Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "25" липня 2017 р. Справа № 906/466/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Раєцький А.О., довіреність від 18.05.2017;
від відповідача: не з'явився.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Малого приватного підприємства "Майстер АС"
до Державного підприємства "Житомирторф"
про стягнення 33496,72грн
Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача 33496грн, з яких: 30477,16грн інфляційних та 3019,56грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем рішення Господарського суду Житомирської області від 03.12.2009 у справі №2/1497 щодо стягнення 30003,50грн боргу, 900,11грн пені, 2100,25грн штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги на суму 30477,16грн інфляційних втрат і 2744,64грн 3% річних, з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 21.07.2017. Разом з тим, заяви про зменшення розміру позовних вимог представником позивача надано не було.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40). Разом з тим, до суду від останнього надійшло письмове заперечення проти позовної заяви №16/1-120 від 20.07.2017 (а.с. 42-43), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, у даному запереченні зазначено, що позивачем не надано доказів пред'явлення наказу Господарського суду Житомирської області по справі №2/1497 від 03.12.2009 до виконання, відтак не доведено правових підстав, стягнення з відповідача інфляційних втрат за невиконання вказаного рішення господарського суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.12.2009 у справі №2/1497 за позовом Малого приватного підприємства "Майстер АС" до Державного підприємства "Житомирторф" про стягнення 41851,55грн позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Житомирторф" на користь Малого приватного підприємства "Майстер АС" 30003,50грн боргу, 900,11грн пені, 2100,25грн штрафу, 330,04грн витрат на оплату державного мита, 186,10грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав зазначене вище рішення суду, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих згідно ст.625 ЦК України, за невиконання рішення суду від 03.12.2009 у справі №2/1497, за період 25.05.2014-25.05.2017.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст.11 ЦК України).
За приписами ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з поданої позивачем копії рішення 03.12.2009 у справі №2/1497 (а.с. 9-10), між Державним підприємством "Житомирторф" (постачальник) та Малим приватним підприємством "Майстер АС" (покупець) були укладені договори поставки №86 від 04.04.2008 та №89/3 від 20.08.2008, за умовами яких постачальник (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця відповідно торф фрезерний та торф сільськогосподарський, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що відповідач допустив порушення умов договори поставки №86 від 04.04.2008 і №89/3 від 20.08.2008 в частині поставки товару на суму 30003,50грн.
Даним рішенням суду стягнуто з Державного підприємства "Житомирторф" на користь Малого приватного підприємства "Майстер АС" 30003,50грн боргу, 900,11грн пені, 2100,25грн штрафу, 330,04грн витрат на оплату державного мита, 186,10грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що суд зазначав вище.
Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Поряд з цим, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.
Варто зазначити, що згідно п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Водночас, необхідно зауважити, що в разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. Водночас, обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням у розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже, відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.
Під процентами в даному випадку треба розуміти:
а) проценти за користування чужими грошовими коштами, стягнення яких передбачене ст. 536 ЦК України;
б) проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, які стягуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на викладене вище, підставними є вимоги позивача щодо відшкодування йому відповідачем нарахованих на стягнуте за рішенням суду від 03.12.2009 у справі №2/1497: на суму основного боргу (30003,50грн) - інфляційних втрат і 3% річних, а на пеню й штраф (3000,36грн) - лише інфляційних втрат.
При цьому, згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з відповідними змінами і доповненнями) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь (абз.2 п.3.2. зазначеної Постанови).
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз.3 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 ).
Зважаючи на викладене, суд провів перерахунок та встановив, що позивач правомірно заявив до стягнення 30007,88грн - інфляційних втрат (за період червень 2014 року-квітень 2017 року) і 2702,78грн - 3% річних (за період 25.05.2014-25.05.2017).
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідач позов за підставою та предметом не спростував, доказів виконання рішення суду від 03.12.2009 у справі не надав, і такі в матеріалах справи відсутні.
При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 30007,88грн - інфляційних втрат (за період червень 2014 року-квітень 2017 року) і 2702,78грн - 3% річних (за період 25.05.2014-25.05.2017) належними та допустимими доказами.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стягнення з відповідача 30007,88грн - інфляційних втрат і 2702,78грн - 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирторф" (10014, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 25; ідентифікаційний код 02968154) на користь Малого приватного підприємства "Майстер АС" (10014, м. Житомир, вул. Хлібна, 19; ідентифікаційний код 22047255):
- 30007,88грн - інфляційних втрат;
- 2702,78грн - 3% річних;
- 1562,45грн - судових витрат.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 31.07.17
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - відповідачу (рек. з повід.)