ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 липня 2017 року 16:35 № 826/4775/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Вєкуа Н.Г., Костенка Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач, ОСОБА_1), до Міністерства внутрішніх справ України, (далі - відповідач, МВС України), треті особи - Пенсійний фонд України, (далі - третя особа-1), Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, (далі - третя особа-2), про:
- визнання дій відповідача щодо не зарахування часу навчання позивача в Українському державному морському технічному університеті (м. Миколаїв) в період з 01.08.1991 року по 01.03.1997 року до вислуги років в Органах внутрішніх справ - незаконними;
- зобов'язання відповідача зарахувати час навчання позивача в Українському державному морському технічному університеті (м. Миколаїв) в період з 01.09.1991 року по 01.03.1997 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби до вислуги років в Органах внутрішніх справ України та включити його до розрахункового листа вислуги років для призначення пенсії, право на яку у позивача виникло з 01 квітня 2017 року;
- зобов'язання відповідача направити до третьої особи розрахунковий лист для призначення позивачу з 01.04.2017 року пенсії за вислугою років, в якому вказати час служби в ОВС в календарному обчисленні 20 років 7 місяців 26 днів; час навчання в Українському державному морському технічному університеті м. Миколаїв із розрахунком один рік навчання за шість місяців служби 2 роки 8 місяців 17 днів та сумарну вислугу років для призначення пенсії 23 роки 4 місяці 13 днів.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не зараховано часу навчання позивача в Українському державному морському технічному університеті (м. Миколаїв) в період з 01.08.1991 року по 01.03.1997 року до вислуги років в органах внутрішніх справ.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки, під час вчинення оскаржуваних дій діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Треті особи також просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки під час вчинення оскаржуваних дій відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Згідно трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 01.08.1991 р. по 01.03.1997 р. навчався в Миколаївському суднобудівному інституті імені адмірала Макарова.
При цьому, з 01.08.1994 р. по 16.10.1995 р. ОСОБА_1 працював інженером на приватному підприємстві фірма "Есфер".
05.08.1996 р. ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
06.11.2015 р. позивач звільнений з органів внутрішніх справ та 07.11.2015 р. призначений на посаду головного спеціаліста відділу адміністрування інформаційних систем управління інформаційного забезпечення Департаменту інформаційних технологій МВС України.
Згідно витягу із послужного списку архівної особової справи позивача, ОСОБА_1 присвоєно наступні звання:
- 12.08.1996 р. - рядовий міліції;
- 02.12.1996 р. - молодший сержант міліції;
- 31.12.1997 р. - лейтенант міліції;
- 01.02.1999 р. - старший лейтенант міліції;
- 01.09.2002 р. - капітан міліції;
- 01.09.2005 р. - майор поліції;
- 31.05.2012 р. - підполковник міліції.
Поряд з цим, відповідач листом від 17.02.2017 р. №22/6-П-237 повідомив позивача, що оскільки, після закінчення цивільного вищого навчального закладу ОСОБА_1 не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання, підстави для зарахування до вислуги років, періоду навчання в Українському державному морському технічному університеті з 01.09.1991 р. по 01.02.1997 р. із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, яка дає право виходу на пенсію за вислугу років, відсутні.
У контексті викладеного суд зазначає наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 pоку №2262-XII, (далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону №2262-XII, до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби..
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393, До вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
У наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник "також" у сполученні з "а" вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
Отже, на підставі аналізу наведених норм права та враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію військовослужбовця, суд прийшов до висновку, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону №2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.
Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року №21-411а14.
Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на те, що після закінчення вищого навчального закладу позивачу не було присвоєно офіцерське звання до вступу на службу до органів внутрішніх справ або призначення на відповідну посаду, суд приходить висновку про обґрунтованість дій відповідача щодо не зарахування часу навчання позивача в Українському державному морському технічному університеті (м. Миколаїв) в період з 01.08.1991 року по 01.03.1997 року до вислуги років в органах внутрішніх справ, а тому позовні вимоги в частині визнання вказаних дій протиправними не підлягають задоволенню.
При цьому, виходячи з того, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від вказаної вище позовної вимоги, суд приходить до висновку, що такі позовні вимоги також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.
Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко
Суддя Н.Г. Вєкуа
Суддя Д.А. Костенко