.
Відповідно до п. 15 ст. 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Статтями 238, 250 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Адміністративно - господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами і можуть бути застосовані до суб'єкта протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких органи державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до положень преамбули Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, а також регулює порядок формування Накопичувального фонду.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1058 цей закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативне - правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Отже, адміністративно господарські санкції та строки їх застосування, зазначені в Господарському кодексі України, не можуть використовуватись у відносинах, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 03.09.2007 року відповідачем винесено рішення № 92 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого, до позивача за період з 22.08.2005 року по 30.11.2005 року накладено штраф у розмірі 2623,59 грн. та нараховано пеню в розмірі 293,60 (а.с.6).
18. 10.2007 року Рішенням № 109 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого, до позивача за період з 21.11.2005 року по 28.12.2005 року накладено штраф у розмірі 3786,49 грн. та нараховано пеню в розмірі 681,70 грн. (а.с.7).
26.11.2007 року Рішенням № 119 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого, до позивача за період з 21.11.2005 року по 27.02.2005 року накладено штраф у розмірі 2121,62 грн. та нараховано пеню в розмірі 668,26 грн. (а.с.8).
28.12.2007 року Рішенням № 130 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого, до позивача за період з 20.12.2005 року по 07.03.2006 року накладено штраф у розмірі 3164,14 грн. та нараховано пеню в розмірі 614,44 грн. (а.с.9).
22.01.2008 року Рішенням № 32 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого, до позивача за невідомий період накладено штраф у розмірі 3710,71 грн. та нараховано пеню в розмірі 963,73 грн. (а.с.10).
03.03.2008 року Рішенням № 77 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, відповідно до якого, до позивача за невідомий період накладено штраф у розмірі 7168,33 грн. та нараховано пеню в розмірі 1704,54 грн. (а.с.11).
Недоїмка по сплаті внесків виникла у зв'язку з невиконанням позивачем вимог Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» про плату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці та Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058) про невиплату в установлений строки внесків до ПФУ.
Штрафні санкції застосовано та пеню нараховано відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 за порушення строків сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України від 09.07.2003р. № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким, зокрема, запроваджено механізм справляння страхових внесків, до яких, виходячи із змісту ст. 1 цього Закону, відносяться платежі, не сплачені відповідно до законодавства, що діяло раніше.
Відповідно до ст. 106 Закону України № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону України № 1058 суми пені та штрафів, передбачених ч. 9 та ч. 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Доводи позивача про безпідставність застосування до нього фінансових санкцій не є переконливими, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства виходячи з такого.
Розмір, порядок та строки для застосування фінансових санкцій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з преамбулою якого він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 15 ст. 106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Пунктом 15 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства «Меркурій» до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі.
На підставі викладеного і статті 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а тому колегія суддів в задоволення позову вважає вірним рішення суду першої інстанції - скасувати і в прийняти нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі задоволити.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2008 р. у справі у справі № 2а-4665/08 - скасувати, і прийняти нову постанову, якою в позові Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства «Меркурій» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В.Ніколін
Судді Т.В.Онишкевич
А.М.Ліщинський