20 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2017 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України - прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно, саме: квартиру, загальною площею 291,4 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 252696412101, яка на праві власності належить ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що у кримінальному провадженні №42016000000003536 власник майна ОСОБА_8 не є підозрюваною, обвинуваченою або іншою особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не є особою, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна. Крім того, слідчим суддею при розгляді клопотання не надано належної оцінки повідомленої ОСОБА_9 підозри.
Щодо строку на апеляційне оскарження, то про наявність оскаржуваної ухвали власник майна дізналась лише 20.06.2017 року, строк на оскарження відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України необхідно відраховувати саме з цієї дати.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурорів, які вважають ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 31.05.2017 року було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, копія оскаржуваної ухвали отримана 20.06.2017 року, а 23.06.2017 року апеляційна скарга направлена поштою на адресу апеляційного суду, тобто як вважає колегія суддів строк апеляційного оскарження апелянтом не пропущено.
Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016100000003536 від 18.11.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 України.
31.05.2017 рокупрокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України - прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на квартиру, загальною площею 291,4 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 252696412101, яка на праві власності належить ОСОБА_8 - дружині підозрюваного ОСОБА_9 .
31.05.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на зазначене майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Задовольняючи вказане клопотання прокурора, внесене в рамках кримінального провадження №42016100000003536 від 18.11.2016 року, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на зазначене майно.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає вимогам ст. 170 КПК України, та може бути використано з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на нерухоме майно.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитись на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2017 року, якою задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України - прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно, саме: квартиру, загальною площею 291,4 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 252696412101, яка на праві власності належить ОСОБА_8 - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/3539/2017 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1