№ 33/796/1761/2017 Постанова винесена суддею Родіоновим С.О.
Категорія: ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП
20 липня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Павленко О.П., з участю захисника ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених
ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відповідно до ст. 36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 320 гривень.
Згідно з постановою, 21 квітня 2017 року о 01 год. 20 хв. ОСОБА_3 по пр. Героїв Сталінграда, 8, корп. 5 в м. Києві керував автомобілем марки «Volkswagen Touareg»,
д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння; огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Drager» у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, результат тесту 1,16 проміле, отже порушив вимоги п. 2.9(а) ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 21 квітня 2017 року о 01 год. 20 хв. ОСОБА_3, по пр. Героїв Сталінграда, 8, корп. 5 в м. Києві, в порушення вимог п. 2.4 ПДР України, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу завчасно подану за допомогою підсилювання звуку не зупинився, був зупинений шляхом переслідування, тобто вчинив правопорушення, передбачене
ст. 122-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року скасувати та закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2,
ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як зазначає апелянт, судове рішення є незаконним і необґрунтованим, постановленим без дотримання вимог ст.ст. 278, 280 КУпАП, оскільки справа була розглянута без всебічного, об'єктивного з'ясування її обставин та без надання їм належної оцінки, з порушенням вимог ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у його відсутність, отже він був позбавлений можливості відстоювати свої права під час розгляду справи.
Зазначає, що він дійсно не зупинився на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, оскільки не розумів, що така вимога була застосована поліцейськими безпосередньо до нього, а тому винним себе в порушенні ст. 122-2 КУпАП не вважає, при цьому звертає увагу, що виклад у постанові фактичних обставин зазначеного правопорушення, а саме посилання на його переслідування працівниками поліції, не відповідає дійсності, бо він нікуди не тікав.
Що стосується правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то вказує, що на його вимогу працівником поліції не було надано сертифікату відповідності та свідоцтва на повірку спеціального приладу «Drager», а після проведення тестування на стан алкогольного сп'яніння, незважаючи на його незгоду з його результатами та готовність пройти такий огляд в медичній установі, у цьому відмовлено, і зазначене можуть підтвердити свідки події, яких суд не допитав.
Одночасно ОСОБА_3 в апеляційній скарзі порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи клопотання про поважність причин пропуску процесуального строку тим, що судове рішення було постановлено у його відсутність, а з матеріалами справи він ознайомився лише 20 червня 2017 року, коли сам прийшов до суду поцікавитися чи будуть його викликати по справі.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду апелянтом пропущено з поважних причин, а відтак він підлягає поновленню.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_3 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань на адресу суду не направив, а тому його неявка не перешкоджає апеляційному перегляду судового рішення.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як убачається з матеріалів справи, під час її розгляду суддею місцевого суду не було дотримано вимог ст. 268 КУпАП, оскільки ОСОБА_3 не був належним чином сповіщений про місце і час розгляду справи, отже не був присутнім в засіданні суду першої інстанції, проте при розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_3 отримав можливість для реалізації своїх прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а саме, скористався правовою допомогою захисника, тобто його права були відновлені.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у
ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_3 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду не в повній мірі були дотримані.
Як убачається з матеріалів справи, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, доведена наявними в справі доказами, а саме: даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 136649 від 21 квітня 2017 року (а.с. 2), а також відеозаписі нагрудної відеокамери поліцейського, наданого Управлінням патрульної поліції у м. Києві на запит апеляційного суду (а.с. 26), з якого слідує, що
ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, досить тривалий час переслідувався працівниками поліції, на вимогу зупинки, шляхом подачі звукового сигналу, не реагував, тобто доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, не заслуговують на увагу, оскільки беззаперечно спростовуються відповідним відеозаписом.
Таким чином, суддя місцевого суду правильно встановив фактичні обставини та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_3 у порушенні вимог
п. 2.4 ПДР України, згідно з яким водій повинен на вимогу працівника поліції зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого
ст. 122-2 КУпАП.
Що стосується висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості
ОСОБА_3 у порушенні п. 2.9(а) ПДР України, а саме керуванні автомобілем НОМЕР_1, 21 квітня 2017 року о 01 год. 20 хв. по пр. Героїв Сталінграда, 8, корп. 5 в м. Києві в стані алкогольного сп'яніння, тобто вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то необхідно зазначити наступне.
Так, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому
ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який першочергово проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як убачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_3 у порушенні п. 2.9(а) ПДР України, суддя місцевого суду формально послався на протокол про адміністративне правопорушення, результати огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Drager», рапорти.
У той же час, вказуючи в постанові, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами, суддя не звернув увагу на:
- протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 136622 від 21 квітня
2017 року, в якому ОСОБА_3 при наданні пояснень вказав, що сертифікат на прилад від 2014 року, не надано сертифікату відповідності, тобто він не погодився з діями працівників поліції під час проведення процедури огляду на стан сп'яніння;
- роздруківку даних з принтера «Drager», в якій ОСОБА_3 власноручно зазначено про не згоду з результатами тесту - 1,16 % проміле (а.с. 3);
- акт огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому ОСОБА_3, не погоджуючись з показником спеціального технічного засобу «Drager», а саме з результатом - 1,16 %, власноручно вказав «не согласен» (а.с. 4).
Такі обставини, а саме незгода ОСОБА_3 з результатами проведеного огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», фактично підтверджується дослідженим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції відеозаписом з нагрудної камери/відеореєстратора (а.с. 26).
Отже, матеріалами справипідтверджено, що після того як ОСОБА_3 пройшов тест за допомогою приладу «Drager», він з його результатами не погодився, про що зазначив в роздруківці, акті огляду та фактично в протоколі.
Виходячи з вимог ст. 266 КУпАП, працівники поліції повинні були запропонувати ОСОБА_3 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я, чого зроблено не було.
Проте суддею місцевого суду при винесенні постанови безпідставно не взяті вказані обставини до уваги, тобто не перевірено дотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП, не дивлячись на те що за положеннями ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Враховуючи наведене, вважаю, що при проведенні огляду ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння працівниками патрульної поліції не було дотримано передбаченої законом та підзаконними нормативними актами процедури, у зв'язку з чим письмові докази у справі, а саме акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу та роздруківка даних принтера спеціального технічного приладу «Drager», виходячи з вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП є недопустимими доказами та не можуть бути покладеними в основу судового рішення.
Отже, викладені в протоколі, складеному за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_3, фактичні обставини правопорушення не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, а тому постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року підлягає скасуванню в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із закриттям провадження в справі в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення, а в іншій частині - без змін.
За викладеним, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень та з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також в частині накладення остаточного стягнення згідно зі ст. 36 КУпАП - скасувати.
Провадження в справі стосовно ОСОБА_3 в частині притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього правопорушення.
В решті постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня
2017 року залишити без змін.
Вважати ОСОБА_3 таким, що за ст. 122-2 КУпАП підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) гривні.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва О.П. Павленко