15 жовтня 2009 року №22а-8593/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді - Стародуба О.П.,
суддів - Шавеля Р.М., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання - Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної інспекції контролю за цінами в Закарпатській області на постанову господарського суду Закарпатської області від 27.03.2008р. по справі за позовом Державної інспекції контролю за цінами в Закарпатській області до Берегівської районної санітарно-епідеміологічної станції, треті особи на стороні відповідача: Міністерство охорони здоров'я України, Державна податкова адміністрація у Закарпатській області про стягнення економічних санкцій,-
Державна інспекція контролю за цінами в Закарпатській області в березні 2007 року звернулась до суду із адміністративним позовом про стягнення з Берегівської районної СЕС економічних санкцій, в т.ч. 2397,00 грн. необгрунтовано отриманої виручки та 4794,00 грн. штрафу, застосованих за порушення державної дисципліни цін згідно рішення від 11.12.2006р. №103.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 27.03.2008р. позов задоволено частково. Стягнуто з Берегівської районної СЕС 315,81 грн. необгрунтовано одержаної виручки та 632,00 грн. штрафу. В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Своє рішення в частині відмови у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував тим, що при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя відповідач правомірно збільшував її на суму податку на додану вартість, що позивач трактував як непередбачені законодавством націнки. В частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції мотивував рішення тим, що постанова КМ України від 11.05.2006р. №662 «Про внесення змін до постанов КМ України від 15.10.2002р. №1544 та від 27.08.2003р. №1351» набрала чинності з моменту її прийняття, оскільки нею не передбачено інший строк набрання чинності, а тому з 30.05.2006р. по 01.06.2006р. позивачу слід було застосовувати тарифи, передбачені саме цією постановою.
З таким рішенням, в частині відмови у задоволенні позову, не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Свої вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що в тарифи за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя закладено в суми податку на додану вартість, а тому повторне нарахування відповідачем націнки в розмірі 20% є безпідставним.
В решті постанова суду першої інстанції сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 06.11.2006р. по 07.11.2006р. головним державним інспектором по Виноградівському районі проведено перевірку Берегівської обласної державної санітарно-епідеміологічної станції на предмет дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату.
Згідно акту перевірки від 07.11.2006р. встановлено нарахування Чернівецькою обласною державною санітарно-епідеміологічною станцією непередбачених націнок, що призвело до завищення рівня тарифів, застосування вільних тарифів на роботи та послуги, а також застосування тарифів за непередбачені види платних послуг, що призвело до отримання закладом необгрунтованої додаткової виручки в розмірі 2397,28 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Державною інспекцією контролю за цінами в Закарпатській області прийнято рішення від 11.12.2006р. №103 про застосування до Берегівської районної державної санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Постановою КМ України №1351 від 27.08.2003р. «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» (в редакції до 11.05.2006р.) були затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи та послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Тарифи включали податок на додану вартість, оскільки у постанові не було зазначене протилежне. Такі зміни, щодо затвердження тарифів без врахування сум податку на додану вартість, були внесені у зазначену постанову лише 11.05.2006р.
Таким чином, до тарифів на роботи і послуги відповідачем безпідставно нараховувались націнки в розмірі 20 відсотків, а тому рішення позивача про їх вилучення та застосування штрафних санкцій є правомірним.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити в повному об'ємі.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу Державної інспекції контролю за цінами в Закарпатській області задоволити.
Постанову господарського суду Закарпатської області від 27.03.2008р. по справі №11/56 скасувати.
Позов Державної інспекції контролю за цінами в Закарпатській області задоволити.
Стягнути з Берегівської районної санітарно-епідеміологічної станції 2397,00 (дві тисячі триста дев'яносто сім) гривень необгрунтовано отриманої виручки та 4794,00 (чотири тисячі сімсот дев'яносто чотири) гривні штрафу.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
В.М. КАРАЛЮС
В повному обсязі постанову складено 21.10.2009р.