05 листопада 2009 року № 234/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Ліщинського А.М., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання Неміш О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду від 10.12.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про стягнення доплати до пенсії, як дитині війни,
В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року в розмірі 123,02 грн. та з 01.10.2007 року -124.53 грн.
Оскаржуваною постановою Івано-Франківського міського суду від 10.12.2008 року вказаний позов задоволено частково, а саме зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську підвищувати ОСОБА_1 пенсію, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивачка належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року №1-29/2007 визнав неконституційними окремі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007р.”, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, невиплата Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 30% доплати до пенсії позивачці з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є незаконною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання 30% підвищення виплачуваної їй Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007р.”, якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивачки в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 30% недоплати до пенсії, але уточнивши резолютивну частину постанови, виклавши її в такій редакції, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську - залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 10.12.2008 року у справі № 2а-287/08 - залишити без змін, уточнивши резолютивну частину постанови, виклавши її в такій редакції, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В.Ніколін
Судді Т.В.Онишкевич
А.М.Ліщинський