Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м.Харків
19.07.2017 р. № 820/1185/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,
при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,
за участю: представника позивача - Острицького А.О.,
представника відповідача - Пилипенко М.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 протиправними та такими що порушують права ОСОБА_1 як людини;
- зобов'язати Харківській обласний військовий комісаріат здійснити виплату заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 в розмірі відповідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас ОСОБА_1 від 17.10.2016 № 216.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Збройних силах України в Харківському обласному військкоматі на посаді військового комісара Дзержинського району м. Харкова Харківської області. Під час проходження військової служби позивач перебував на речовому забезпечення у Харківському обласному військкоматі. Під час проходження військової служби позивач не був забезпечений речовим майном відповідно до норм забезпечення. 10.02.2016 позивач виключений із списків особового складу Харківського обласного військкомату, що підтверджується наказом військового комісара Харківської області (по особовому складу) від 09.02.2016 № 47. Харківській обласний військкомат склав довідку про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас ОСОБА_1 від 17.10.2016 № 216. Відповідно зазначеної довідки вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас позивачу складає 75984,56 грн. Позивач звернувся до Харківського обласного військкомату із заявою про виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно 07.12.2016. Але позивач не отримав грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у зв'язку із звільненням військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, відповідно до яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства, оскільки починаючи з 11.03.2000 дію норм, які визначали і визначають на даний час право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна призупинено. При цьому, зазначив представник відповідача, що Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за недотримане речове майно, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16.03.2016 №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям у разі звільнення за їх заявою (рапортом) на підставі відповідного наказу. Також представником зазначено, що позивач звернувся до відповідача з рапортом про отримання грошової компенсації вартості за не отримане речове майно тільки 05.10.2016, за отримання грошової компенсації - 07.12.2016 вже після звільнення з військової служби.
Представник позивача - Острицький А.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача - Пилипенко М.М у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях на позов обставини.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до Витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 09.02.2016 №47 підполковника ОСОБА_1 , колишнього комісара Дзержинського районного військового комісаріату м. Харкова, який наказом начальника Генерального штабу - головнокомандувача Збройних Сил України від 04.12.2015 №718 звільнений з військової служби у запас відповідно до ст..26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» п. «б» ч.8 - за станом здоров'я, виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 10.02.2016 та направлено для постановки на військовий облік до Комінтернівського РВК м. Харкова (а.с.10).
Як встановлено в ході судового розгляду, позивачу на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.02.2016 №47 відповідачем надано довідку від 17.10.2016 №216 на одержання грошової компенсації замість призначеного до видачі речового майна звільненому підполковника ОСОБА_1 в загальному розмірі 75984,56 грн. (а.с.11).
Позивачем на підтвердження свого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 до матеріалів справи надано копію заяви від 07.12.2016, в якій позивач просить у відповідача видати йому компенсацію вартості речового майна, що належить до видачі в сумі 75984,56 грн., з відміткою Харківського ОВК про прийняття вказаної заяви (а.с.37).
Проте, за результатами вказаного звернення позивача про видачу компенсації вартості речового майна відповідачем не виплачено такої компенсації.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, що діяла до 11.03.2000 було передбачено, що військовослужбовці мали право на одержання за рахунок держави грошове забезпечення, а також речового майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" було зупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за не отримане речове майно.
Таким чином, військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.
Водночас, суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб"викладено положення ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в новій редакції, а також доповнено ст. 9-1 (у редакції, чинній до 01.01.2008), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Згідно пункту 1 Прикінцевих положень, вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2007.
Згодом ч. 2 ст.9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" виключено.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Водночас, частиною 2 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" врегульовано порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі.
Також п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, яке затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час", військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
При цьому положення ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулювали порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не могли бути застосовані до військовослужбовців, звільнених з військової служби, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час не підлягав застосуванню, оскільки суперечив положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Суд зазначає, що положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців" від 01.07.2015 № 567-VIII викладено п. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у новій редакції, а саме: продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.»
Крім того, згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців" надано Кабінету Міністрів України тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців" передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
З огляду на зазначене, вказаний Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців" набрав чинності 30.07.2015, оскільки був опубліковани в газеті Голос України від 29.07.2015 №135.
Проте, лише 16.03.2016 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальноїслужби транспорту, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Так, положеннями вказаної постанови визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
При цьому суд зазначає, що наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України, яким було звільнено підполковника ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до пункту "б" (за станом здоров'я) ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", було видано 04.12.2015 № 718, тобто до прийняття 16.03.2016 Кабінетом Міністрів України постанови №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
В свою чергу, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно передбачена безпосередньо Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців" від 01.07.2015 № 567-VIII , є соціальною гарантією, що забезпечує реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Неприйняття вчасно Урядом України відповідного правового акту про порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно без законних підстав, без легітимної мети є втручанням у майнове право військовослужбовців, гарантоване їм Законом.
Бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців" не може бути перешкодою для застосування прямих норм Закону.
З цього приводу вже склалася досить стала практика Європейського суду з прав людини, а відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Подібна бездіяльність з боку Уряду України у справі "Суханов та Ільченко проти України" була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04) від 15.10.10 стосувалось саме права скаржника на отримання грошової компенсації за речове майно.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах "Кечко проти України" і "Зубко та інші проти України", органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, слід зазначити, що суд в даному випадку не враховує висновки щодо застосування норм матеріального права, які містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19.03.2013 (N 21-38а13), від 31.03.2015 (№ 21-79а15), з огляду на те, що дані висновки було зроблено Верховним Судом України до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців", відповідно, в таких висновках аналізуються інші правові норми.
Отже, на час підписання наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 04.12.2015 року № 718, яким було звільнено підполковника ОСОБА_1 , позивач мав, передбачене Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців", право на грошову компенсацію вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В ході судового розгляду відповідачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 є обґрунтованими, через що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином для належного захисту прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання Харківській обласний військовий комісаріат здійснити виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.
Зобов'язати Харківській обласний військовий комісаріат здійснити виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, відповідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас ОСОБА_1 від 17.10.2016 № 216.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2017 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.