Cправа № 201/16731/16-ц
Провадження № 2/201/725/2017
(заочне)
24 липня 2017р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі - Кірієнко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради, Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради, Орган опіки та піклування Тернівської міської ради Дніпропетровської області) про позбавлення батьківських прав,
26.11.2016р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради, Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради, Орган опіки та піклування Тернівської міської ради Дніпропетровської області) про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його сина - ОСОБА_3 (а.с. № 3 - 5).
Позивачка 28.02.2017р. уточнила свої позовні вимоги та скористалась своїм правом та надала 24.07.2017р. свої письмові пояснення (а.с. № 38-40, 112-116).
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вони з відповідачем мають дитину спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. 22.12.2015р. рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська шлюб між ним розірвано. Також Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 20.11.2015р. видано наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, від сплати яких він ухиляється. Відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, не забезпечує дитину харчуванням, медичним доглядом, ліками, не сплачує відвідування дитячого садка, не спілкується з сином, з серпня місяця 2015р. взагалі не відвідує його, не займається його вихованням, ніде не працює. Вважає, що відповідач своєю бездіяльністю порушує права дитини на відпочинок та на місце реєстрації, оскільки місце проживання відповідача не відоме, тому вона не може у встановленому законом порядку отримати письмову згоду батька на реєстрацію дитини, на виїзд за кордон для відпочинку.
Син проживає з позивачкою, повністю перебуває на її утриманні, забезпечений всіма необхідними умовами для проживання та фізичного і духовного розвитку. Крім того, позивачка має намір створити нову родину з іншим чоловіком, якого син називає своїм батьком.
Враховуючи викладене, посилаючись на положення Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20.11.1959р., п. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що діє в Україні з 27.09.1991р., ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. № 2402, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник позивачки - ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 10.11.2015р. - а.с. № 6), надав суду заяву, в якій вказав, що підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності та без фіксування процесу технічними засобами та винести по справі заочне рішення (а.с. № 111).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином за адресою, яка була надана АДП ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області, а саме: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, буд. 17, гурт. НГУ (а.с. № 20), між тим конверти, які направлялися із судовими повістками на 25.01.2017р., 05.04.2017р., 30.05.2017р. та 24.07.2017р. були повернуті з позначками „за закінченням терміну зберігання" (а.с. № 29, 80, 85, 98). Суд вживав заходи для з'ясування місця проживання відповідача шляхом запиту до навчального закладу НГУ від 28.02.2017р., між тим ці заходи результатів не дали (а.с. № 57, 64, 65).
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради - Голик О.І. (діє на підставі довіреності від 27.12.2016р. - а.с. № 28), в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, своєю заявою, що надійшла до суду 25.04.2017р., просила розглядати справу за відсутності їх представника, оскільки орган опіки та піклування не має можливості скласти висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, у зв'язку із не встановленням місця проживання останнього (а.с. № 87).
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Тернівської міської ради Дніпропетровської області - Краснікова Т.В. (діє на підставі довіреності від 22.12.2016р. - а.с. № 68), в судове засідання також не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином. Надала заяву, в якій просила розглядати справу за відсутності їх представника, а також повідомила, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 14.03.2017р. прийнято рішення про недоцільність позбавляти батьківських прав ОСОБА_2, оскільки позивачка не надала жодних документів, які б підтверджували свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, про що складено відповідний висновок органу опіки та піклування (а.с. № 102). Ця сторона також скористалась своїм правом та надала письмові пояснення (а.с. № 58, 102).
Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради - Султанова А.Р. (діє на підставі довіреності від 27.04.2016р. - а.с. № 104), в судове засідання також не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином. Надала заяву, в якій просила розглядати справу за відсутності їх представника, а також повідомила, що місцезнаходження ОСОБА_2 невідоме, а тому неможливо надати будь-які пояснення стосовно проведеної з останнім роботи з приводу виховання сина (а.с. № 103).
За таких обставин суд розглянув справу за відсутності усіх сторін та без фіксування процесу технічними засобами та постановив по справі заочне рішення суду відповідно до положень ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 197 та ч. 1 ст. 224 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.№ 7).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2015р., яке набрало законної сили 05.01.2016р. шлюб між ними розірвано (а.с. № 32).
20.11.2015р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська видано наказ, який набрав законної сили 04.01.2016р., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 (а.с. № 33).
Згідно довідки Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська від 06.10.2016р. № 317, ОСОБА_1 не отримувала аліменти у період з 01.01.2016р. по 01.10.2016р. (а.с. № 14).
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959р., як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).
Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно із ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989р. (набрала чинності для України 02.09.1991р.), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведенні винної поведінки когось з батьків або їх обох з врахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Як встановлено судом, позивачка взагалі не має відомостей про місце перебування батька дитини. Не виявилося за можливе його встановити ані органам опіки та піклування, ані суду, у зв'язку із чим стало неможливим надання обґрунтованого та мотивованого висновку щодо питання позбавлення його батьківських прав, що вбачається зі змісту висновку виконавчого комітету Тернівської міської ради про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав від 20.03.2017р. № 756/01-21, яким лише зафіксований факт відсутності відомостей про місцезнаходження ОСОБА_2 (а.с. № 67). Отже не можна стверджувати про наявність причинного зв'язку між відсутністю відповідача за місцем проживання з невиконанням ним батьківських обов'язків.
Сам по собі факт стягнення із ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення ним від виконання батьківських обов'язків по утриманню сина, оскільки таке є одним із способів захисту прав дітей на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання.
Отже, суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, недоведеність фактів ухиляння відповідача від виховання дитини та свідомого нехтування ним батьківськими обов'язками.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, суд не находить підстав для розподілу судових витрат. На підставі викладеного, керуючись ст. 164 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав»,.ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213, 214, 215, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради, Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради, Орган опіки та піклування Тернівської міської ради Дніпропетровської області) про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця смт. Шахтарське, м. Свердловськ. Луганської обл. щодо його сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Н.В.Ткаченко