311/1045/17
3/311/292/2017
Іменем України
19.06.2017 м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Пушкарьова С.П.
при секретареві Четвертак Л.М.
за участю: прокурора Сваткова О.В.
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із Управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженця м. Дніпрорудне, Василівського району Запорізької області, українця, громадянина України; маючого вищу освіту, одруженого, працюючого інженером-конструктуром ПВК на ПрАТ «ЗЗРК», є депутатом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області сьомого скликання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за вчинення адміністративних корупційних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
У протоколах про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, які розглядаються в порядку ст.36 КУпАП, зазначається, що місцем вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, є: Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 11, датою - 22.12.2016 року, а днем виявлення о правопорушень - 14.04.2017 року.
Відповідно до цього протоколу, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що відповідно до п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 року, суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Згідно положень ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.
Статтею 41 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Відповідно до абзацу 10, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі, зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», близькі особи - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або шклуьанням зтадашзто суб' єкта.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особа, зазначена у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язана: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.
Так, рішенням першої сесії сьомого скликання Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області № 01 від 19.11.2015 року «Про результати виборів депутатів Дніпрорудненської міської ради сьомого скликання та міського голови і визнання їх повноважень» ОСОБА_1 обрано депутатом Дніпрорудненської міської ради сьомого скликання.
Таким чином, ОСОБА_1, будучи депутатом Дніпрорудненської міської ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення.
Відповідно до протоколу засідання порядку денного Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, 22.12.2016 року у роботі чергової 18-ї сесії сьомого скликання із 26 депутатів брало участь 22 депутати, у тому числі, депутат ОСОБА_1
22.12.2016 року на засіданні чергової сесії Дніпрорудненської міської ради ОСОБА_1, діючи як депутат, голосував за прийняття або не прийняття певних рішень по питаннях, які були винесені на чергову сесію міської ради.
Одним з питань, яке було винесено на порядок денний зазначеної сесії було питання № 13 «Про приватизацію житлових приміщень в гуртожитках, що є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпрорудне».
Згідно заяви від 19.12.2016 року, ОСОБА_1, просить оформити передачу в приватну власність квартиру, приміщення комунальної квартири, що займає разом з членами сім'ї на умовах найму.
Проведеним голосуванням депутатів Дніпрорудненської міської ради з вказаного питання, яке відбулось у денний час у приміщенні Дніпрорудненської міської ради, розташованої за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 11 та у якому приймав участь і ОСОБА_1, «за» проголосували усі 22 присутніх на сесії депутата, у тому числі і ОСОБА_1
За результатами голосування прийнято рішення № 12 від 22.12.2016 року «Про приватизацію житлових приміщень в гуртожитках, що є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпрорудне» та передати в приватну власність житлове приміщення АДРЕСА_2, наймачем якої є ОСОБА_1
При цьому, під час засідання Дніпрорудненської міської ради 22.12.2016 року, перед проведенням голосування та прийняття рішення № 12, ОСОБА_1 не здійснено самостійного публічного оголошення, не повідомлено міську раду та міського голову про наявність у нього реального конфлікту інтересів, що під час голосування впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішення, оскільки воно стосувалося передачі в приватну власність житлового приміщення АДРЕСА_2, наймачем якої є ОСОБА_1, тому останній має приватний інтерес при участі у голосуванні.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» та ч. 1 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП : вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.
В судовому засіданні прокурор підтримав протоколи з підстав викладених у них, просить суд визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних корупційних правопорушень не визнав та пояснив, що дійсно, рішенням першої сесії сьомого скликання Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області № 01 від 19.11.2015 року його обрано депутатом Дніпрорудненської міської ради сьомого скликання.
19.12.2016 року, він подав заяву з проханням оформити передачу в приватну власність квартиру приміщення, комунальної квартири, що займає разом з членами своєї родини на умовах найму.
22.12.2016 року на засіданні чергової сесії Дніпрорудненської міської ради він, як депутат, голосував за прийняття або не прийняття рішень по питаннях, які були винесені на чергову сесію міської ради. Одним з питань було питання № 13 «Про приватизацію житлових приміщень в гуртожитках, що є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпрорудне», голосування по яким відбувалося «пакетом», при цьому, він не знав, що саме на цій сесії буде розглядатися його заява, щодо приватизації житла, оскільки на сесії не було озвучено проекти рішень конкретно, певних осіб по прізвищам. Головуючий сесії повідомив, що всі питання були розглянуті на комісії, без оголошення прізвищ.
На депутатському дні 15.12.2016 року його заява не розглядалася, так як вона була написана 19.12.2016 року.
Запевняє суд у тому, що на час голосування за вказане питання, йому не було відомо про те, що питання щодо приватизації ним житлового приміщення буде розглядатися на вказаній сесії.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що вона є провідним спеціалістом з питань обліку розподілу та приватизації житлово-комунального фонду. Дійсно ОСОБА_1 надав заяву з усіма документами про приватизацію житла 19.12.2016 року за 3 дні до початку сесії, тому вона самостійно, без погодження з комісією включила депутатське рішення щодо ОСОБА_1, для розгляду на даній сесії. ОСОБА_1 про це не повідомила.
На сесії по питанню №13 «Про приватизацію житлових приміщень в гуртожитках, що є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпрорудне», було «пакетне» голосування, без оголошення прізвищ заявників, тому ОСОБА_1 не міг знати, що саме питання по приватизації ним житла, буде вирішуватися на цій сесії.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона є секретарем Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області. Проекти рішень для розгляду питання про приватизацію житла на сесії Дніпрорудненської міської ради готує ОСОБА_2, яка є провідним спеціалістом з питань обліку, розподілу та приватизації житла та комунальну оренду.
Спочатку всі заяви від громадян про приватизацію житла розглядаються на депутатській комісії з питань комунальної власності та приватизації. Проекти рішень видаються тільки головам комісії. При голосуванні на сесії міської ради, по вказаному питанню було «пакетне» голосування, без оголошення прізвищ осіб, яким було надано дозвіл на приватизацію житла. Депутат ОСОБА_1 був присутнім на сесії, і як всі інші депутати, голосував по питанню №13, яке було включено разом з іншими питаннями в «пакетне» голосування.
В судовому засіданні було прослухано аудіо запис поіменного голосування та текстових результатів поіменного голосування по «пакетному» голосуванню, в тому числі і питанню № 13 «Про приватизацію житлових приміщень в гуртожитках, що є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпрорудне», де голова Дніпрорудненської міської ради ОСОБА_4 пропонує включити питання №13 до «пакетного» голосування, при цьому прізвища громадян не доповідались, не обговорювались, не повідомлялися.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, прийшов до наступних висновків.
Суд розглядає дану справу стосовно особи, якій висунуте обвинувачення у вчиненні адміністративних корупційних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в межах висунутого обвинувачення, відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.
Відповідно до п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 року, суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Згідно положень ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.
Статтею 41 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Відповідно до абзацу 10, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі, зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», близькі особи - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або шклуьанням зтадашзто суб' гкта.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особа, зазначена у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язана: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.
Так, рішенням першої сесії сьомого скликання Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області № 01 від 19.11.2015 року «Про результати виборів депутатів Дніпрорудненської міської ради сьомого скликання та міського голови і визнання їх повноважень» ОСОБА_1 обрано депутатом Дніпрорудненської міської ради сьомого скликання.
Таким чином, ОСОБА_1, будучи депутатом Дніпрорудненської міської ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення.
Відповідно до протоколу засідання порядку денного Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, 22.12.2016 року у роботі чергової 18-ї сесії сьомого скликання із 26 депутатів брало участь 22 депутати, у тому числі, депутат ОСОБА_1
22.12.2016 року на засіданні чергової сесії Дніпрорудненської міської ради ОСОБА_1, діючи як депутат, голосувала за прийняття або не прийняття певних рішень по питаннях, які були винесені на чергову сесію міської ради.
Одним з питань, яке було винесено на порядок денний зазначеної сесії було питання № 13 «Про приватизацію житлових приміщень в гуртожитках, що є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпрорудне».
Згідно заяви від 19.12.2016 року, ОСОБА_1, просить оформити передачу в приватну власність квартиру приміщення комунальної квартири, що займає разом з членами сім'ї на умовах найму.
Проведеним голосуванням депутатів Дніпрорудненської міської ради з вказаного питання, яке відбулось у денний час у приміщенні Дніпрорудненської міської ради, розташованої за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 11 та у якому приймала участь і ОСОБА_1, «за» проголосували усі 22 присутніх на сесії депутата, у тому числі і ОСОБА_1
За результатами голосування прийнято рішення № 12 від 22.12.2016 року «Про приватизацію житлових приміщень в гуртожитках, що є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпрорудне» та передати в приватну власність житлове приміщення АДРЕСА_2, наймачем якої є ОСОБА_1
В судовому засіданні встановлено, що під час засідання Дніпрорудненської міської ради 22.12.2016 року, перед проведення голосування та прийняття рішення за питання № 13, ОСОБА_1 не здійснено самостійного публічного оголошення, не повідомлено міську раду та міського голову про наявність у нього реального конфлікту інтересів, що під час голосування впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішення. Але, разом з тим, судом встановлено, що ці дії ним не були здійснені, оскільки, йому не було достовірно відомо про те, що вирішувалося питання щодо передачі у його приватну власність житлового приміщення АДРЕСА_2.
Як вбачається з протоколу засідання чергової 18-ї сесії Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 22.12.2016 року та з аудіо записів поіменного голосування та текстових результатів поіменного голосування, питання № 13 «Про приватизацію житлових приміщень в гуртожитках, що є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпрорудне», на сесії не доповідалося, не обговорювалося, зокрема, не повідомлялося про осіб, стосовно яких приймалося дане рішення, а було проголосовано у «пакеті» з іншими питаннями.
Вказані факти підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Більше того, свідок ОСОБА_2 підтвердила, що ОСОБА_1 надав заяву 19.12.2016 року, а засідання депутатської комісії з питань приватизації відбулося раніше 15.12.2016 року, тому вона з власної ініціативи, без обговорення заяви на засіданні депутатської комісії, включила його до проекту рішень, які розглядались на даній сесії.
В судовому засіданні не було надано належні та достатні докази, які б узгоджувалися між собою, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних корупційних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до частини першої ст. 3 Конституції України, людина визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. В частині другій цієї статті вказується, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зміст і спрямованість якої визначаються правами і свободами людини та їх гарантіями.
Розглядаючи справу про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010 (п. 3.2.2) прямо вказав на необхідність визнання і дії в Україні принципу верховенства права, а також міжнародно-правових норм і рішень міжнародних судових установ, які є обов'язковими для держави, і на необхідність врахування, насамперед, того, що термін «корупція» означає використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Конституційний Суд України також звернув увагу на те, що оскільки за ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, у ратифікованих Україною Цивільній конвенції про боротьбу з корупцією, Кримінальній конвенції про боротьбу з
корупцією, Конвенції ООН проти корупції, корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватися до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.
Наведені положення унеможливлюють визнання законодавцем корупційними діями здійснення діяльності, якщо вона є джерелом законного та раціонально обґрунтованого за розміром доходу, ніяк не пов'язана з корисливими діями особи при безпосередньому виконанні покладених на неї службових обов'язків. Слід виходити з того, що будь-яке обмеження прав людини і громадянина повинне бути не тільки юридично обґрунтованим, а й соціально виправданим і адекватним.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» № 13 від 25 травня 1998 року, роз'яснив, що у справах даної категорії судам особливу увагу необхідно звертати на з'ясування в кожній справі таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад корупційного правопорушення, передбаченого Законом; чи особа є винною в його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів даного правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КпАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження в справі. Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням останньою завдань і функцій держави, а у випадках, передбачених п."а" ч. 1 ст. 5 і пунктами "а", "б" ч. 3 ст. 5 Закону, - мети правопорушення (п. 3 постанови).
Правова природа будь-якого корупційного правопорушення визначається виходячи зі змісту поняття корупції, наведеного в ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: корупційними визнаються лише ті неправомірні діяння, які спрямовані на задоволення корисливого або іншого особистого інтересу особи, зазначеної в частині першій статті 3 Закону, чи інтересу третіх осіб. За змістом цього закону обов'язковою ознакою, за якою неправомірні діяння осіб визнаються корупційними, є корисливий або інший особистий інтерес.
Ч.1,2 ст.172 -7 КУпАП передбачено відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, що тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, аналізуючи вищевикладені обставини справи, а також законодавчі норми, виходячи з принципів: законності, об'єктивності, справедливості та розумності, суд вважає, що, хоча ОСОБА_1 і є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з
корупцією, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», хоча він і голосував «за» по питанню № 13 «Про приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, що є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпрорудне», яке стосувалося, в тому числі, особисто й його, однак, разом з тим, у судовому засіданні належні, достатні, допустимі докази, які б узгоджувалися між собою, на підтвердження того, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про те, що у цьому питанні йдеться мова про нього, надано не було та як не оголошувались прізвища осіб, які подали заяву про приватизацію житла.
При цьому, обвинувачення ґрунтувати на припущеннях - не припустимо, виходячи з положень Конституції України, КУпАП.
Суд також приймає до уваги й те, що держава Україна забезпечує охорону прав та інтересів громадян, а також гарантує, що всі особи, які невинні у вчиненні адміністративних правопорушень, не будуть піддані адміністративній відповідальності, а тому, винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яка б ґрунтувалася на припущеннях, за відсутності належної та достатньої кількості доказів, які б узгоджувалися між собою, вказували на причетність ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає неприпустимим.
Відповідно до положення п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного
правопорушення.
Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних корупційних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 36, 172-7, 247, 283, 284 КУпАП, -
Закрити провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області С.П. Пушкарьова