Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
24 липня 2017 р. 16:27 год. справа №820/1956/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Біленського О.О.
при секретарі судового засідання Король Д.О.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0002971304 від 12.09.2016 року;
- визнати протиправною та скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2016 р. №Ф-000298134;
- визнати протиправним та скасувати повністю рішення №0003611304 від 27.10.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що правомірно понесені позивачем витрати, щодо закупівлі бутлів, води, електроенергії, будівельних матеріалів та проведення ремонтних робіт стосовно об'єктів нерухомості, були використані позивачем в своїй господарській підприємницькій діяльності та законно віднесені до валових витрат, що відобразилось в відповідних бухгалтерських та податкових документах. Всі господарські операції позивача мали реальний характер, а одержані товари були використані в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Позивач вважає висновки Акту про результати документальної планової невиїзної перевірки позивача №4040/20-38-13-04-3041920174 від 25.08.2016 року необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а прийняті на його підставі рішення - незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, порушення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та нарахування відповідних фінансових (штрафних) санкцій. З огляду на що, висновки акту перевірки №4040/20-38-13-04-3041920174 від 25.08.2016 року та прийняті на його підставі рішення є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до наявних матеріалів справи, позивач належним чином зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 26.03.2003 року та перебуває на податковому обліку у Східній об'єднаній державній податковій інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 01.04.2003 року. У період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування. У період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. та з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. позивач перебував на загальній системі оподаткування.
На підставі п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, п.2 ст.13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, наказу Східної ОДПІ м.Харкова від 18 липня 2016р.за № 555 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2016 року, фахівцями Східної ОДПІ в період з 29.07.2016 року по 17.08.2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_3 (п.н. НОМЕР_1), з питань дотримання податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2015р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки Східною ОДПІ складено Акт від 25.08.2016 року №4040/20-38-13-04-3041920174 "Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (плі. НОМЕР_1), з питань дотримання податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2015р"
Перевіркою встановлені наступні порушення:
- п.177.2 п.177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р., у результаті занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 102923,15 грн., в т.ч. за 2015р. - 102923,15 грн.,
- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у загальному розмірі 80741,44грн., в т.ч. 2015р. -80741,44 грн.
- пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 та п.51.1 ст.51 ПКУ та розд.ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 за № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України “ 13” січня 2011 року за №46/18784 в частині, ненадання податкового розрахунку за ф.№1ДФ .
На підставі акту перевірки Східної ОДПІ від 25.08.2016 року №4040/20-38-13-04-3041920174 винесені та оскаржуються в межах даної справи:
- податкове повідомлення-рішення №0002971304 від 12.09.2016 року;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2016 р. №Ф-000298134;
- рішення №0003611304 від 27.10.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Судом встановлено, що позивач має у власності об'єкти нерухомості загальною площею 6686,2 кв. м. за адресою м. Харків, Пр. Московський, 283 та займається і отримує дохід, в тому числі від такого виду підприємницької діяльності КОД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
По взаємовідносинам та взаєморозрахункам позивача з контрагентом Приватна фірма "КОНТУР", щодо закупівлі бутлів для води та води питної, судом встановлено що згідно накладної №155 від 07.07.2015 р., №174 від 27.07.2015 р., №236 від 02.10.2015 р., № 269 від 17.11.2015 р.; банківських виписок за 30.06.2015р., 04.08.2015р., 06.10.2015р., 20.11.2015р., позивачем було замовлено, отримано, оплачене та використано в своїй господарський діяльності бутлі та воду питну.
Контролюючим органом позивачу був наданий запит №1933/10/20-38-13-04-14 від 10.08.2016р. про надання інформації та документального підтвердження щодо використання вищевказаного товару у підприємницькій діяльності.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що підприємцем не надано документів, які б підтверджували використання бутиль та води у підприємницькій діяльності. Згідно наданих до перевірки документів (банківських виписок, накладних, інформації про залишки товару станом на 31.12.2015р.), даний товар не був проданий та не значиться на залишках.
Суд критично відносить до вказаних тверджень перевіряючих з огляду на те, що будь-яка господарська, підприємницька діяльність проводиться з залученням таких ресурсів як вода та бутлі для неї, вода - використовується в технологічних потребах будь-якого підприємства та фізично споживається людьми, отже відсутність залишків води станом на час проведення перевірки не може слугувати підставою для виключення її вартості зі складу валових витрат.
Відносно взаємовідносин та взаєморозрахунків з контрагентами, стосовно закупівлі будівельних матеріалів та з ФОП ОСОБА_4, щодо отримання будівельних матеріалів з метою проведення ремонтних робіт нежитлових приміщень позивача, суд зазначає наступне.
З наявних матеріалів справи встановлено, що будівельні матеріали були закуплені позивачем на підставі наступних документів, які були надані відповідачу та досліджені під час проведення перевірки:
- ФОП ОСОБА_5: видаткова накладна № 155 від 25.08.2015 р.;
- ПАТ “Харківський Плитковий завод”: видаткові накладні №51031, №51024 від 06.10.2015 р.;
- ТОВ “Харківметал-2”: видаткові накладні №12ХМ16115 від 16.09.2015 р., №12ХМ16132 від 16.09.2015 р.;
- ПП “ПРОФМЕТ”: видаткові накладні №205 від 10.09.2015 р., №206 від 11.09.2015 р., №207 від 07.10.2015 р.,;
- ТОВ “ТЕХНОКАБЕЛЬ”: видаткові накладні №6372 від 04.12.2015 р., №6410 від 08.12.2015 р., №6411 від 08.12.2015 р., №6568 від 15.12.2015 р., №6569 від 15.12.2015 р.;
- ПП “Промтех-майстер”: видаткова накладна №603 від 19.11.2015 р.;
- ТОВ “МОДЕРН-ХХІ”: видаткова накладна №М-0000801 від 01.12.2015 р.;
- ТОВ “ПОЛІ-ІМПЕКС”: видаткова накладна №000919 від 01.10.2015 р.;
- ТОВ “АСТЕР-М”: видаткова накладна №62307047-01-01 від 18.08.2015 р.;
- ТОВ “ДІРОМ ГРУП”: видаткові накладні №3/08/15-011 від 03.08.2015 р., №14/08/15-001 від 14.08.2015 р., №28/08/15-73 від 28.08.2015 р., №9/09/15-004 від 09.09.2015 р., №14/09/15-002 від 14.09.2015 р., №9/10/15-002 від 09.10.2015 р., №20/10/15-004 від 20.10.2015 р., № 16/11/15-001 від 16.11.2015 р., № 8/12/15-001 від 08.12.2015 р.;
- ПП “ПОЛІСАН Україна”: видаткові накладні №113 від 21.08.2015 р., №117 від 28.08.2015 р., № 132 від 21.09.2015 р., № 133 від 21.09.2015 р., № 146 від 06.10.2015 р., № 151 від 12.10.2015 р., № 152 від 12.10.2015 р., № 160 від 21.10.2015 р., № 162 від 21.10.2015 р., №187 від 12.11.2015 р., №188 від 12.11.2015 р., №207 від 23.11.2015 р., №229 від 09.12.2015 р., №230 від 10.12.2015 р., №231 від 10.12.2015 р.;
- ТОВ “ЮГ ПРОМ ОІЛ”: видаткові накладні №82 від 31.08.2015 р., №83 від 31.08.2015 р., №95 від 07.09.2015 р.,
- ТОВ “ТЕРМОКОМ ВК”: видаткові накладні №2311-1 від 23.11.2015 р., №РН-1012-1 від 10.12.2015 р.
Факт оплати будівельних матеріалів, які були закуплені у вищезазначених контрагентів підтверджується банківськими виписками за 2015р.
На підставі Договору підряду №04/07-2 від 04.07.2015 р. та Додатку № 2 до Договору, а саме Акту приймання-передачі будівельних матеріалів Підряднику (ФОП ОСОБА_4М.) позивачем були передані закуплені будівельні матеріали для виконання ремонтних робіт у власних нежилих приміщеннях, які здаються в оренду орендарям. В зв'язку з тим, що позивач, в тому числі здійснює такий вид підприємницької діяльності, як “надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна” КОД 68.20 та як власник приміщень зобов'язаний, відповідно ч. 2 ст. 776 Цивільного Кодексу України проводити капітальний ремонт нежитлових приміщень, які передані в оренду, підтверджує факт використання будівельних матеріалів в господарській діяльності позивача. Також, стаття 840 Цивільного Кодексу України передбачає можливість виконання роботи з матеріалу замовника.
Всі взаємовідносини між Позивачем та ФОП ОСОБА_4 підтверджені документально та були надані відповідачу під час проведення перевірки, а саме: Договір підряду № 04/07-2 від 04.07.2015 р., Додаток № 2 до Договору, а саме Акту приймання- передачі будівельних матеріалів Підряднику (ФОП ОСОБА_4М.), Акт виконаних робіт № 1 за жовтень 2015 р. між Замовником (Позивачем) та Підрядником (ФОП ОСОБА_4М.); Акт виконаних робіт № 2 за листопад 2015 р. між Замовником (Позивачем) та Підрядником (ФОП ОСОБА_4М.), Акт виконаних робіт № 3 за листопад 2015 р. між Замовником (Позивачем) та Підрядником (ФОП ОСОБА_4М.), Акт виконаних робіт № 4 за листопад 2015 р. між Замовником (Позивачем) та Підрядником (ФОП ОСОБА_4М.), Акт виконаних робіт № 5 за грудень 2015 р. між Замовником (Позивачем) та Підрядником (ФОП ОСОБА_4М.); оборотно-сальдова відомість по рахунку 6851 за 2015 р., щодо контрагента позивача - ФОП ОСОБА_4
На підставі Актів виконаних робіт, ФОП ОСОБА_4 надав послуги позивачу на загальну суму 248283,44 грн., однак вказана сума не була віднесена позивачем до валових витрат. Даний факт не заперечувався представником відповідача під час розгляду справи та підтверджується Книгою доходів і витрат позивача.
Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку що не має підстав вважати реальними господарські операції між ФОП ОСОБА_3 В та ФОП ОСОБА_4, при цьому, у зв'язку з відсутністю даного товару на залишках станом на 31.12.2015 року та реального підтвердження його використання у підприємницької діяльності, немає підстав для віднесення його до складу валових витрат.
Суд зазначає, що взаємовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 в межах виконання договору підряду жодним чином не впливають на факт придбання позивачем будівельних матеріалів, який не був спростований відповідачем під час проведення перевірки та під час розгляду адміністративного позову.
Таким чином суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 правомірно відніс вартість придбаних будівельних матеріалів до складу валових витрат, вказані витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача та документально підтверджені, а вищенаведені висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з контрагентом ТОВ “Завод ЖБК-1” відносно закупівлі та використання електричної енергії, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач має у власності об'єкти нерухомості загальною площею 6686,2 кв. м. за адресою м. Харків, пр. Московський, 283 та займається і отримує дохід, в тому числі від такого виду підприємницької діяльності КОД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Відповідно укладених договорів оренди, Орендарі компенсують Орендодавцю (Позивачу) всі комунальні витрати, в тому числі використану електричну енергію, яка була використана ними в їх орендованих приміщеннях.
Для забезпечення потреб орендарів електричною енергією позивач уклав відповідний Договір з контрагентом ТОВ “Завод ЖБК - 1” № 34 від 16.12.2014 р. на спільне використання електричних мереж основного абонента з додатками Схем для розрахунку платних витрат та Додатковими Угодами до Договору, з урахуванням втрат в трансформаторі і кабелі.
З наявних матеріалів справи вбачається, що взаєморозрахунки з контрагентом ТОВ “Завод ЖБК -1”, щодо спільного використання електричної енергії підтверджені наступними документами, які були надані відповідачу та досліджені під час проведення перевірки: Договір № 34 від 16.12.2014 р. на спільне використання електричних мереж основного абонента з додатками Схем для розрахунку платних витрат та Додатковими Угодами до Договору, з урахуванням втрат в трансформаторі і кабелі; Акти надання послуг № 17 від 31.01.2015 р., № 94 від 28.02.2015 р., № 175 від 31.03.2015 р., № 150 від 31.03.2015 р. № 247 від 30.04.2015 р., № 246 від 30.04.2015 р., № 320 від 29.05.2015 р., № 319 від 29.05.2015 р., №338 від 30.06.2015 р., № 389 від 30.06.2015 р„ № 456 від 31.07.2015 р. № 455 від 31.07.2015 р., № 524 від 31.08.2015 р., № 525 від 31.08.2015 р., № 595 від 30.09.2015 р., № 596 від 30.08.2015 р. № 662 від 30.10.2015 р., № 661 від 30.10.2015 р., № 749 від 30.11.2015 р. № 750 від 30.11.2015 р., № 817 від 30.12.2015 р., № 816 від 30.12.2015 р.
Факт оплати підтверджується банківськими виписками за 2015р.
Згідно актів надання послуг на підставі договору з ТОВ “Завод ЖБК-1” від 16.12.2014р., компенсація витрат по спільному використанню електричних мереж основного абонента с врахуванням втрат в кабелі і холостого ходу трансформатора склала 309828 кВт.год, сума витрат за яку включена ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат у повному обсязі.
Також, актом перевірки підтверджується, що згідно актів надання послуг на підставі договору з ТОВ «Завод ЖБК-1» від 16.12.2014р. компенсація витрат по спільному використанню електричних мереж основного абонента з врахуванням втрат в кабелі і холостого ходу трансформатора склала 309828 кВт.год, сума витрат за яку включена ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат у повному обсязі.
При цьому - 235117,2 кВт.год. - відшкодування за електроенергію, використану орендарями на підставі актів наданих послуг. Різницю між загально використаною електроенергією у розмірі 309 828 кВт.год та електроенергією використаною орендарями у розмірі 235117,2 кВт.год., яка складає 74710,8 кВт.год податкова інспекція вважає використаною не у підприємницькій діяльності - наданні в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна та виключає із складу валових витрат.
Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат включено компенсацію по спільному використанню електромереж на 74710,8 кВт год більш ніж використано у підприємницької діяльності. Інших документів, які б підтверджували використання даної електроенергії надано не було.
Судом встановлено, що витрати по забезпеченню електричною енергією загальних міст користування, всієї території, де знаходяться приміщення, що передані в оренду, електричного відкриття воріт на територію та інше - покладені на позивача і не компенсуються йому орендарями. Окрім цього позивач має свої приміщення, які використовуються ним в підприємницькій діяльності.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати з придбання електроенергії та компенсації витрат по спільному використанню електричних мереж основного абонента з врахуванням втрат в кабелі і холостого ходу трансформатора, правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та пов'язані із здійснення ним господарської діяльності під час експлуатації належним йому приміщень.
Також в Акті перевірки від 25.08.2016р. відповідачем зроблені висновки, що в процесі господарських взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «ЕЛІС ГРУП», позивач, протягом 2015 р., отримав на розрахунковий рахунок грошові кошти на підставі Договору № 1/01-2012 від 03.01.2012 р. за оренду обладнання в розмірі 27900,00 гривень: трьома платежами 24.03.2015 р. - 7000,00 грн., 26.03.2015 р. - 900,00 грн. та 30.03.2015 р. - 20000,00 грн. та не вніс вищезазначені суми в Книгу обліку доходів та витрат та загального оподаткованого доходу, тобто не включив цю суму до валового доходу. Таким чином, сума розбіжності (заниження) річного оподаткованого доходу за 2015 р., на думку відповідача, складає 23250,00 грн.
Однак, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом 2015р . не було включено до Книги обліку доходів і витрат не тільки суму доходів, а також і витрати на загальну суму 23250,00 грн. по розрахункам з контрагентом ТОВ «ЗЗБК-1», тобто через не включення суми доходу 23250,00 грн. та суми витрат 23500 грн. - не відбулось заниження річного оподаткованого доходу позивача за 2015 рік.
Не внесення вищезазначених сум в Книгу обліку доходів і витрат відбулося через технічну помилку позивача, а враховуючі ідентичність як помилково не включеної суми доходів, так і помилково не включеної суми видатків, математичний результат від зазначених операцій не вплинув на визначення суми річного оподатковуваного доходу, однак, зазначені фактичні обставини справи не були враховані відповідачем при викладені висновків Акту перевірки від 25.08.2016р.
Суд зазначає, що порушення ведення бухгалтерського та податкового обліку мають наслідком застосування у відношенні винних осіб штрафних санкцій, а не встановлення контролюючим органом факту заниження суми річного оподатковуваного доходу.
Згідно п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішення платника податку, відповідно до якого рішення платника податку є правомірними в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 37.1 ст. 37 Податкового кодексу України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Пунктом 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України визначено, що податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Відповідно до пп. 14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено: “господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами”.
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (зі змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996-ХІV (зі змінами та доповненнями).
Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- 177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Під час розгляду справи позивачем надані та досліджені документи, що підтверджують реальність вчинення господарських операції позивача та правомірність віднесення вартості придбаних позивачем товарів до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами не є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України), оскільки дії позивача не порушують вимоги ст. 177 ПК України, так як витрати позивача, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які ведуться і зберігаються до правил ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на те, що судовим розглядом справи не встановлено наявність порушень п.177.2 п.177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, висновок про порушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” також не відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0002971304 від 12.09.2016 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 12.09.2016 р. №Ф-000298134, рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0003611304 від 27.10.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та визначення суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд присуджує документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0002971304 від 12.09.2016 року.
Визнати протиправною та скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 12.09.2016 р. №Ф-000298134.
Визнати протиправним та скасувати повністю рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0003611304 від 27.10.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код 39858581, вул. Б.Хмельницького, 17, м.Харків, 61001) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_1, пр. Московський, 252/22, м. Харків, 61099) судовий збір у сумі 2174,70 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 70 коп..
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 27.07.2017 року.
Суддя Біленський О.О.