24.07.2017 року Справа № 912/2185/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецова В.О.,
суддів: Чус О.В., Євстигнеєва О.С. (зміна складу колегії відбулася на підставі розпорядження керівника апарату суду від 24.07.2017 р. № 1235/17 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.07.2017 р.),
секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,
за участю сторін:
від ПАТ "Науково - виробниче об'єднання "ЕТАЛ": Сокрута О.І. представник, довіреність №15/03/078 від 21.02.2017 р.,
від ТОВ "Фінансгарант": Опольський С.В. представник, довіреність №б/н від 15.04.2017 р.,
від ПАТ "Піреус банк МКБ": Булгаков В.С. представник, довіреність №1318/юр від 11.01.2017 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2017р. у межах справи про банкрутство приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал" справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ", м.Київ
до відповідача-1 приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал", м.Олександрія, Кіровоградська область, відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант", м.Київ, відповідача-3 акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича
про визнання недійсним договору від 11.03.2014 р. про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 р.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2017 р. у даній справі (суддя Коваленко Н.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Згадана ухвала мотивована посиланням на те, що при укладенні договору про встановлення солідарного обов'язку сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність договору внутрішній волі сторін, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Не погодившись з даною ухвалою, публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати, всі понесені заявником витрати покласти на відповідачів.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було відхилено його клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представників банку в інших судових засіданнях, що призвело до порушень прав заявника, а також основоположних засад господарського судочинства.
Скаржник вважає, що договір солідарного обов'язку не відповідає вимогам закону та з огляду на його фіктивність має бути визнаний господарським судом недійсним.
Так, станом на дату укладання оспорюваного правочину боржник мав значні грошові зобов'язання перед АТ "Піреус Банк МКБ" на підставі кредитного договору № WCLoan/07003 з передачею переважної більшості свого майна в якості забезпечення виконання цих зобов'язань, що робило неможливим реальне виконання боржником взятих на себе зобов'язань третіх осіб.
АТ "Банк "Національні інвестиції" мало всі можливості для перевірки платоспроможності боржника, шляхом отримання публічно доступної інформації на офіційному державному веб-сайт Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України.
Відповідач-1, починаючи з 2011 року постійно мав багатомільйонні кредитні зобов'язання перед банками, в якості забезпечення яких, надавав переважну більшість своїх майнових активів. Укладення оспорюваного правочину незважаючи на наявність грошових зобов'язань, які по суті унеможливлювали реальне виконання договору солідарного обов'язку, свідчить про те, що сторони на момент вчинення правочину наперед передбачали та свідомо допускали або навіть бажали ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, що в свою чергу, на думку скаржника, підпадає під ознаки фіктивного правочину.
Наявність умислу обох сторін, спрямованого на укладення договору без реальних правових наслідків підтверджується довідкою ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за №2435/08 від 18.09.2016 р. про відсутність факту укладення оспорюваного правочину.
Відсутність у сторін договору солідарного обов'язку намірів щодо реального настання обумовлених сторонами правових наслідків підтверджується звітністю боржника. Так, у звітності не відображено оспорюваного правочину, що впливає не тільки на цивільні та господарські, але й на податкові правовідносини, правовідносини у сфері цінних паперів та свідчить про укладення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним.
У випадку визнання судом кредиторських вимог, які ґрунтуються на фіктивних договорах, кредитор буде мати право на отримання чистини коштів, отриманих від продажу в процедурі банкрутства, включеного до ліквідаційної маси майна, чим буде порушено майнові права інших кредиторів.
Укладання оспорюваного правочину суперечить меті діяльності АТ "НВО "Етал".
У відзиві на апеляційну скаргу боржник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що при укладенні договору про встановлення солідарного обов'язку сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність договору внутрішній волі його сторін, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
24.07.2017 р. в судове засідання завилися представники ПрАТ "Науково - виробниче об'єднання "ЕТАЛ", ТОВ "Фінансгарант", ПАТ "Піреус банк МКБ". Інші учасники провадження у справі не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
19.07.2017 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке обґрунтовано посиланням на те, що 24.07.2017 р. в різних судах України слухатиметься 12 різних справ (крім даної) за участю банку.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для можливості розгляду справи за відсутністю інших учасників провадження у справі, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє клопотання скаржника про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
При цьому, колегія суддів враховує, що клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції подано заявником з порушенням семиденного строку, встановленого ч.2 ст.74-1 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженої ухвали нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи таке.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гусара І.О.
30.06.2016 р. за № 33007 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство АТ "НВО "Етал", в якому зазначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.
15.07.2016 р. до господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" № 12/07/16 від 12.07.2016 р. з грошовими вимогами до боржника в сумі 592 332 315,19 грн., з яких основного боргу - 363 061 408,39 грн. та неустойки (штрафу, пені) - 229 270 906,80 грн.
Зазначена заява обґрунтована посиланням на договір про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 р., укладений між приватним акціонерним товариством " Науково-виробниче об'єднання "Етал" та публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції", за яким приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Етал" прийняло на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-Центр Україна" за кредитним договором № 431-11, укладеним між ТОВ "Контакт-Центр Україна" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", з урахуванням додаткових угод до нього. Згідно п. 1.3 Договору від 11.03.2014 р. з моменту укладення цього договору співпозичальник та позичальник стають солідарними боржниками за кредитним договором та несуть солідарний обов'язок перед кредитором за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, передбачених кредитним договором. За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.5 договору від 11.03.2014 р. співпозичальник зобов'язався виконувати всі зобов'язання позичальника за кредитним договором нарівні з позичальником у передбачені кредитним договором строки та порядку.
На підставі договору відступлення права вимоги № 431-11-1 від 25.12.2015 р. до ТОВ "Фінансгарант" перейшли права кредитора у правовідносинах з ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "Етал" щодо виконання останнім умов кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011 р.
За умовами кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011 р. (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ "Контакт-Центр Україна" зобов'язувалося повернути банку кредит, наданий у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом заборгованості 5 000 000,00 доларів США з процентною ставкою 12,1% річних, з строком повернення кредиту до 22.12.2014 р. включно.
17.09.2015 р. між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Фактор-Комфорт" укладений договір відступлення права вимоги № 431-11, за яким ПАТ "Банк "Національні інвестиції" відступило на користь ТОВ "Фактор-Комфорт" права вимоги за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 р., укладеним між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Контакт-Центр Україна", в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно акту приймання-передачі документації до договору відступлення права вимоги № 431-11 від 17.09.2015 р. ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в цей же день передало ТОВ "Фактор-Комфорт" всі документи кредитної справи № 431-11 від 21.12.2011 р., в якій містився в тому числі й оригінал договору про встановлення солідарного обов'язку від 11.03.2014 р.
25.12.2015 р. між ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Фактор-Комфорт" укладено договір відступлення права вимоги № 431-11-1, за умовами якого ТОВ "Фактор-Комфорт" відступило на користь ТОВ "Фінансгарант" права вимоги за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 р.
Відповідно до акту прийому-передачі документації від 25.12.2015 р. ТОВ "Фактор-Комфорт" у відповідності до договору № 431-11-1 передало ТОВ "Фінансгарант" всі документи кредитної справи.
Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ", у межах провадження у даній справі про банкрутство, звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору від 11.03.2014 р. про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 р., укладений між приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Етал" та акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції".
Згадані позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що оспорюваний договір має всі ознаки фіктивного правочину, а отже підлягає визнанню господарським судом недійсним відповідно до приписів ч.2 ст.234 ЦК України.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для визнання спірного правочину недійсним, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Згідно із ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена можливість визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника.
За ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. (ч. 1 ст. 234 ЦК України)
У пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Матеріали справи свідчать про те, що в підтвердження фіктивності спірного правочину публічним акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" надано роздруківку з розділу "Інформація про зобов'язання емітента" за 2012, 2013 роки із сайту www.smida.gov.ua щодо ПрАТ "НВО "Етал"; копію довідки ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за № 2435/08 від 18.09.2016 р.; роздруківку з розділів "Інформація про зобов'язання емітента" та "Річна фінансова звітність емітента" за 2014, 2015 роки із веб-сайту www.smida.aov.ua щодо ПрАТ "НВО "Етал".
Довідка ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за № 2435/08 від 18.09.2016 р. підписана в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію AT "Банк "Національні інвестиції" Гулей О.І. При цьому, жодних доказів того, що Гулей О.І. дійсно виконує обов'язки уповноваженої особи на ліквідацію банка, обізнаний з укладеними банком договорами і має повноваження видавати довідки стосовно укладання/не укладання банком будь-яких договорів, публічним акціонерним товариством "Піреус Банк" не надано.
Водночас, колегія суддів враховує, що відповідно до інформації на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (за посиланням http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/146-at-bank-natsionalni-investytsii) Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" є Волощук Ігор Григорович.
Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про наявність умислу обох сторін даного правочину на укладення договору без реальних правових наслідків, з урахуванням наступного.
Так, матеріали справи не містять, а публічним акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" не надано доказів, що на момент укладання договору від 11.03.2014 р. про встановлення солідарного, обов'язку ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "Етал" не виконувало належним чином виконувало свої зобов'язання перед ПАТ "Піреус Банк МКБ" та мало прострочену заборгованості за кредитом. Крім того, наведені обставини підтверджуються розрахунком боргових зобов'язань приватного акціонерного товариства "НВО "Етал" за кредитним договором № WCLoan/07003, який було додано публічним акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" до заяви із грошовими вимогами до боржника (т.10 а.с.167).
Також, відповідно до фінансової звітності ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "Етал" за 2013 рік (тобто, за період, що передував укладанню оспорюваного договору) чистий дохід підприємства від реалізації продукції становив 106 млн. грн., валовий прибуток 14 млн. грн., загальна вартість активів підприємства складала 147 млн. грн., власний капітал - 106 млн. грн. (матеріали оскарження а.с. 64-65), що спростовує твердження банку про об'єктивну неможливість реального виконання взятих на себе зобов'язань.
Доводи публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" в позовній заяві про направленість оспорюваного договору на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю за процедурою банкрутства є виключно припущенням позивача та спростовується фактичними обставинами справи, оскільки заява про порушення провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "НВО "Етал" була подана лише в червні 2016 року, тобто, майже через 2,5 роки, після укладання спірного правочину.
Публічним акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" не надано належних та допустимих доказів існування ознак неплатоспроможності приватного акціонерного товариства "НВО "Етал" станом на 11.03.2014 р., тобто на момент укладення оспорюваного договору.
Отже, у сторін спірного правочину не було підстав для укладення цього договору з метою контролю процедури банкрутства, доказів зворотного банком не надано.
Колегія суддів приймає до уваги, що укладення договору від 11.03.2014 р. про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 р. у встановленому законодавством та статутом порядку було погоджено рішенням Наглядової ради приватного акціонерного товариства "НВО "Етал".
Колегія суддів вважає безпідставним посилання публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на довідку ліквідатора ПАТ "Банк "Національні інвестиції" від 18.09.2016р. про відсутність факту укладення оспорюваного правочину, враховуючи таке.
Так, відповідно до акту прийому-передачі документації від 25.12.2015 р. ТОВ "Фактор-Комфорт" у відповідності до договору № 431-11-1 передало ТОВ "Фінансгарант" всі документи кредитної справи, у тому числі й оригінал договору від 11.03.2014 р. про встановлення солідарного обов'язку.
Отже, оригінал договору від 11.03.2014 р. про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 р. разом з іншими матеріалами кредитної справи за цим кредитним договором з 25.12.2015 р. знаходиться у ТОВ "Фінансгарант".
Тимчасова адміністрація в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" була запроваджена з 18.09.2015 р., процедуру ліквідації розпочато та делеговано повноваження ліквідатора з 02.12.2015 р. На той момент оригінали кредитної справи за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 р., в тому числі й оригінал договору про встановлення солідарного обов'язку від 11.03.2014 р., знаходилися у ТОВ "Фактор-Комфорт".
Таким чином, тимчасовий адміністратор та ліквідатор банку не міг знати про укладання договору про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 р.
Водночас, про укладання договору з ПрАТ "НВО "Етал" про встановлення солідарного обов'язку за іншим кредитним договором № 499-07 (про що зазначено в довідці від 18.09.2016р.) тимчасовому адміністратору та ліквідатору банку було відомо, оскільки на момент запровадження Тимчасової адміністрації вже існувало рішення суду від 29.07.2015 р. по справі № 912/1948/15 про стягнення з ПрАТ "НВО "Етал" заборгованості за кредитним договором № 499-07 і ТОВ "Фактор-Комфорт" порушувало питання про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з виконання цього рішення.
Отже, довідка ліквідатора ПАТ "Банк "Національні інвестиції" від 18.09.2016р. про відсутність факту укладення оспорюваного правочину, не спростовує факт укладення договору про встановлення солідарного обов'язку.
Доводи публічного акціонерного товариства "Банк Піреус МКБ" щодо відсутності відомостей про зобов'язання за договором про встановлення солідарного обов'язку у опублікованій звітності ПрАТ "НВО "Етал" свідчать виключно про неправильність складання звітності та жодним чином не впливають на дійсність договору.
Щодо посилань публічного акціонерного товариства "Банк Піреус МКБ" на невідплатність договору про встановлення солідарного обов'язку, то обов'язкова оплатність такого виду договору законодавством не передбачена, тому відсутність умови про оплату не може бути підставою для визнання договору недійсним.
При цьому, колегія суддів враховує принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК України, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають, формувати його конкретні умови, самостійно приймати рішення про те, вступати чи утримуватися від вступу у певні договірні відносини.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
За ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
До матеріалів справи публічним акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що оспорюваний правочин є фіктивним і що його вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Разом з цим, при укладенні договору про встановлення солідарного обов'язку сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність договору внутрішній волі сторін, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Щодо посилання скаржника про порушення його прав судом першої інстанції, у звязку з відмовою у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з участю представників банку в інших судових засіданнях, колегія суддів приймає до уваги таке.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в установленому порядку (п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. №18).
З наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвалу господарського суду від 07.04.2017 р. про призначення судового засідання для розгляду заяви публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" отримано скаржником 14.04.2017 р. (т.24 а.с.190).
Таким чином, скаржник був належним повідомлений про час та місце розгляду подаої ним позовної заяви, проте, не скористався наданим йому процесулаьним правом прийняти учатсь у судовому засіданні.
При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді.
Зважаючи на те, що про дату судового засідання скаржника було попереджено заздалегідь, а отже, у останнього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, а тому колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не визнаються судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105,106 ГПК України, суд, -
У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" відмовити.
Увалу господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2017р. у справі №912/2185/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.
Головуючий суддя: В.О.Кузнецов
Суддя О.В. Чус
Суддя О.С.Євстигнеєв