Справа № 347/2170/16
Провадження № 22-ц/779/891/2017
Категорія 55
Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В. Б. В.
Суддя-доповідач Василишин
27 липня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Василишин Л.В.
суддів: Пнівчук О.В, ОСОБА_1
секретаря Турів О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Кутське лісове господарство» (далі- ДП «Кутське лісове господарство») про стягнення компенсацій за час затримки виплат при розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Кутське лісове господарство» на рішення Косівського районного суду від 30 березня 2017 року,-
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що з 1999 року працював у ДП «Кутське лісове господарство».
Наказом від 26.08.2014 року по підприємству його було звільнено з 01.08.2014 року, про що було здійснено запис у трудовій книжці.
Відповідно до ст.47 КЗпП України у день звільнення роботодавець зобов'язаний здійснити повний розрахунок з працівником.
Позивач вважає, що відповідач не оплатив його роботу повністю, а саме на думку ОСОБА_2, неоплаченими є робочі дні - 12 та 13 березня 2014 року, про що свідчить рішення Косівського районного суду від 14.09.2016 року.
Відповідно до довідки по розрахунку оплати праці за даний період розмір заробітку становив 316,10 грн.
Згідно листа управління Держпраці в Івано-Франківській області від 22.03.2016 року в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_2 підприємством недоплачено за два дні невикористаної щорічної відпустки. Також було виявлено порушення вимог ст.30 Закону України «Про оплату праці» щодо обліку робочого часу за серпень 2014 року.
Крім того, оскільки його звільнено з роботи з 01.08.2014 року, а наказ підприємство оформило - 26.08.2014 року, за цей період має місце затримка у видачі трудової книжки - 17 робочих днів.
Тому з посиланням на ст.ст.47,48,115-117 КЗпП України, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача заборгованість по оплаті праці за 12-13 березня 2014 року в розмірі 316,10 грн.; компенсацію за час затримки видачі трудової книжки за 17 робочих днів 2686,25 грн. (17дн.*158,05 грн.); компенсацію за затримку виплати розрахункових коштів при звільненні за 27 місяців - 83 353,75 грн. (27*3161,25 грн.), а всього разом 86 356,10 грн.
Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача належним чином оформити його трудову книжку.
Рішенням Косівського районного суду від 30 березня 2017 року позов ОСОБА_2 до ДП "Кутське лісове господарство" про стягнення компенсації за час затримки виплат при розрахунку задоволено.
Стягнуто з ДП "Кутське лісове господарство" на користь ОСОБА_2 316,10 грн. за час роботи в період 12-13 березня 2014 року, 2686,25 грн. за час затримки видачі трудової книжки, а також 83353,75 грн. як компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, а всього на загальну суму 86356 (вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят шість) гривень 10 коп.
Зобов'язано ДП "Кутське лісове господарство" належним чином оформити трудову книжку ОСОБА_2
Стягнуто з ДП "Кутське лісове господарство" в дохід держави 863,56 грн. судового збору.
ДП "Кутське лісове господарство" на рішення суду подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апелянт вказав, що стягуючи кошти за період роботи за 12 та 13 березня 2014 року, за час затримки видачі трудової книжки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суд першої інстанції необгрунтовано зіслався на рішення Косівського районного суду від 14.09.2016 року (справа №347/1445/16), так як згадане рішення стосується виключно стягнення на користь ОСОБА_2 компенсації за невикористану відпустку при звільненні. У рішенні не йдеться про обставини невиплати позивачеві коштів за період роботи 12 та 13 березня 2014 року, час затримки видачі трудової книжки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Суд не взяв до уваги доводів ДП "Кутське лісове господарство" про відсутність заборгованості по оплаті праці перед позивачем за 12,13 березня 2014 року, оскільки у ці дні позивач був відсутній на робочому місці на майстерській дільниці Березівського лісництва, про що свідчить відмітка у табелі робочого часу за березень 2014 року.
Крім того, відповідач згідно з вимогами ст.30 Закону України «Про оплату праці» повідомляв позивача про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, в тому числі у квітні 2014 року позивача повідомлено про виплачену заробітну плату за березень 2014 року. Претензій з боку останнього щодо кількості робочих днів та розміру заробітної плати за цей період позивач не пред'явив.
Апелянт наголошує, що при звільненні позивача з ним проведений розрахунок та виплачено всі суми, які належали йому при звільненні, в тому числі оплачено 2 дні невикористаної відпустки про які вказує позивач. У зв'язку з відмовою ОСОБА_2 отримати вказані кошти, 11.09.2014 року розрахункові були направлені поштовим переказом на його адресу, що підтверджується фіскальним чеком від 11.09.2014 року №0145.
Також, стягуючи з відповідача кошти за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 2686,25 грн., суд першої інстанції не врахував обставини, встановлені рішенням Косівського районного суду від 10.12.2014 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП "Кутське лісове господарство" про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за час невикористаної відпустки та відшкодування завданої моральної шкоди. Даним рішенням встановлено, що при звільнені ОСОБА_2 керівництвом ДП "Кутське лісове господарство" дотримано вимог трудового законодавства.
Проте в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов протилежного висновку, зазначивши, що при звільненні позивача було допущено порушення при видачі наказу про звільнення, відтак судом стягнуто з відповідача кошти за затримку видачі трудової книжки та зобов'язано належним чином її оформити.
Судом також невірно застосовано частину 4 ст.235 КЗпП України, оскільки факт вимушеного прогулу позивачем не доведено, а щодо порушення строків видачі трудової книжки, то вини роботодавця у цьому немає, оскільки сам працівник не з'являвся на роботу без поважних причин. Не дивлячись на виклики на підприємство, ОСОБА_2 не доклав жодних зусиль для отримання трудової книжки.
Крім того, стягуючи з відповідача середній заробіток на підставі ст.117 КЗпП України, суд не взяв до уваги правову позицію ВСУ №6-113цс16 від 27.04.2016 року, згідно якої суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
З наведених підстав, апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Позивач вимог апеляційної скарги не визнав, просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП «Кутське лісове господарство» з 02.07.1999 року по 01.08.2014 року, про що свідчать записи у трудовій книжці (а.с.13).
З 14.03.2013 року по 11.03.2014 року ОСОБА_2 перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (згідно довідки ДП «Кутське лісове господарство» від 21.07.2016 року №01-3/310, а.с.17).
Згідно із записами у табелі обліку робочого часу працівників Березівського лісництва за березень 2014 року, у графі навпроти прізвища ОСОБА_2 за 12 та 13 березня 2014 року поставлено прочерк (а.с.83).
Наказом директора ДП «Кутське лісове господарство» від 26.08.2014 року №43-к ОСОБА_2 звільнено з роботи з посади майстра лісу Березівського лісництва з 01.08.2014 року по ст.40 п. КЗпП України (за прогули без поважних причин) з виплатою компенсації за невикористану відпустку за 64 календарних дні (а.с.14).
Як вбачається з Акта, складеного посадовими особами ДП «Кутське лісове господарство» 26.08.2014 року - майстер лісу Березівського лісництва - ОСОБА_2 відмовився від ознайомлення з наказом №43-к від 26.08.2014 року (про звільнення з роботи) та відмовився забрати трудову книжку. Крім того, ОСОБА_2 було повідомлено про одержання розрахункових в касі лісгоспу, однак останній відмовився (а.с.33).
Наказом директора ДП «Кутське лісове господарство» від 30.08.2016 року №44-к внесено зміни до наказу №43-к від 26.08.2014 року, зроблено доповнення до п.2 цього наказу реченням:«бухгалтерії виплатити компенсацію за невикористаний відпуск за 13 календарних днів» (а.с.37).
Із заяви ОСОБА_2 від 04.09.2014 року вбачається, що 26.08.2014 року його повідомлено про нарахування розрахункових коштів, які він не отримав, оскільки не згідний з наказом про звільнення з роботи (а.с.34).
З квитанції ДП «Укрпошта» від 11.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 було переказано 5813,41 грн. (а.с.36).
Згідно відомості на виплату грошей № 3 за березень 2016 року ОСОБА_2 виплачено 151,10 грн., які він отримав 09.06.2016 року (а.с.123).
Рішенням Косівського районного суду від 10.12.2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП «Кутське лісове господарство», третя особа ОСОБА_3, про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації та відшкодування моральної шкоди (справа №347/1217/14-ц).
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.01.2015 року рішення Косівського районного суду від 10.12.2014 року залишено без змін (а.с.119-121).
Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2015 року вищевказані судові рішення залишено без змін (а.с.31).
Ухвалою Верховного Суду України від 09.09.2015 року відмовлено у допуску до провадження ВСУ справи за позовом ОСОБА_2 до ДП «Кутське лісове господарство», третя особа ОСОБА_3, про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації та відшкодування моральної шкоди (а.с.31-32).
Згідно листа управління Держпраці в Івано-Франківській області від 22.03.2016 року №1399, адресованого ОСОБА_2, в ході перевірки, проведеної Держпраці у ДП «Кутське лісове господарство», встановлено, що при звільненні з роботи ОСОБА_2 не нараховано компенсацію за 2 календарних дні невикористаної щорічної відпустки. В порушення вимог ст.30 Закону України «Про оплату праці» у серпні 2014 року на підприємстві не запроваджено достовірного обліку використання робочого часу, у табелі робочого часу за серпень 2014 року відсутнє прізвище ОСОБА_2 (а.с.7-8).
Рішенням Косівського районного суду від 14.09.2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ДП «Кутське лісове господарство» про стягнення компенсації за невикористану відпустку. Зобов'язано ДП «Кутське лісове господарство» провести з ОСОБА_2 повний розрахунок, належний йому при звільненні (а.с.6).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів відсутність позивача на роботі 12,13 березня 2014 року тому стягнув 316 грн. зарплати.
Крім того, судом встановлено несвоєчасну видачу трудової книжки та стягнуто 2868,5 грн. середнього заробітку за затримку у її видачі та повважав доведеною вимогу про стягнення 83353,75 грн. компенсації за затримку розрахунку при звільненні, оскільки рішенням суду від 14.09.2016 року встановлено неповну виплату коштів при звільненні позивача. При вирішенні вимоги про зобов'язання ДП "Кутське лісове господарство" належним чином оформити трудову книжку ОСОБА_2, суд прийшов до висновку про її обґрунтованість, оскільки позивача звільнено з 01.08.2014 року, тоді як наказ про звільнення оформлено 26.08.2014року, що не відповідає інструкції щодо її заповнення.
Колегія суддів частково погоджується із такими висновками та вважає, що при вирішенні спору судом не в повній мірі встановлено фактичні обставини та неправильно застосовано норми матеріального права, що вплинуло на правильність ухваленого рішення.
Зокрема, в частині вимоги про стягнення 316 грн. ненарахованої та невиплаченої зарплати за 12,13 березня 2014 року колегія суддів встановила наступне.
Згідно наказу по підприємству позивач після закінчення відпустки по догляду за дитиною повинен був приступити до роботи 12.03.2014 року. Як пояснив суду позивач , він приступив до роботи, однак відповідач такий факт заперечує.
Разом з тим, як вбачається з наказу № 77 к від 13.03.2014 року, вже 13.03.14р. ОСОБА_2 переведено на іншу дільницю.
Крім того, згідно Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015 року в ході розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області про скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що відповідно до наказу ДП «Кутське лісове господарство» від 14.03.2013 року ОСОБА_2 було надано відпустку по догляду за дитиною з 14.03.2013 року по 11.03.2014 року, також вказано приступити до роботи 12.03.2014 року.
Постановою суду зокрема встановлено, що 12.03.2014 року відповідач приступив до роботи в якості майстра лісу дільниці №1 Березівського лісництва ДП «Кутське лісове господарство», проте 13.03.2014 року наказом ДП «Кутське лісове господарство» №77к/в ОСОБА_2 призначено майстром лісу м/д №5 з 13.03.2014 року.
За даними ЄДРСР (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54356258) постанова суду набрала законної сили 07.12.2015 року.
Згідно довідки ДП «Кутське лісове господарство» від 26.07.2016 №01-31/323, заробітна плата за 12-13 березня 2014 року ОСОБА_2 не нараховувалась, а в табелі робочого часу за ці дні стоїть прочерк (а.с.11).
Інших розпорядчих актів які б вказували на фіксацію відсутності ОСОБА_2 на роботі та вжиття у зв»язку з цим заходів, суду стороною відповідача не представлено.
Таким чином слід вважати встановленою обставину щодо виходу на роботу позивача в спірні дні і висновок суду про наявність невиплаченої суми зарплати за 12,13 березня 2014 року є правильним.
Разом з тим, при визначенні суми до стягнення судом не перевірено розмір і порядок визначення суми недоплати - 316 грн., відповідна довідка в матеріалах справи відсутня.
Згідно довідки виданої відповідачем на вимогу апеляційного суду від 21.06.2017р. за № 01-3/275, середній заробіток за березень 2014 року складав 1327,5 грн., відповідно заробіток за два дні склав суму 265,6 грн., яка підлягала стягненню з відповідача.
Як вбачається зі змісту позову та заяви про уточнення вимог, затримку у видачі трудової книжки 17 днів позивач вбачає у тому, що відповідач звільнив його з 01.08.2014 року, тоді як наказ про звільнення видав аж 26.08.2014 року, тобто затримкою на думку позивача є 17 робочих днів з 01.08.14р. по 26.0.2014 року.
Разом з тим, така обставина не вказує на наявність затримки у видачі трудової книжки а крім того, згідно рішення Косівського районного суду від 10.12.2014 року, яке набрало законної сили, суд давав оцінку діям роботодавця під час звільнення та встановлював обставини такого, які слід брати до уваги в порядку ст.61 ЦПК.
Тому в цій частині переоцінка судом обставин, які встановлено іншим судовим рішенням є недопустимою, а висновок про стягнення суми 2686,25 грн. є неправильним.
При перевірці доводів скарги в частині стягнення суми 83353,75 грн. за затримку розрахунку при звільненні , колегією суддів встановлено наступне.
За змістом позову підставою для стягнення вказаної суми позивач вказує неповноту проведення розрахунку з ним при звільненні - внаслідок невиплати зарплати за 12,13 березня 2014 року та невиплати компенсації за 2 дні невикористаної відпустки, що підтверджено на його думку рішенням Косівського районного суду від 14.09.2016 року та Актом перевірки Управління Держпраці.
Разом з тим, такі твердження не можна вважати обґрунтованими, оскільки згідно Довідки представленої на вимогу апеляційного суду від 21.06.2017 року за 01-3/274 підприємством згідно наказу № 43-к від 26.08.2014 року та № 44-к від 30.08.2014 року ОСОБА_4 нараховано розрахункові кошти за 77 календарних днів в сумі 7277грн. та на руки видано - 5813,41 грн. та згідно Акту перевірки Управління Держпраці в Івано-франківській області від 115.03.2016 року. Донараховано 2 дні в сумі 187,71 грн. до виплати на руки 151,10 грн.
Така сума позивачу виплачена згідно відомості № 3 за березень 2016 року та є в матеріалах справи на арк.справи 41. Тоді як зі змісту позову не вбачається, 2 дні якого періоду не оплачено позивачу та з посиланням на відповідні докази, які таке підтверджують. Тому доводи позивача в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Щодо рішення Косівського районного суду від 14.09.2016 року, то ним не встановлено обставин , на які посилається позивач.
Разом з тим, встановивши факт ненарахування та невиплати зарплати за 12,13 березня 2014 року при визначенні суми середнього заробітку за час затримки у виплаті суми при звільненні судом першої інстанції взято за основу середній заробіток по посаді станом на липень 2016 року та визначено таку за 27 місяців в розмірі 83353,75грн.
Згідно ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно правової позиції Верховного суду у справі за № 6-113цс16 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбовляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
В даному випадку, сума невиплаченої зарплати складала 132,8 грн. за один день, тоді як середній заробіток - 1327,5 грн., тому враховуючи розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, таку суму слід зменшити визначивши її на час постановлення рішення в розмірі 4780,8 грн. пропорційно до суми невиплати за час затримки враховуючи наявність спору щодо суми невиплати.
Щодо вимоги про зобов»язання належно оформити трудову книжку, то позивачем не доведено факт порушення його права в цій частині.
Зокрема, зі змісту позову та заяви про уточнення вимог не вбачається, в чому полягає неналежне оформлення трудової книжки, не представлено і доказів, які вказують на такі обставини. Сторона не довела такий факт, тому висновок суду в цій частині не є обґрунтованим.
З огляду на встановлене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Кутське лісове господарство» задоволити частково.
Рішення Косівського районного суду від 30 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_2 задоволити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Кутське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 265,6 грн. ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за 12,13 березня 2014 року та 4780,8 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В частині вимог про стягнення коштів за затримку у видачі трудової книжки в сумі 2686,25грн. та зобов»язання належно оформити трудову книжку відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Кутське лісове господарство» в дохід держави судовий збір в сумі 551,20 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: Василишин Л.В.
Судді: Пнівчук О.В.
ОСОБА_1