Справа № 344/2839/17
Провадження № 11-кп/779/338/2017
Категорія ч. 1ст. 286 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
27 липня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретар судового засідання ОСОБА_6
за участю прокурора ОСОБА_7
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016090010005075 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2017 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золотарьово Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого, пенсіонера,одруженого,українця, раніше несудимого, громадянина України,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 5100 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково і з ОСОБА_8 на її користь стягнуто 15153 грн.76 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 30000 на відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 703 грн. 68 коп. процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи: №4.2-2965/16 від 14.12.2016; 34.2-91/17 від 23.02.2017 року.
Стягнуто із обвинуваченого в користь держави 1760 (тисяча сімсот шістдесят) грн. за висновки експерта № 1.2-2084/16 від 27.10.2016 року та № 2.1-0921/16 від 05.12.2016 року.
Вирішено питання про речові докази в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Судом першої інстанції встановлено, що злочин скоєно за наступних обставин.
30.10.2016 близько 13 год. водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 111930-110-20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною дороги вул. Набережна в напрямку вул. Берегова, що в м. Івано-Франківську.
В цей час по нерегульованому пішохідному переході, який знаходиться на вул. Набережна, поряд із будинком № 2, що в м. Івано-Франківську, розпочала перетинати проїзну частину ділянки дороги ОСОБА_10 , 1940 р.н., яка рухалася з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля.
Водій ОСОБА_8 , не надавши переваги в русі пішоходу, проявивши неуважність, маючи об'єктивну можливість бачити, що через пішохідний перехід рухається пішохід, продовжив рух не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_10 .
При цьому водій ОСОБА_8 , порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 1.7., згідно якого водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності;
п. 2.3. б) який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;
п. 4.16. а) в якому зазначено, що пішоходи мають право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;
п. 18.1., де зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;
п. 18.4. якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Внаслідок порушення ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, що викликало необхідність проведення операцій - монтаж системи скелетного витяжіння; металоостеосинтез інтрамедулярним блокуючим стержнем, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечним для життя в момент спричинення.
Обвинувачений ОСОБА_8 подав на вирок Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи вирок в частині правової кваліфікації його дій та призначеного судом покарання, вважає вирок в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_10 15153 грн.76 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди недостатньо вмотивованим та необ'єктивним.
Вказує на те, що судом не взято до уваги те, що ним 31.10.2016 року частково відшкодовано потерпілій ОСОБА_10 заподіяну внаслідок ДТП матеріальну шкоду в розмірі - 5000 грн. на лікування ОСОБА_10 , що підтверджується відповідною розпискою.
Крім того, при вирішанні питання про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_10 в розмірі 30000 грн., суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини кримінального провадження, недостатньо вмотивував своє рішення, не прийняв до уваги, що він з дружиною намагалися всіляко допомогти потерпілій, неодноразово провідували її в лікарні, купляли ліки та продукти харчування, неодноразово просили в неї вибачення і потерпіла не виявляла ознак емоційного стресу.
Вважає, що при визначенні суми цивільного позову суд не з'ясував обсяг позовних вимог, дані про його особу відповідача, і не врахував, що він не має реальної можливості виконати вирок суду в цій частині, оскільки це може привезти його до межі виживання.
Зазначає, що він є пенсіонером і одержує пенсію в розмірі-1584,12 грн.,а дружина-отримує пенсію в розмірі 1416,03 грн. і грошових коштів ледве вистачає на ліки та виживання.
Просить вирок суду змінити в частині заявленого цивільного позову, зменшивши задоволену вироком суду матеріальну шкоду, що підлягає до відшкодування потерпілій ОСОБА_10 5000 грн., а саме: з 15153 грн.76 коп. до 10153 грн.76 коп. та моральну шкоду з 30000- до 25000 грн.
Потерпілою ОСОБА_10 подані заперечення в яких вона просить відмовити в задоволенні апеляції і залишити вирок суду без змін, оскільки вона є особою похилого віку і в результаті дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження, що призвело до непоправних змін у її житті, неможливості самостійного догляду за собою, неможливість вільного пересування без сторонньої допомоги, викликало почуття розгубленості, тривоги та страху. Вказує, що твердження апелянта про те, що він постійно відвідував її у лікарні та закупляв для неї продукти харчування і медикаменти не відповідає дійсності. Вважає, що фактично понесені нею витрати набагато перевищують грошову суму, яку стягнуто судом на відшкодування матеріальної шкоди та звертає увагу на те, що суд першої інстанції задовольнив її вимоги щодо відшкодування моральної шкоди частково.
Під час апеляційного розгляду:
- захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив вирок суду змінити в частині розглянутого цивільного позову;
- прокурор та потерпіла ОСОБА_10 заперечили з приводу поданої апеляційної скарги, вважали, що суд першої інстанції правильно розглянув по суті цивільний позов потерпілої та прийняв законне, справедливе та обґрунтоване рішення і просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлений про розгляд кримінального провадження, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Зі змісту пояснень захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 вбачається, що обвинувачений не бажає приймати участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України, тобто є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 не заперечується правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеність його вини та правильність кваліфікації дій за ч.1 ст.286КК України.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 у відшкодування матеріальної шкоди 15153 грн.76 коп., оскільки вказаний розмір шкоди повністю підтверджується накладною№758 від 07.11.2016р., відповідно до якої вартість стержня для стегнової кістки (комплект) складає 14200 грн. та квитанцію від 14.10.2016р. про сплату вищевказаної суми ФОП ОСОБА_11 , квитанцією від 14.10.2016р., відповідно до якої комісійна винагорода за вищевказану банківську операцію склала 71 грн. 00 коп., копіями фіскальних чеків про придбання ліків.(Т.1 а.п.23-30)
Вищевказані грошові витрати потерпілої ОСОБА_10 безпосередньо пов'язані з тілесними ушкодженнями, які вона отримала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_8 , та необхідністю проведення операцій-монтажу системи скелетного витяжіння; металоостеосинтез інтрамедулярним блокуючим стержнем.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд першої інстанції при ухваленні вироку врахував належним чином вказані вимоги закону та навів достатні та переконливі мотиви при прийнятті рішення щодо вирішення цивільного позову потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається з вироку, задовольняючи частково цивільний позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 гривень суд першої інстанції врахував обсяг фізичних та душевних страждань потерпілої, яких вона зазнала від отриманих тілесних ушкоджень, і психологічні страждання, які вона отримала через погіршення стану здоров'я, порушення внаслідок травми звичного способу життя.
Зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що під час розгляду в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 наводив аналогічні доводи в обґрунтування розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що надавав потерпілій матеріальну допомогу в сумі 5000 грн. та вказуючи на свій матеріальний стан, низький рівень пенсії та відсутність додаткових доходів. Вищевказані доводи обвинуваченого були враховані судом першої інстанції при визначені розміру грошових сум у відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
З приводу доводів обвинуваченого щодо стягнення з нього непомірного розміру моральної та матеріальної шкоди, яка завдана потерпілій, колегія суддів вважає, що з урахуванням ступеню тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, завданих потерпілій, характеру її моральних страждань керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з обвинуваченого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15153 грн.76 коп. та моральної шкоди у розмірі 30000 гривень, що буде необхідною і достатньою компенсацією заподіяної моральної шкоди
Таким чином, доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та колегія суддів не вбачає підстав для зміни оскаржуваного вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня травня 2017 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді підписи ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
Згідно з оригіналом. Суддя: ОСОБА_3